Історія не зберегла мого імені не тільки тому, що я свідомо відійшов у тінь

Аркушів було сторінок із тридцять-сорок. Серед них траплялися й зовсім чисті — без жодних підкреслень. Робота була досить копіткою. Коли закінчилася остан­ня сторінка, я вирішила піти на ще один подвиг: пере­писати зрозумілі фрази на окремі аркуші. Коли закін­чила цю писанину, до ранку лишалося півтори години. Пронумерувавши сторінки, почала читати...

«Мого імені історія не зберегла. Власне, я не марно­славний. Суть не в тому.

Було 6 смішно вписувати себе в рамки власної історії. Я мав перебувати поза ними. Адже інакше не міг би спосте­рігати за всією картиною в цілому, був би лише її детал­лю — ОДНІЄЮ з деталей. Піщинкою у пригорщі піску. А так — я сам тримав цей пісоку своїй долоні та просіював його крізь пальці. Швидко чи повільно. Швидко чи повільно...

Тільки одного разу я пошкодував, що ПОЗА ГРОЮ, що моє життя триває не так, як в інших, що прирече­ний на тривалу самотність замість миті солодкого па­діння в безвість.

...Це було дуже давно. У вашій уяві це «дуже» обмежу­ється п'ятьма, десятьма, двадцятьма роками власного життя. Або ж двома-трьома сторіччями, але тоді ви не надаєте значення цьому «дуже», перегортаючи сторінки

підручника з історії. Усе ж таки «дуже давно» — це пере­бувати у межах власного життя. Адже іншого для вас не існує! «До» та «після» вражає уяву тільки тоді, коли цей проміжок часу відбивається на власному обличчі.

Решта — дим...

У мене ж усе інакше.

Мій план виявився геніальним. Я йшов до нього по­вільно. Я мав можливість розмірковувати над ним дуже довго. Сам не знаю, як спромігся на правильне рішення. Найімовірніше, це трапилося випадково, інтуїтивно. Зрештою, як і все геніальне. Я спробую так само просто розповісти про нього. Набагато простіше, ніж це робив раніше. Адже те, що ви вже знаєте, — лише узагальнен­ня, ПРОГРАМА. Зазвичай за такими серйозними від­криттями криються інші — майже абсурдні, курйозні. Усі великі відкриття починалися з ванни Архімеда, яб­лука Ньютона чи снів Менделєєва.

...Щоранку я зустрічав її біля джерела. Ті посилали туди, заледве вона досягла семирічного віку. Йти було далеко — спочатку жовтою рівниною, потім — угору, під променями спекотного сонця. Крім того, карафа була занадто важка для її худесеньких, обмурзаних попелом та козячим кізяком рученят.

Я бачив сотні такої малечі. Тоді й тепер. Усі вони в сім років мріють бути принцесами, у чотирнадцять — воюють із прищами, у двадцять помирають від кохан­ня, а в тридцять — від нудьги та роботи. Є, звісно, «ва­ріації на тему». Але не для тих, хто семирічними догля­дає кіз. їхня доля здебільшого не має варіацій...

Отже, я бачив її біля джерела. Перед тим як підста­вити шийку карафи під струмінь, вона вмивалася. Дов­го терла обличчя, відмивала долоні. Особливе зворушен­ня викликало в мене те, як вона миє ступні — вперто тре їх камінцем, уважно розглядає і знову тре, аж поки вони не стають ніжними та жовтувато-рожевими, як пергамент, що світиться на сонці. Потім рівна цівка зі дзвоном лилася в карафу. Лилася так довго, що дівчинка встигала трохи поспати на великому круглому камені. Крізь дрімоту вона дослухалася до звуку п прокидалася якраз у ту мить, коли вода наливалася по вінця. О, забув сказати, вона казала воді: «Доброго дня!» — коли при­ходила, та: «Дякую!» — коли карафа наповнювалася. Одне слово, звичайне мале дівчисько...

Я бачив усе її життя настільки чітко, що моє серце часом стискалося. Я знав, що років у тридцять, народи­вши купу дітлахів, вона зів'яне, носитиме чорну туніку та хустку, ховаючи під нею поріділе волосся та спалене сонцем згрубіле обличчя. І так само приходитиме до джерела, тільки вже не казатиме воді ані добридень, ані дякую... Вона вже зараз мала вигляд стомленої.

Одного разу я не витримав і, поки вона дрімала, ви­лив половину води з карафи, даючи їй можливість по-

спати довше. Робив так кілька разів. Коли проробив це вчетверте, дівчинка миттєво підхопилася — мабуть, дослухаючись до власного ритму, вона не могла спати так довго.

— Ти де? — дзвінко скрикнула вона.

Щоб не налякати її, я змушений був відгукнутися і сказав, що я тут, поруч, але такий старий та потвор­ний, що краще їй мене не бачити.

Вона й не наполягала на моїй появі. «Можливо, ти й потворний, але ти — добрий, — сказала вона. — Я зна­ла, що ти є. Я тебе ВІДЧУВАЛА!» Ось яке це було дівча...

Відтоді ми почали розмовляти. Вона приходила й завжди запитувала про одне й те саме: «Ти — тут?». Спочатку я вагався: чи варто відгукуватися? Але її оче­нята так прискіпливо ковзали по чагарниках та кам'я­них брилах, у них було стільки очікування, що я не міг не відповісти.

Ось так я дізнався, що мешкає вона в бідній родині свого дядька, що в нього купа дітей і вона має доглядати не тільки кіз, а й своїх молодших братів та сестер. Зви­чайна історія! Я знав таких безліч. Але щось було у цій малій. Я запитував їі про якісь дорослі дивні речі, розва­жаючи себе та бентежачи п дитячу уяву. Але вона зав­жди знаходила на них навдивовижу мудрі та прості від­повіді. Діти бувають доволі мудрими. Не знаючи світу далі від свого селища, вона розповідала мені про зірки, які здатні побачити усе в світі, й переконувала, що там, за горами і морем, теж живуть люди. І їхнє життя дуже подібне до цього, що в селищі. А якщо це так, тр вони також мають дітей, готують їжу, розводять кіз. «Але ж це нудно, — заперечував я, намагаючись збити її з пан-телику. — Одне й те саме щодня! Чим же вони, у такому випадку, відрізняються від каміння, води, тварин?» — «Вони — мріють!» — впевнено відповідала дівчинка. Якби ж вона могла бачити мою усмішку! «Про що?» — намагаючись бути серйозним, запитував я. Вона уваж­но оглядала каміння та рослини біля джерела, сподіваю­чись відшукати мої очі. І, не знаходячи їх, упевнено від­повідала: «Про те, щоб завжди була вода. Сонце. І звірі. Щоби діти не хворіли. Щоб... щоб усім людям на долоню вистачило метеликів! І ніхто не помирав». Ось яка це була дівчинка...

...Ще вчора вона терла свої ніжні п'яти ребристим камінцем, і вони світилися, мов пергамент. Але час ми­нав швидко. Я навіть не помітив, як наші розмови усклад­нились, а замість одної карафи вона вже несла дві, такі великі, що хода її обважніла. Проте зверху коричневої туніки вона накидала яскраву бірюзову хустину із золо­тою смугою — дарунок сусіда-теслі, й очі її також ста­вали бірюзовими і такими виразними, ніби були нама­льовані кобальтовою фарбою. Вона, як і раніше, ретельно

вмивалася перед тим, як набрати воду, і зазвичай кли­кала мене.

