АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Схильність до ризику і обережність

Читайте также:
  1. Аналіз і оцінка комерційного ризику
  2. Аналіз ризику виникнення небезпеки.
  3. Аналіз ризику підприємства методом «краватка-метелик»
  4. Аналіз ризику та ефективності управління портфелем фінансових інвестицій.
  5. Види і оцінка ризику.
  6. Вимір та урахування впливу ризику
  7. ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА: ФАКТОРИ РИЗИКУ
  8. Діти групи ризику: суб’єктивні й об’єктивні чинники їх соціальної дезадаптації
  9. Дослідження схильності до ризику
  10. За рівнем ризику виділяють наступні види фінансових інструментів.
  11. Завдання №1. Оцінка ступеня ризику підприємства
  12. Загальна характеристика методів кількісного оцінювання ризику.

Ризик в контексті психологічних властивостей людини - дія навмання, яка вимагає сміливості, відвага в надії на щасливий результат.

В системі "людина-машина" людина - слабша ланка. Зростає ціна помилки. 90% усіх травм є наслідком прямої вини потерпілих (Англія); із100 загиблих (США) пілотів 90 є жертвами власних помилок.

Обережність є набутою, вихованою психічною властивістю, наслідком свідомого і дисциплінованого ставлення людини до праці.

Необережність - це дії, які виходять за рамки вимог, правил та інструкцій,режиму праці і відпочинку, через недисциплінованість чи незнання технологічних процесів і пов'язаних з ними потенційних небезпек; наслідок анатомо-фізіологічних і психічних вад людини або наслідок звикання до небезпеки. Надмірна обережність також робить людину незахищеною в екстримальних ситуаціях.

Потреби

За Е.Маслоу (США) існує 5 основних рівнів потреб людини: фізіологічні;потреба безпеки;потреба спілкування;потреба прихильності, любові та поваги; потреба самовираження, тобто реалізації здібностей.

Потреби поділяються на біологічні, соціальні, ідеальні.

Біологоічні потреби покликані забезпечити індивідуальне та видове існування людини (плюс потреби економії сил, які спонукають людинушукати простий, легкий шлях реалізації і досягненні своєї мети).

Соціальні потреби - бажання належати до певної соціальної групи і посідати в ній певне становище, користуватися прихильністю оточуючих, бути об'єктом їх уваги та любові. Це потреба відстоювати свої права, виконувати свої обов'язки по відношенню до інших членів суспільства.

Ідеальні потреби - потреби пізнання навколишнього світу і його окремих частир та свої місії в ньому; пізнання сенсу і призначення свого існування на Землі.

Кожна група потреб зумовлює відповідні різновиди діяльності: виробничу, (матеріальну),духовну, соціально- політичну.

Здібності

Здібності - це істотні психічні властивості людської особистості, що виявляються в її цілеспрямованій діяльності і зумовлюють її успіх.

Здібності характеризують людину як особистість. Людина тому і є особистістю, оскільки відрізняється від інших людей своїми здібностями.

Здібності людини - "сплав" природних особливостей нервової діяльності і прогресивних змін її, зумовлених обставинами життя і виховання.

Розрізняють загальні та спеціальні здібності.

Загальні здібності притаманні багатьом людям і, завдячуючи їм, одна і та ж людина може успішно оволодіти різними видами діяльності.

Спеціальні здібності - це такі властивості особистості, які дають змогу досягти вершин у певній вузькій діяльності (спорт,мистецтво, наука тощо). Різновиди діяльності мають свої спеціальні вимоги. У тому, як людина задовольняє ці вимоги, виявляються особливості її спеціальних здібностей. Спеціальні здібності тісно пов'язані з загальними, а останні виявляються у тих чи інших спеціальних здібностях.

Талант -видатні здібності в одній або декількох галузях діяльності, що виявляється у творчому розв'язанні завдань.

Геніальність - найвищий ступінь розвитку здібностей.Генії залишають глибокий слід в житті суспільства, відкривають нові етапи розвитку науки, техніки, мистецтва.

Задатки - природні властивості розвитку здібностей кожної людини.Задатки є потенцією розвитку здібностей і мають багатозначний характер.Здібності - це реалізовані задатки людини.

Обдарованість визначається індивідуальною своєрідністю задатків кожної людини до розвитку її здібностей.

Організаторські здібності сприяють розвитку різних галузей суспільної діяльності і визначаються швидкою орієнтацією в ситуації, спостережливістю, творчою уявою та ініціативністю, сміливістю, твердістю, здатністю ризикувати.