Я ж цілковито розслабився, зовсім утратив обереж­ність. Адже я також був самотній, і цій самотності на­лежало стати ще безмірнішою. Тепер мені було прикро за її долю, яку я бачив достеменно і яка стала для мене зрозумілішою, щойно вона зодягла цю бірюзову хустку із золотою смужкою... Я не витримав. «Пам'ятаєш, ти ка­зала, що хочеш, аби всім людям на долоню вистачило ме­теликів? — казав я. — Але це, зрозумій, неможливо! Там, за твоїм селищем, люди вбивають одне одного. Вони не­добрі й марнославні. У них є вода і сонце, але вони потре­бують більшого. Набагато більшого, ніж потрібно тобі!» Я бачив у її очах смуток і тому продовжував мучити її: «Що ти могла б зробити, аби змінити все на краще?».

Відверто кажучи, я й сам мізкував над цим. Моя про­вина в тому, що я бентежив цими думками її, звалюючи усі проблеми на цю юну душу, і... чекав на відповідь. Хіба я мав на це право?! Що вона, тринадцятирічна селянка, могла запропонувати? Бірюзову хустку? Свою ганчір'яну ляльку? Карафу? Новонароджене козеня?

Вона задумливо обводила поглядом місцевість. «Я? А що в мене є, крім життя?..» — зверталася до порожнечі. І я захлинався цією відповіддю. «Але ж, віддавши жит­тя, ти не відчуєш глибини цієї офіри, — продовжував допитуватися в неї. — Віддати життя — це одна мить, після якої відступає все — біль, страх, реальність. Це занадто просто». Вона напружено морщила чоло, сми­кала краї хустки, кумедно дмухала на волосся, що спа­дало на чоло. «Я б могла віддати найдорожче... Те, що належало б тільки мені й що було б прикро віддава­ти...-» — «Що саме?!» — не вгавав я. І вона вдавалася до істинно дитячих хитрощів, відповідаючи запитанням на запитання: «А що станеться з іншими?».

Тут ми не розуміли одне одного! Я змушений був роз­кривати перед нею дивні речі. Вона слухала, затамував­ши подих. Навіть завмирала срібна цівка води, що лила­ся в карафу. Дуже обережно я розповідав їй про Леонардо да Вінчі, Паскаля, Коперника та Бруно. (Зрозуміло, я не називав жодного конкретного імені — боявся зурочити! Головним у моїх історіях було те, що відбудеться далі, якщо світ стане ціліснішим, довершенішим, підпоряд­кованим одній загальній ПРОГРАМІ.) Я говорив про кри­ла й закон всесвітнього тяжіння, про теорію ймовір­ності та класичну механіку.

Звісно, все це було ретельно запаковане в яскраву каз­кову обгортку, аби вона не злякалася. «Так, так, — у за­хваті говорила вона після кожної такої казки, — це чу­дово! Але... що станеться з іншими?»

І я був змушений вдаватися до ще трагічніших ре­чей, без яких неможливий прогрес. Я розповідав про Жанну д'Арк і Євдокімоса Діокесіса, про Симона Болівара та

Шаміля, про Ференца Ракоці. В її очах палахкотіло сине вогнище, від нього палали щоки та чоло, сплетені паль­ці нервово стискалися. «Так-так, — шепотіла вона. — А що станеться з іншими?!» Я був готовий провалити­ся крізь землю. Хитрунка! По одному слову вона витяг­ла з мене майже все! Не розуміючи, що вона має на увазі, я змушений був цитувати Александра Македонського та Макіавеллі, говорити про Дракулу, Гітлера та Сталі­на, Чаушеску та Піночета! Голова моя йшла обертом. Уперта, нерозумна селянка! Своїми «іншими» вона зво­дила мене з розуму, доводила до необачності та абсурду.

Вона й сама не знала про свій рідкісний дар — відчу­вати людей та їхній настрій. Тому й шепотіла: «Ну не сердься, заспокойся. Якби щось залежало від мене, я б зго­лосилася віддати найдорожче. Ти повинен мені вірити!».

Я вірив. Але розумів, що у неї нічого немає. Крім бірю зової хустки із золотою смужкою.

...Сонце немилосердним гострим плугом вгризалося в цю кам'янисту землю, від того лущилися найтвердіші скелі. Вона не приходила до джерела кілька тижнів. По­рядок був порушений. А я не люблю безладу.

Нарешті вона з'явилася. Цього разу її голова була щільно обмотана тією самою хусткою, а зверху одягне­на коричнева довга накидка, котру утримував на голові дерев'яний обруч. Я все зрозумів: її віддали заміж. Мила маленька дівчинко, подумав я, тебе не вряту­вали твої проникливі сині очі та густе каштанове во­лосся, ти не стала принцесою. Або, у крайньому разі, дружиною збирача податків, торгівця міддю чи моло­дого міського мешканця. Вони обходили селище десятою дорогою, презирливо затуляючи носа. Тепер мені зали­шиться тільки спостерігати, як у тобі згасне світ. Твій маленький, скоцюрблений світ — із його козами, кара­фами, чавунцями, стуленими повіками, покривалом, яке щільно облягає голову, протертим манним супом, хміль­ним белькотінням, виском пилки і стукотом молотка, із заскорузлими старечими пальцями праведника-теслі та його потаємної заздрості до твоєї юності.

...Вона підійшла до джерела поважною ходою, ніби доросла. Вона копіювала старших і намагалася вигляда­ти серйознішою.

Вона мовчала. Я знав, що вона соромилася заговори­ти до мене так, як раніше. І не могла зрозуміти чому. Але я знав: за кілька років наших «таємних побачень» вона стала іншою. Точніше, не стала — вона й була ін­шою. Просто я допоміг їй відчути це, І ось зараз їй було соромно, що вона не виправдала моїх сподівань.

«Родина розрослася, — нарешті тихо сказала вона, сідаючи на камінь. — Вони більше не можуть годувати мене. Та й діти повиростали. Тепер є кому доглядати кіз...» Я мовчав. «Мій чоловік дуже старий, — продовжувала говорити вона. — Він дуже добрий до мене. Він завжди був добрим чоловіком. Він пригощав мене пато­кою...» Я мовчав. «У нього своя хата. Вікно виходить у сад...» Я мовчав. «Я боюся тільки одного: у нас не буде дітей. А це було б для мене найдорожчим, найважливі­шим...» Я мовчав. Але цього разу моє мовчання набуло сенсу. Я мовчав, поки вона вмивалася, набирала воду, поправляла волосся, що вибилося з-під хустки. Почека­вши ще хвилину, вона повільно пішла вгору, несучи на плечах важкі карафи...

Усе збулося. Усе нарешті вибудувалося! Не вистачало лише цієї маленької ланки. Я радів. Я вже знав, яким чи­ном вкласти все в чітку та струнку систему: ініціати­ва має йти не від мене. Хто б мені повірив? Я створив ТЕОРІЮ, але ніяк не міг ввести її до практики. Адже по­трібно було ще щось — те, чого в ній бракувало, — ось ця дівчинка з маленького, брудного, бідного селища. Ма­леньке НІЩО, яке мріє, аби «всім на долоню вистачило метеликів». І тільки я міг перетворити це нікчемне НІЩО, це крихітне тимчасове життя на величезний подвиг. Адже вона була готова віддати «найдорожче».

Потім з'явилася динаміка. Як кажуть нині — по­зитивна. Я зрушив із місця, наякому так довго товкся...

Я знову заговорив до неї. І говорив так відверто, що через деякий час вона прибігла до джерела, сяючи від щастя: використовуючи зілля, суворий режим та ще тьму-тьмущу лікарських мудрагелів, вона зуміла спону­кати свого старого чоловіка до продовження роду.

...Мабуть, розповідати далі зайве — що було потім,ви добре знаєте.

Але якби моє серце не було таким великим і містким, воно 6розірвалося від однієї згадки про те, як вона відда­вала це «найдорожче» до тисячі чужих рук.

Тільки одного разу вона прийшла до джерела, тільки одного разу рвала на собі волосся. І вже не була схожа на ту маленьку дівчинку, що казала воді: «Доброго дня». Я спробував нагадати їй про нашу угоду. А потім за­мовк, дивлячись, як вона лежить біля води й тонка ців­ка б'є в її голову. У майже сиву, срібну голову. Таку ж сріб­ну, як ця вічно юна цівка води...

Я завжди знав, що світ має бути гармонійним. Але цю гармонію треба створювати власноруч. Природа — лише підказка, полотно ж маляра — справа рук. Мірку­ючи таким чином, я вдався тільки до однієї, але дуже важливої хитрості.

Тієї ночі, коли вона лежала біля джерела, а її замордова­ний син — у печері, вхід до якої закривала величезна брила, я зрозумів, що саме тепер треба зробити «диво»! Потім буде пізно. Після її сина з'явиться хтось інший, потім — третій, четвертий... Час не жде. Ідея гармонії, системи, ПРОГРАМИ відкладеться. А я більше не міг чекати.

Я пішов до печери, вичекав на момент (не вдавати­мусь у подробиці як, перетворившись на доброго старця, напоїв вартових і жінок, що голосили неподалік, сонним зіллям) та, відваливши брилу, виніс тіло...

Я знав: уранці теорія буде підкріплена фактом. Від­нині я міг спати спокійно...

... Дуже багато часу у вашій уяві — або вічність, або п'ять, десять, двадцять років власного життя. Дівчин­ці біля джерела я подарував перше. Тепер я згадую її де­далі частіше. І з жахом розумію сенс її наполегливого за­питання: «А що буде з іншими?».

Не вчених та героїв мала вона на увазі. Вона знала, відчувала, що їхня місія — невідворотна, природна. Так само природна, як... народження козенятка з білою озна­кою в сірому стаді. Це було їй зрозуміло. ІНШІ. Ось за кого хвилювалася вона. Вчені та герої заслуговують на будь-яку офіру, але їх так мало порівняно з іншими!..

Страшні часи були тоді. Кров та пісок! Кров, що змішалася з піском, тепер лежала під ногами у вигляді теракотових кульок, «корисних копалин», жирних чер­воноземів. За що я змусив її страждати?

Я — технолог. Я можу вигадати все що завгодно. Моє життя таке довге, що зараз у ньому більше прагма­тизму, ніж милосердя. Підкоряючись власному азарту, я робив слабких багатими — і вони ставали сильними. Я розробляв хитромудрі й часом жорстокі стратегії, аби пробудити інших до спротиву, до кохання, до думки. Але вони корилися силі. Я навантажував їх тільки тією ношею, яку вони могли витримати, але вони ламалися і зраджували одне одного. Я дарував їм шанс, а вони ляка­лися та байдикували.

Потім мені набридло експериментувати. Я зробив усе, що міг. Я більше не можу вигадати нічого нового. І я вми­ваю руки...

У мене є лише одне виправдання: я подарував дівчин­ці біля джерела та її Сину вічність.

Мого імені історія не зберегла...»

Мої сумніви розвіялися. Я зрозуміла, що не залишу роботи. Навіть спати перехотілося. Я зібрала ці «роз­шифровані» сторінки й заховала в теку. У мене навіть не виникло думки показати їх головлікарю. Вистачить з нього й касети. Навряд чи він займатиметься такою марудною роботою, яку провела я. І ніхто, впевнена, цього не робитиме...

Власне, те, що я зробила, — звичайна професійна навичка. Вона залишилася після того, як у мене зникло бажання читати. А воно зникло останнім після бага­тьох інших — наприклад, ходити в театр, їсти солодке, мати мобільний телефон, спілкуватися в ліфті з сусідами, купувати продукти, заводити коханців, брати участь у презентаціях і вечірках, лікуватися, плавати в басей­ні, крутити педалі велотренажера, носити бюстгальтер, фарбувати губи, дивитися телевізор, слухати радіо, чи­стити взуття, стежити за модою, писати листи, варити каву, підмітати підлогу, виносити сміття, думати, ню­хати квіти, чистити рибу, малювати, грати на музич­них інструментах, отримувати гроші, робити будь-який вибір, спати, їздити, мити кахлі, пити вітаміни, вітати­ся, виголошувати тости, смажити м'ясо, робити голуб­ці, відкривати двері, застеляти ліжко, витирати пил, говорити, плакати, сміятись...

Бажання відпадали поступово і довго. Це був ціка­вий процес. Почався він з іншого відчуття, коли я ще активно функціонувала в суспільному житті. Отже, це сталося в театрі. Зовсім несподівано мене почав души­ти сором, настільки, що я заплющила очі і не могла дивитися на сцену, на якій ішла вистава. Дорослі люди виголошували перед темною залою чужі слова. Спо­чатку вони їх вивчали, після цього наповнювали емо­ціями й почуттями, потім додавали до слів різні рухи. Сором, як змій, оповив мою шию і повільно почав її стискати. Купа народу в гарному одязі сидить у темно­му проваллі й мовчки дивиться, як набагато менша купа їхніх одноплемінників метушиться в колі світла навпроти. Від задухи я почала кашляти, й водночас із різних кутків зали, немов на пароль, до мене приєдна­лися такі самі нещасні. Своїм кашлем я випустила джи­нів, що давно шкрябалися в легенях інших глядачів. У за­лі почався невеличкий ефект масового психозу.

— Ти що, застудилася? — запитав чоловік, що си­дів ліворуч від мене.

Я не відповіла. Мені закортіло далі перевірити цей ефект, і я занурила руки в театральну сумочку й почала обережно розгортати цукерку, уважно дослухаючись до зали. Хвилин п'ять зазомбовані мною однодумці сиділи тихо, а потім я почула такий самий шурхіт з усіх кінців. Він був майже нечутний для інших — зазомбованих тим, що відбувається на сцені, але для мене він прозвучав як шум океанських хвиль. Я зрозуміла, що не одна...

Власне, усе це я проробляла, щоб заглушити сором, який все міцніше стискав моє горло. Потім я встала і почала пробиратися до виходу.

Поводилася я, звичайно, нечемно. І була цим дуже збентежена.