Структура здібностей.Основні компоненти здібностей:

- знання - показник розумового та загального духовного розвитку особистості;

- уміння - знання людини в дії;

- спостережливість - здатність людини швидко сприймати і помічати істотне;

- пам'ять - внутрішня умова розвитку здібностей;

-уява, або фантазія;

- мислення - вирішальний структурний компонент здібностей при навчанні;

- мовлення - засіб спілкування людей і їх розумової та практичної діяльності;

- мотивація;

- наполегливість, сила волі.

Видатні люди відрізняються від інших тим, що у них ці властивості особливо розвинені і їх поєднання виявляється дуже сприятливим для успіху творчої діяльності.

Комунікабельність

Комунікабельний - здатний, схильний до контакктування, налагодження контактів і зв'язків.Найважливіший ефект людської діяльності - праця, пізнання, спілкування.Спілкування - багатопланове явище, яке містить комплекс компонентів, серед яких домінують три основні:

- комунікабельність - здатність отримувати задоволення від процесу комунікації;

- соціальна спорідненість - бажання перебувати в суспільстві, серед інших людей;

- альтруї стські тенденції - прагнення безкорисливо робити добро людям.

Спілкування в найрізноманітніших його проявах - основний компонент комунікативних здібностей.

Риси комунікабельності. Допитливість поруджує увагу,спостережливість, пам'ять на все, що стосується оточуючих.Комунікабельна людина не є надзвичайно компанійською, але неперевершена у спілкуванні.

Комунікабельна людина дуже спокійна. Її супутні риси: відкритість сприйняття, легкість переключення уваги,невимушеність у поведінці, деякий авантюризм, душевний спокій.

Комунікабельна людина сприймає ваш погляд як погляд старого знайомого. У контакті, у саморегуляції - висока чутливість до змін. Реакція швидка і точна. Вловлює найтонші інтонації у бесіді. Бесіда йде гладко і приємно. Супутні риси: тактовність, кмітливість, дотепність, артистизм. Комунікабельна людина - прекрксний оповідач, імітатор, володіє багатством жестів та інтонацій, легко перевтілюється.

На фоні добродушності комунікабельна людина не позбавлена агресивності, як необхідного у людських стосунках підтексту сили.

Комунікабельній людині притаманні відкритість, відсутність забобонів, несприйняття будь-яких інших думок і поглядів.

Ставлення до людей доброзичливе. Без симпатії не може виникнути зацікавлення. Випромінення доброзичливості повертається відбитим світлом - симпатією. Такий своєрідний комунікабельний ідеал людини.

Причини поганої комунікації. Це недостатнє розуміння важливості спілкування. Деякі керівники вважають, що підлеглі повинні виконувати їх вимоги без зайвих запитань і їм не обов'язково знати про загальний стан справ. Там підлеглі шукають відповідь, де інформація не завжди достовірна, не довіряють таким керівникам. 20...30% інформації від адміністрації надходить до робітників, а до керівників - не більше 10% запитів робітників.

Неправильна установка свідомості. Установка свідомості - це ставлення людини до оточуючих, яке базується на досвіді життя. Дефекти установки свідомості виражаються в стереотипах мислення, упередженості уявлень, неправильних стосунках, нехтуванні фактами.

Компетентність

Компетентність - наявність певних знань і повноважень у вирішенні якоїсь справи, повноважність і повноправність у розв'язанні певної проблеми.

Право вирішувати і право діяти - наслідок повноти знань, досвідченості, активності. Це глибинний взаємозв'язок між знанням і правом вирішувати.

Компетентність - запорука підвищення в посаді; компетентність повинна винагороджуватись.

Принцип Пітера. В ієрархії кожний індивідуум має здатність підніматись до рівня своєї компетентності. За цим принципом для кожної існуючої в світі посади десь є людина, не здатна їй відповідати. При службових змінах цю посаду обійме саме вона;уся корисна праця виконується тими, хто ще не досяг рівня своєї некомпетентності; посісти посаду важче, ніж втриматись на ній.

Теорія розподілу. Коли компетентність працівника не загрожує існуванню ієрархії, з нею змирюються. Ієрархія створюється для підтримання порядку, а не для ліквідації некомпетентності, і не для того, щоб виявляти і нагороджувати компетентність. Метою створення організації є якась справа, яку треба виконати. При влаштуванні на роботу людина володіє компетентністю, яка необхідна на вихідному рівні її службової діяльності. Але надалі з просуванням по службі виявляється тенденція, яку описує теорія розподілу: більшість утворює групу помірно компетентних працівників, а компетентні і некомпетентні виявляються в меншості. Крім того, є ще два типи індивідумів: надкомпетентні та наднекомпетентні. Надкомпетентним є той, хто знає, як виконати роботу найкраще. Нерідко це є підставою для звільнення працівника, оскільки він руйнує ієрархію. Інший тип працівника, який створює загрозу ієрархії і якого теж намагаються звільнити - наднекомпетентна особистість. За принципом Пітера сметана підходить догори, доки не скисне. Для кожної посади є людини не здатна їй відповідати. При службових переміщеннях цю посаду обійме саме вона; уся корисна праця здійснюється тими, хто ще не досяг рівня своєї некомпетентності; посісти посаду важче, ніж втриматися на ній.

Міжієрархічні стрибки. Перейшовші в іншу ієрархію,звільнений за некомпетентність, невдаха може досягти успіху, що пояснюється міжієрархічним стрибком.

Зламаний щабель. Бувають випадки,коли працівник стає некомпетентним, хоча й залишається на досягнутому рівні. Люди, які досягають високого рівня компетентності, можуть стати жертвами запізнення. Зникає рівень, на якому вони були компетентними.

Рис. 14. Класифікація компетентності

1- наднекомпетентність; 2 - некомпетентність; 3 - помірна компетентність; 4 - компетентність; 5 - надкомпетентність.

 

Самодостатність - повна зайнятість службовими обов'язками без турбот на кінцевий результат, хоч в ідеалі людина оцінюється за кінцевим результатом її праці. Бюрократія вимагає від працівника підтримки статусу - кво і збереження законів ієрархії.

Незамінні некомпетентні. Декого не висувають на більш високі посади, вважаючи їх незамінними на реперішній посаді.Коли рівень некомпетентності збігається з рівнем незамінності, виникає аномалія - незамінний некомпетентний працівник.

Причини руху до некомпетентності (концепція Е. Маслоу, неврологічний підхід та застереження за Пітером). Існує ряд причин, за котрими люди прагнуть досягти рівня своєї некомпетентності. В концепції Е. Маслоу, американського психолога, доводиться, що в природі людини закладено просуватися вперед і вище. Людина має набір потреб, які шикуються в ієрархічний ряд. Задовольнивши первинні потреби підтримання життя, на першому плані постає потреба безпеки; потім виникають соціальні потреби, потреби утвердження престижу або свого " Я ", потреба самореалізації.

Особисті потреби - це потреби визнання і престижу, самоутвердження та успіху.

Соціальні потреби пов'язані з визначенням свого стану щодо інших людей. Одвічне прагнення піднятися якнайвище - природна потреба людини.

Агресивність і суперництво. Агресивність - це і шляхетний пошук громадського схвалення, і насильницькі дії, які здійснюються заради утвердження фізичного панування. Суперництво без правил - це бійка і війна, бо ресурс агресивності людини, цей демон зла та насильства, безмежний.

Проте агресивність і суперництво - не обов'язкові риси людської природи.

Неврологічний підхід. Неврологи донедавна людський мозок уявляли у вигляді комп'ютера із сірої вогкої маси, розділеної на дві рівні частини - ліву і праву півкулі зі своїми особливими функціями (ліва керує мовою, права- просторовоюобразною уявою). Робота лівої півкулі - це свого роду лінійне, аналітичне, дедуктивне мислення. Права півкуля охоплює всю картину, узагальнює.

Урівноваженість обох півкуль забезпечує здатність логічно мислити, організовувати послідовно свою діяльність, скласти інструкцію і виконувати іншу роботу, яка залежить від лівої півкулі. Людина з більш розвиненою правою півкулею охоплює всю картину і узагальнює її творчою думкою.

Людина з більш розвиненою лівою півкулею на основі аналізу обов'язково виводить правила та закономірності, але і не отримує цілісної уяви про суть справи. Однак вона визначає норми і стандарти для суспільства.

Рефлекси заохочення.Прагнення досягти задуманого послідовно підтримується і стає умовним рефлексом.

Компетентність і управлінський персонал. Керувати - це бачити перспективу. Управляти - стежити за ходом подій. Оцінка чи вимір остаточного результату - єдиний науковий спосіб визнвчити компетентність. До успіху прагнуть усі люди. Людина вперше намагається досягти успіху, іти вперед все вище і вище до щастя, поваги, доброботу. Іноді це прагнення успіху стає нав'зливим, зовнішні прояви успіху цінуються більше, ніж успіх. Піднятись до рівня компетентності - велике досягнення. Досягнувши рівня некомпетентності, людина може стати могутньою. Могутність - це сила, яка дозволяє знеособити людину. В цьому полягає суть застереження за Пітером.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)