Далі все пішло по висхідній... Удома я раптом ви­мкнула телевізор на тому моменті, коли у випуску но­вин демонстрували розмову двох президентів. Вони сиділи один навпроти одного і говорили, нібито не по­мічаючи камер. Чомусь цей момент також здався мені верхівкою сорому. У голові зринула фраза Елізи Дулітл: «На вулиці чудова погода, місіс Хіггінс!».

Хвилюватися я почала лише тоді, коли сором почав душити мене всюди, хоч де я була...

Зранку я вже сиділа на своєму місці. Мені не тер­пілося перейти до наступної історії. Для головлікаря це історія хвороби, не більше. Тому що півкасети я старанно стерла, перед тим як її віддати.

Я вже зрозуміла, що в день можу поспілкуватися тільки з одним пацієнтом, і коли чергова медсестра за­питала, кого привести: вчорашнього чоловіка чи нову пацієнтку, — вирішила спочатку познайомитися з усі­ма і попросила привести жінку...

Цього разу я вислухала досить зв'язну історію. Я квап­люся переповісти її, щоб не забути, тому не звертайте ува­ги на почерк.

«Так сталося, що у свої двадцять років я залишилася одна... Пам'ятаю, як колись мріяла бути власницею ве­ликого будинку, блукати просторими кімнатами, роз­кидати речі в неналежних місцях, діставати з холо­дильника сирі сосиски і їсти їх із гірчицею, задихаючись від її пекучого смаку, валятися до півночі перед увімкне­ним телевізором і не мити руки після прогулянки. І ось тепер я все роблю саме так, але задихаюся не від пекучо­сті гірчиці, а від справжньої гіркоти. І порожнеча квар­тири мене не радує. Це — жахлива, гнітюча порожнеча. Хіба про це я мріяла? Хоча минув уже рік після трагічної загибелі моїх батьків, вони назавжди тут — у цьому домі. Щоранку я згадую, як ТОГО дня вони по черзі цьом­кали мене, сонну, в щоку, вдягалися в передпокої, брязко­тіли ключами від машини. Пам'ятаю навіть, як загудів на сходовому майданчику викликаний ними ліфт. І, зви­чайно, не забути вибух, що пролунав хвилиною пізніше у дворі. Я тоді ледве відірвала голову від подушки. Поду­маєш! Зараз таке трапляється скрізь. А особливо в на­шому престижному районі...

Те, що я залишилася одна, усвідомила тижнів через два після похорону, після того як інспектор із криміналь­них справ, який ходив до мене мало не щодня, сказав, що «справа зрушилась», злочинців знайдено й більше мене не турбуватимуть. По-дружньому порадив улаштува­тися на роботу чи хоча б ретельно контролювати над­ходження на мій рахунок грошей, які заробляє концерн мого батька, — він був одним із головних засновників і встиг укласти документ про спадщину, — і, звісно, бути «розбірливою у знайомствах і зв'язках».

Ані знайомств, ані зв'язків у мене не було. Тільки те­пер я могла невтішно підсумувати: я не тільки залиши­лася сама — у мене не було ні близьких друзів (батьки ретельно оберігали мене, залякуючи кіднепінгом у дитин­стві та претендентами, ласими до батьківських гро­шей, коли я подорослішала), ні знайомих, окрім двох-трьох сусідок — маминих приятельок. Вони зрідка за­ходили до мене попервах, поки я не отямилася.

Отак я й стала господаркою великого будинку, що вже був не в радість. Мене цілком би влаштувала ма­ленька квартирка, у якій я причаїлася б, мов миша в норі, й не виповзала до самої старості. Навіщо мені вся ця розкіш? П'ять величезних кімнат, заставлених анти­кварними меблями, обвішаних картинами-оригіналами (колекція батька), з бібліотекою, в якій найдешевшою книжкою була «Тисяча й одна ніч» на рисовому папері, у палітурці, орнаментованій справжнім золотом, — це із захоплень матері. Сама ж я була — ніхто. Улюблена дитина, яку оберігали від усіляких згубних впливів, а тим більше від роботи. Навіть диплом мистецтвознавця батько мені простісінько купив, подивившись, як важко мені підніматися вранці, збираючись до ненависного ін­ституту. Про що ж я думала раніше? Відверто кажучи, я вважала, що так живе багато хто. Адже про життя я знала той мінімум, що необхідний дитині забезпече­них і впливових батьків.

Втративши їх, я вирішила взятися за розум. Поча­ла з того, що звільнила покоївку, видавши їй значну ком­пенсацію та дізнавшись від неї, де купуються ті чи інші продукти, як платити за квартиру, як користуватися пральною машиною, пилососом, як викликати слюсаря і куди звертатися з ремонтом авто. День у день я самостіпно навчалася тому, чого ніколи не знала й не роби­ла. Бувало, надвечір падала в ліжко зовсім знесилена. Але квартиру тримала в порядку і з голоду не померла...

У мене ніколи не було друга. Пам'ятаю однокласни­ка, якого одного разу запросила в гості. Він мені дуже подобався, і я хотіла похвалитися перед ним тим, що маю. Але після цього візиту навіть у нашій елітній школі набула репутації «білої ворони» і «буржуйки». Та й бать­ки заборонили приводити в дім сторонніх. Більше в мене нікого не було. Зараз — тим паче. Я ловила себе на дум­ці, що зовсім не вмію спілкуватися з людьми, що знання мої — книжні, а словесні звороти — старомодні, як у середньовічних романах. Я поставила на собі жирний хрест. Мені не світило навіть узяти з дитбудинку гар­ненького хлопчика — не передавати ж батьківське добро чужому по крові! Словом, у бурхливому морі, що оточу­вало мене з усіх боків, я почувалася загубленим острів­цем. Як довго це могло тривати, я не уявляла.

А потім сталося диво... Ні, краще — все по черзі. Того ранку я поїхала до супермаркету. Зазвичай я проводила в його нетрях по кілька годин, розмірковуючи, що ж мені треба для господарства, навантажуючи у візок безліч непотрібних речей та проклинаючи себе за безпорад­ність і недолугість. Хоча був ранок і біля кас народу було не так уже й багато, навіть ці троє людей — я це відчувала шкірою — дивилися на мене з неприхованим поди­вом: продуктів і дрібниць у візку набралося на кілька со­тень. Коли ж я нарешті вивезла візок на вулицю і попря­мувала до свого автомобіля, мене гукнули:

— І ви це все з'їсте? Чи у вас сім'я з двадцяти осіб? Я зазвичай не звертаю уваги на подібні жарти, а тим

більше — вигуки в спину. Але приємний тембр голосу все-таки змусив мене озирнутися. На узбіччі стояв чоловік і насмішкувато дивився в мій бік.

Я не знаю, що казати в подібних випадках. Може, слід було огризнутися чи докладно відповісти на запитан­ня? Я обрала друге й розповіла, що сім'ї не маю і що такі покупки роблю раз на два місяці, а потім половина хар­чів псується, а половину доводиться віддавати сусідкам. Він дивився на мене спочатку з подивом, потім — зі спів­чуттям. І від цього погляду мені хотілося заплакати. Я вибачилася і пішла далі, але він наздогнав мене.

— Чи можу я чимось вам допомогти?

Я відповіла, що було б добре, якби він допоміг заванта­жити все це добро у багажник. Він із задоволенням цим зай­нявся. А я дивилася на його стрижену потилицю й уявляла, що це — мій чоловік, або батько, або брат, або дядько. І що ось зараз він сяде за кермо і скаже: «Дитинко, пристебни ремінь!».! все стане на свої місця. Мине самотність, страх, невідомість, неприкаяність, і життя потече знайомим річищем. Чоловік розігнув спину і раптом сказав: — А хочете, я вас підвезу? Я вмію керувати.

Я хотіла. Він відчинив переді мною дверцята, а по­тім сів за кермо і сказав майже так, як я уявляла хвили­ни три тому: «Дитинко, пристебни ремінь!». Може, це прозвучало трохи інакше, але я почула саме так: «Ди­тинко...». І... заплакала. Забула сказати, що я не плака­ла ні на похороні, ні пізніше. Просто не могла. А тут!..

Він допоміг мені донести до квартири весь мій крам, я пригостила його кавою, а потім приготувала яєчню, відкрила всі «смачні» баночки, що прикупила в супермар­кеті. Він був першим у цьому будинку, хто не витріщив очі, побачивши картини, меблі, раритетні килими й по­суд початку минулого століття.

Відтоді він часто приходив до мене. Спочатку я по­боювалася — чине мисливець це за батьківським багат­ством, чи не злодій, чи не ловелас?.. А він говорив, що в мене красиві руки, чудові очі. Він говорив, що я розумна і несправедливо самотня. Від нього завжди пахло гарним одеколоном. Дуже вишуканим, від Шанель — «Плати­новий егоїст». Я не дуже знаюся на цих марках — бать­ко, як людина старих часів, визнавав тільки вітчизня­ну парфумерію, тому для мене був невідомим такий спокусливий і паморочливий аромат...

Я не знаю, що таке кохання. Я ніколи раніше не кохала, а тим більше ні з ким щодо цього не радилася. Як я могла думати про такі великі й важливі речі? Я могла б запи­тати у нього. Але хіба про це запитують у того, кого ко­хають? Я не знала. А тому вирішила все-таки спитати. Він спохмурнів і закурив свою коричневу ароматну цигарку:

— Ти мене випередила, люба. Але якби не це — я б ніколи не зважився... Чуєш, ніколи! Все це, — і він обвів руками простір, — не для мене. Я не смію бути з тобою. Сили наші нерівні... Та й життя мене таки досить по­шарпало. Мені страшно починати все заново.

Він говорив, як Рочестер із «Джен Ейр» чи як інший схожий герой, — так гарно говорили тільки на сторін­ках моїх улюблених книг. Я зажадала пояснень.

— Добре, але історія мого життя сумна, — почула у відповідь.

До сумного я звикла давно — це мені було зрозумілі-шим і ближчим, ніж тиша, в якій я виховувалася. І він розповів мені про себе. А я слухала, розуміючи, що знай­шла те, що мені потрібно, — таку ж самотню душу, яка пережила втрати і трагедії. З'ясувалося, що він був одружений кілька разів. Дві перші дружини померли, у третьої жінки, з якою він сподівався зв'язати свою долю, після двох років безхмарного щастя виявилася психічна хвороба, через яку вона перебуває в клініці.

— Напевно, це доля, — говорив він. — Є люди, які за своєю природою не можуть бути щасливими. Сумно усві­домлювати, що я — один із них... Тебе це не лякає? Мене не лякало. Навпаки. Я зрозуміла, для чого мені варто жити.

— Я не помру, — сказала я, — і не збожеволію. У мене міцне здоров'я. Мене з дитинства напихали купою ві­тамінів!

Він засміявся і пригорнув мене до себе.

Мене ніхто ще не обіймав...

Ми не хотіли бучних урочистостей, тому розписа­лися в невеликому ЗАГСІ, не повідомивши про це нікого, крім моїх сусідок. Та й кому мали казати — ми були са­мотні, створені тільки одне для одного.

Я вже нічого не боялася. Чоловік узяв на себе всі тур­боти й заборонив мені виїжджати до супермаркету, мо­рочитися з миттям вікон і підлоги, звільнив мене від безлічі інших клопотів. Я залишила за собою приємне право готувати йому вечерю. Цілими днями читала, слухала музику, дивилася у вікно і чекала його дзвінків із роботи. Все повернулося на круги своя, з тією лише різ­ницею, що я справді стала господинею великого дому — дружиною, берегинею домашнього вогнища. Про це мрі­яли мої батьки. Але, думаю, якби вони були живі, то знай­шли б мені «гідну партію» і я була б позбавлена справж­нього кохання — такого, як відчувала тепер. А кохала я кожною клітинкою свого тіла, могла б уся розчинитися у світловому потоці цього почуття. А ще було гостре почуття жалості. Які дурні ті, хто стверджує, що жалість принизлива! Ні, це приправа до справжнього кохання, замішана на страхові втратити й бажанні зберегти. Іноді, коли дивилася на свого чоловіка, моє сер­це стискалося — він здавався мені хлопчиком. Як він міг вижити в цьому світі без мене? Я вже знала, що після смерті обох дружин він залишався буквально на вулиці. У нього все відбирали жадібні родичі, а його викидали, як кошеня, як використану річ. Світ став жорстоким, а він не вмів пристосуватися до нього.

На річницю нашого спільного життя вирішила зро­бити йому подарунок. Зранку я подалася до адвоката, який колись вів справи нашої сім'ї.

Я не знала, як піднести подарунок, не знала, як коха­ний відреагує на мою дарчу. Але мені хотілося показа­ти, що я віддаю йому не тільки саму себе — до останку, а й усе, що належить мені. Сказала йому про це за вече­рею. І вперше побачила, як він уміє гніватися.

— Навіщо ти це зробила? — спохмурнів він. — Тобі не досить, що я — з тобою, що я люблю тебе? Мені не потрібні докази твого кохання! Мені взагалі нічого не потрібно, зрозумій!

Іншого я й не чекала. Спробувала владнати непоро­зуміння, хотіла навіть розірвати папери, але в остан­ній момент таки сховала їх до шафи. І сказала, що хочу належати йому повністю і що це — мій перший самостійний вчинок, який здається мені правильним і при­ємним. І він змирився. Любий мій хлопчик.

Він часто впадав у депресії. Скаржився на роботу, на байдужість і нерозуміння оточення. Він був щасливий тіль­ки тут, зі мною — я це знала точно. І ще знала (встигла зрозуміти за цей рік), що його легко можуть обдурити чи скривдити, а він готовий допомагати кожному, хто по­просить про допомогу, — як тоді мені біля магазину. Я так любила, коли його обличчя світлішало, коли він сміявся...

Якось він прийшов додому веселий, з якимось паперо­вим згортком у руках.

— Що я тобі зараз розповім! — радісно почав він. — Я познайомився з надзвичайною людиною! З тих гені­альних, що опинилися за бортом життя й у забігайлів­ках цитують Бодлера. Обожнюю таких людей і схиля­юся перед ними. Але — все по порядку. Заходжу до кав'ярні й бачу: сидить за столиком такий колоритний тип і щось малює на клаптику паперу. Підсів до нього. Розго­ворилися. Він попросив купити йому чарку, а розплатив­ся — ти тільки подумай! — ось цим малюнком. Це — геніально! Сьогодні ж замовлю велику рамку.

І він розгорнув переді мною рулон. Малюнок, викона­ний олівцем, справді справляв враження. Я одразу не збаг­нула, що на ньому зображено. Це була абстракція, але яка! Одна лінія плавно переходила в іншу, закручувалася у спіраль, розгалужувалася на тисячі тонесеньких «ву­сиків». Здавалося, вона затягує у свої глибини. Відірва­ти погляд було неможливо. Я стояла, мов загіпнотизо­вана, задихаючись від захоплення і якоїсь боязні, що не виплутаюся з цього лабіринту.

У той-таки день ми купили велику, дуже гарну рам­ку. Картину ми повісили у нашій спальні. Засинаючи, я невідривно дивилася в неї — саме «в неї», бо вона була дзеркалом, а точніше — задзеркаллям, таємничим сві­том геніального художника.

Як звичайно, я проспала до дванадцятої. Чоловік ні­коли не будив мене, тільки цілував у щоку, коли йшов на роботу. Я розплющила й одразу ж знову заплющила очі — такий могутній потік енергії хлинув на мене з карти­ни. Мені хотілося продовжити задоволення, і я із заплю­щеними очима відновила в пам'яті лінії малюнка. Так діти вивчають візерунок на килимі або чудернацькі трі­щини на стелі, вгадуючи в них табуни оленів, дикі джунг­лі, загадкові письмена. Я подорожувала поглядом по кар­тині доти, доки не навчилася бачити її в цілому. У якийсь момент мені здалося, що на ній зображені понівечені сріб­ною кулею нутрощі реліктової тварини, за хвилину я побачила в самому центрі око, погляд якого пронизував наскрізь, пізніше я зрозуміла, що це зовсім не око, а емб­ріон, який затишно скрутився в чиїйсь утробі, оповитип найтоншими переплетіннями судин. Картини, що я їх собі уявляла, змінювалися з неймовірною швидкіс­тю, відкриваючи нові й нові лінії, і кожна вела до свого сюжету. Найчастіше він був трагічним. А що ще може малювати невизнаний геній, який спився!

Чи варто говорити, що коли я відірвалася від спогля­дання — і то завдяки телефонному дзвінкові мого чоло­віка! — стрілки годинника наближалися до п'ятої вечо­ра... І весь цей час я пролежала, роздивляючись картину!

Я підхопилася такрізко, що навіть потемніло в очах, почала швидко вдягатися. Порвала колготки... Так-сяк влізла у джинси й уперше забула причесатися. Сьогодні на вечерю я задумала приготувати особливу страву з телячого мозку під екзотичним соусом: рецепт я знай­шла в кулінарній книзі.

Перечитала рецепт. Почала мити мозок. І відчула, що від мертвої білої маси йдуть імпульси. Здригнулася, порізала палець, і кров закапала на білу щільну масу. Не­стямно жбурнула ніж у мийку, а мозок, порожевілий від крові, — у відро для сміття. Воно перекинулося, зі столу злетіли чашки. Збираючи друзки, я ще раз порізала руку. Все це страшенно розлютило мене, голова запаморочила­ся. Якось допленталася до спальні й лягла, докоряючи собі: чого було лежати до полудня і віддаватися безтямному спогляданню. Отже, почнемо все спочатку! Тільки цього разу... Я швиденько накинула на рамку свій пеньюар і прилягла. Уявімо, що ранок починається заново. Раз... два... три... Гра налагодилася. Наспівуючи, забинтувала паль­ці, поставила в мікрохвильову пічку куряче філе. І ледь устигла причепуритися, як прийшов чоловік...

От, мабуть, у чому справа: мені набридло байдику­вати. Треба було чимось займатися! Я купила цілу купу жіночих журналів і почала вивчати всілякі статті з цікавими назвами: «Як перемогти депресію?», «Справж­ня жінка — хто вона?», «Створи своє тіло!», «Домашня кішечка чи стерво?». Раніше я і не уявляла, що ці запи­тання мучать мільйони моїх співвітчизниць, а тим більше дивувало, що про це пишуть. Аж до суботи я ви­вчала глибини власного «я». Усе викликало в мене подив. Чому мама не навчила мене найважливішого?! Особливо тяжке враження викликали статті про зради, ревно­щі. Світ за вікном, виявляється, був переповнений не­вдоволенням. Одна я була щасливою, і нічого про це не знала. Пам'ятаючи, як півдня провалялася перед карти­ною, я тепер підхоплювалася з ліжка, майже не розплю­щуючи очей, — надто завеликою була спокуса розібра­тися в лініях! — і бігла до ванної, відтіля — на кухню, а потім просиджувала в кабінеті батька.

У суботу мій коханий знову притяг картину. Не можу сказати, що мене це порадувало. Але коли він розгортав рулон, я відчула дивну нетерплячість: що на ній? — Із цим треба щось робити... — говорив чоловік, розглядаючи полотно. — Це ж справді чудово! Знову ви­міняв на пляшку! Уявляєш?! А він же міг би виставля­тися за кордоном. Пропаща людина, так його шкода. Живе, як пес. Наступного разу заплачу йому як слід. Хоча він багато не бере — тільки горілкою...

Таким чином у нас на стіні з'явилося п'ять картин. Той-таки простий олівець, ті самі (і щораз — неповтор­ні!) переплетення ліній... Я проводила перед ними цілі го­дини, і якби мене запитали, що я бачу, назвала би безліч речей: ніж, годинник, очі, тіла, бані церков, риби, птахи, пророщені зерна, грудки землі, мозок, нутрощі, овочі, зір­ки, рот, зуби, ікла, копита, вовна, дим, апокаліпсис...

Мене більше не тривожило те, що я не приготувала вечерю чи не зачесалася. Часто я залишалася в халаті, накинутому на нічну сорочку, до самого вечора...

...Промінь місячного світла схожий на ніж. Він про­никає крізь завіси на вікні, немов розпорюючи їх, і мені так хочеться взяти його в руки. Відчути вагу. Ножем можна розпороти будь-яку тканину — він не завдасть болю. Треба тільки непомітно пробратися на кухню, витягти його з дерев'яної підставки. Тихо... Очі можна не розплющувати — все одно видно. Долоня ковзає по стіні, в іншій — приємний сталевий тягар місячного променя. Ним можна наповнити себе. Подумати тільки: один рух — і ти, відмикаючи себе, немов ключем, ба­чиш, що всередині тебе — саме лиш світло...

Але чому від нього так боляче?

Хтось трясе мене за плечі, голова моя розколюється, я змушена розплющити очі...

— Люба, люба! Що з тобою?!

Я бачу його злякані очі. Я бачу себе: у нічній сорочці(!), босу(!), в коридорі(!), з ножем, намертво затиснутим у руці!!! Що зі мною?

...Я занедужала. Це — жар. Може, вірус — грип якийсь, епідемія. Я лежу в ліжку, на столику біля мене стоїть усе необхідне, щоб не вставати. Чоловік намагається прийти раніше, приготувати щось смачненьке. Мені не хочеться виповзати зі спальні. Я тепер краще розумію художника. Я ЗНАЮ, про що він говорить зі мною.

...Я ще не літала. Я прожила стільки років і жодного разу не злетіла, щоб побачити це переплетення ліній ЗГО­РИ. Тепер я знаю, звідки їх можна побачити! Як це раніше не спало мені на думку? Треба встати. Обов'язково треба змусити себе піднятися, підійти до вікна. Але як це важ­ко. І все ж я піднімаюся, наближаюся до вікна. Воно втя­гує мене майже так само, як і картини. І якщо ступити за рамку неможливо, то за вікно — досить легко. Я від­чиняю вікно. Мені не холодно. Мені весело. Зараз, зараз я зрозумію, що там, у центрі завихрень і кілець. Око? Ембрі­он? Райський сад? Ще трохи. Півкроку....Різкий дзвінок вириває мене з теплого тунелю. Лі­нії та візерунки змазуються, перетворюються на без­глузду кашу. Треба відчинити двері.

— Ти чого в такому вигляді? — запитує сусідка. — Дзвоню вже півгодини! І що за холод у вас у квартирі?

Стара корова! Яке вона має право? Я морщуся, як від зубного болю. Мене охоплює нове почуття, якого раніш ніколи не було, назва йому — лють. Мені хочеться дря-патися й кусатися...

Сусідка проходить у кімнату і зачиняє вікно. Теж мені, знайшлася вихователька!

— Щось ти мені не подобаєшся, дитинко! Ану лягай, я тобі малини принесла — зараз заварю.

У мене на столику є все — «Колдрекс», «Фармацит-рон», «Флюколд»... Малина — це з дитинства. Від мали­ни буде гаряче в грудях і в очах... Я плачу. Сусідка обіймає мене. Сьогодні мені не злетіти...

— Я їду у відрядження, — із сумом промовив чоловік. — Як я тебе таку залишу?..

Мені не хотілося, аби він переживав, і я спробувала усміхнутися. Нехай їде спокійно, розвіється. Тим паче, що їхати доведеться до міста, де минуло його дитин­ство. Мені вже трохи краще. Ні, справді. Я встала і на­віть спробувала зварити каву.

Вранці він поїхав. А я знову лягла. Хіба до цієї щасли­вої зустрічі я не була тут одна? Кілька днів нічого не змінять. Я ляжу й чекатиму на нього. Взагалі не вийду з кімнати, адже тут так затишно і зі мною мої геніаль­ні друзі — картини.

Але ця ніч стала для мене справжнім пеклом. Я май­же не спала. Серце завмирало від жаху. Так було в дитин­стві, коли мені здавалося, що чорна рука тягнеться до вимикача. Тоді головне було лежати тихо, перетерпі­ти. Але зараз терпіти було важко. Я ніби відчувала, як м'які щупальця з малюнка тягнуться до мене, як запов­зають під ковдру змії, і велике чудовисько розпростерло наді мною крила. Невже я чимось завинила, що вони так знущаються з мене? Адже я їх так люблю... А лінії тим часом обвивали, тягли додолу, до коренів, до білих хро­баків і личинок. Хробаки і личинки — ось нова деталь, яку я розгледіла тільки сьогодні. Ще вранці вони видава­лися схожими на грона винограду, ніжних лялечок, про­зорих метеликів... Раптом мені здалося, що я вмираю, що серце б'ється дедалі повільніше й ось-ось зупиниться назавжди. Уявила собі, як він приїде і злякається! Я знаю, що треба зробити, щоб не вмерти від жаху й дочека­тися ранку. Я швидко почала кидати на рами все, що потрапляло до рук, — як тоді, коли накрила картину пеньюаром...

Не знаю чому, але мені полегшало. Навіть з'явилися сили вийти на кухню і заварити чай. Захотілося попо­їсти. Я відкрила холодильник — ані крихти! Дивно, що він не залишив мені харчів. Милий мій хлопчик, я його зовсім заганяла! Я дістала недоїдки малинового варення і шматок хліба, вкритий цвіллю. Помалу відчула, як до мене повертається життя. Чудово! Я зустріну його зо­всім здоровою!

Коли розвидніло, я увійшла до спальні. З лахами на стінах вона виглядала трохи дивно, і мені захотілося швидше навести лад. Я вже почала знімати накинуті речі, аж раптом зрозуміла: треба продати ці картини або розірвати на дрібні клаптики — все одно. Відтоді як вони з'явилися, все пішло шкереберть. Чому я не здо­гадалася раніше? Я випила кави. Слабкість і апатію як рукою зняло. Я згадала, як помирала вночі. Невже я мог­ла стати третьою померлою дружиною мого коханого або ж — другою божевільною в його житті? Чому в нього така доля?Я повинна врятувати його, просто зобов'яза­на. І тоді все буде добре, я впевнена. Ми забудемо жахли­ве минуле і зможемо бути щасливими.

Я почала телефонувати в ЖЕКи і ЗАГСи. Спілкува­тися мені було важко — давалося взнаки моє добровіль­не домашнє ув'язнення. Але після кількох годин — коли слухавка в моїх руках мало не розжарилася — я нарешті з'ясувала, де мешкали жінки мого коханого. Ще годину довелося витратити, аби знайти медустанови, які ви­дали довідки про смерть. Виявилося, що вони розміщені в різних районах міста.

Я вийшла на вулицю і захлинулася весною. Дивно, мені здавалося, що на вулиці все ще зима...

Оскільки авто взяв чоловік, довелося викликати так­сі. Уже в машині зметикувала, що за інформацію треба заплатити. І не помилилася — працівниця реєстратури відразу ж радісно зашурхотіла картками, а медсестра швидко повідомила ім'я дільничного лікаря. Ну а лікар бай­дуже промовив, що жінка заподіяла собі смерть, переріза­вши вени кухонним ножем. Потім я поїхала на квартиру і — знову-таки за допомогою «зелених» — швидко з'ясу­вала, що після смерті жінки її житло відразу продали.

Було близько шостої вечора, коли я, геть стомившись, дісталася лікарні. Робочий день закінчувався. Щоправ­да, чергова сестричка зателефонувала лікарю додому й вигадала історію із загубленою карткою.

— Він дуже незадоволений, — прошепотіла вона, затуливши слухавку рукою.

Я витягнула ще одну десятку.

— Це була дуже нервова пані, — нарешті сказала медсестра. — Вона викинулася з вікна.

Я сторопіла. Кілька разів просила її повторити по­чуте. Але змісту це не змінило. Жінка викинулася з вік­на без очевидних на те причин — у неї був гарний чоло­вік, перспективна робота й заможні батьки у Франції. Я змусила себе відвідати її помешкання. Результат той самий: квартиру продали. Приїхавши додому, я, не розбираючи ліжка, лягла на дивані у вітальні. Завтра буде важкий день — я твердо вирішила, що поїду до психіатричної клініки. Добре хоч, що вона в місті одна. А ім'я жінки я запам'ятала ще під час нашої першої розмови з моїм теперішнім чоловіком. Навіть не знаю чому...

Милий мій хлопчику, вибач, подумки промовляла я, лежачи на дивані. Я роблю щось підле й огидне. Наче ко­пирсаюся у твоїх речах. Але потім, коли нам буде добре, я вимолю в тебе пробачення. Я знаю, ти мені вибачиш.

У клініці я збрехала (вперше в житті!), що хочу на­відати сестру. Своєму спокою й рішучості навіть сама здивувалася. Мене повели до зали для відвідувачів (звіс­но, й тут не обійшлося без грошей).

Хвилин за п'ять до кімнати увійшла жінка — ви­снажена білявка в сірому лікарняному халаті й повстя­них капцях...

— Ти моя сестра? — запитала вона. Я кивнула.

— Квіти поливаєш?..

Я знову кивнула, бо навіть не уявляла, що відпові­дати.

— Я хочу додому... — раптом жалісним тоненьким голоском проспівала вона, не зводячи з мене пронизливих очей.

— А де ви живете? — зважилася запитати я. Очі жінки загрозливо заблищали.

— Ти не моя сестра! Ти не моя сестра! — повторю­вала вона.

— Що з вами трапилося?

— Я знаю... — Жінка погрозила мені пальцем. — Ти теж живеш у галереї... Я зрозуміла. Мене не обдуриш!

— У галереї? Де це? — розгублено запитала я.

— Тихо... Це там, — вона показала пальцем кудись униз. — Там тихо... Вони працюють дуже тихо... До них не доберешся, але в мене є ключ...

Я зрозуміла, що розмови не буде й ліпше піти. Бідна жінка! Я віддала їй пакет із фруктами. Вона витягла апельсин і почала його жадібно, немов яблуко, кусати.

— Прощавайте, — сказала я. — Вибачте, що по­турбувала...

— Це ВОНИ тебе турбуватимуть! Ще й як! А ключ — ось він! Візьми, якщо не віриш... — Швидко, озираючись на двері, жінка зняла з шиї потертий шнурок із двома ключами. — Тарний у мене талісман? — запитала, по­сміхаючись. — Піди в галерею. Тамтихо... Там — ВОНИ. Сховай — ато заберуть!

Я машинально взяла ключі:

— І де ж ця галерея?

Жінка швидко назвала вулицю. Я ледь встигла по­класти ключі до кишені, як до зали увійшла медсестра. Вже стоячи на порозі, я почула, як навздогін жінка крик­нула мені, наче ми справді сестри: — Не забудь полити квіти!

їхати чи ні, ламала я голову. Моя нова знайома спра­вила на мене гнітюче враження. Напевно, колись вона була вродливою, навіть гарнішою за мене. А тепер на що перетворилася? Чи був у її плутаних словах хоч якийсь сенс? Навряд. Мене здивувало тільки одне слово — галерея. Потрібно з'їздити, подивитися. У крайньому разі — полити квіти.

Будинок знаходився в центрі міста, у його старій ча­стині, яку почали забудовувати елітними багатопове­рхівками. Я увійшла до під'їзду. Було темно й вогко. По­чала підніматися, проте не уявляла, як відчинятиму чужі двері. А раптом там хтось живе? Що скажу?

Про всяк випадок кілька разів натиснула на кнопку дзвінка. Тиша. Я постукала. Ніхто не відповів. Хоча мені здалося, що я почула шелест і брязкіт посуду. Я штовх­нула двері й... задихнулася...

«Платиновий егоїст»! Я його впізнаю серед тисячі ароматів... Милий мій хлопчику... Але чому? Звідки? Не­вже запах може зберігатися так довго? Я відчула укол ре­внощів. Проте таким одеколоном користуються бага­то чоловіків... Я пішла до зачинених дверей, з-під яких мигтіло світло. Відчинивши їх, на якусь мить заплющи­ла очі: кімната була залита яскравим весняним сонцем. Коли ж очі звикли до світла, я побачила... Ні! Ні, цього не може бути!!! Усюди — на столі, дивані, кріслах — лежали шматки ватману, а на них... Я вже знала, що може тра­питися навіть від єдиного погляду на малюнок!

Я стрімголов вискочила з квартири. Ось вона — га­лерея! Ні, швидше — майстерня божевільного й водно­час геніального у своєму божевіллі художника. І запах. Мій запах. НАШ запах. І ще — це я теж запам'ятала! — знайома краватка на стільці, стара картата сорочка, у якій він був у перший день нашого знайомства, жакет, абияк кинутий на диван...

Милий мій хлопчику... Чому все так?!

Збожеволіти? Кинутися в розпачі під колеса машини? Що? Господи, що? Але я ж сама казала, що здоров'я в ме­не міцне, що не помру. Коли я це говорила? Кому?

Зупинилася на мить і віддихалася. Ні, я не збожево­лію і не кинуся під машину. Я знаю, що потрібно роби­ти. Зараз же подзвоню своєму адвокатові, поки я жива, поки можна анулювати заповіт. Але спочатку — най­головніше.

Я поїхала додому. За двадцять два роки мого життя не пригадую в собі такої рішучості. Не роззувшись, за­йшла до спальні й почала скидати завішені ганчірками рами. Потім розбила скло і, намацавши шорстку поверх­ню ватману (руки і щоки мої палали, неначе я вихоплю­вала папір із багаття!), зіжмакала пружний картон і кинула його у ванну. Чиркнула сірником. Згоряючи, ват­ман шарудів, неначе невідомі істоти, що жили в ньому, передчували смерть. Останній раз глянула на клаптик, що стирчав із багаття, — ніжна лінія немов манить за собою... Я піднесла до нього сірник і щільно зачинила две­рі — нехай горить на самоті. Інакше... Інакше я не впев­нена, що не вихопила б малюнки з вогню.

...Він не повернувся. Алея й не чекала. Залишилася у своєму великому домі, що належав батькові. Зробила ре­монт, переклеїла шпалери в спальні. А потім вирішила жити — довго і щасливо. Тепер я — директор великого приватного видавництва, у яке вклала успадкований капітал. Спочатку було важко спілкуватися з людьми, вести переговори і... прокидатися о сьомій ранку. Але поступово я звикла. І справи мої пішли вгору.

А почалося все з книжки, що лише за рік стала бест­селером. Вона називалася «Галерея» — такий собі фолі­ант на чотириста сторінок. Чого гріха таїти — літе­ратурна праця виявилася непосильною для мене, тому довелося запросити п'ятьох журналістів. Але я цього ніколи не приховувала! Тим більше що тепер ці журна­лісти — мої найперспективніші автори, яких я регулярно видаю. На них, відверто кажучи, і тримається мій бізнес».

Я боялася уривати її розповідь запитаннями, але вони, звичайно ж, були для годиться, аби не мовчати.

— А що сталося з вашим чоловіком?

Жінка сягнула в кишеню свого халата й дістала звід­ти зім'ятий папірець, простягла мені.

— Так усе закінчилося... — сказала вона. В її очах промайнула посмішка. Мені здалося, що вона сміється наді мною. Я почала читати...

«Я стою в холодному льосі перехнябленого будинку на околиці Богом забутого містечка мого дитинства. У ру­ці — сокира... Я маю покласти цьому край. І негайно. «Ось так, милий мій хлопчику, — вмовляю я себе. — Ось так!..»

...До столиці я нізащо не повернуся. На другий день мого так званого «відрядження» я відчув: щось сталося. Зненацька підвищилася температура, кинуло в жар, се­рце то зупинялося, то калатало, мов божевільне. Я ков­тав пігулки, пив корвалол, потім — горілку з перцем... Нарешті, швидше інтуїтивно, зрозумів: річ не в мені! А коли через півгодини хвороба минула, переконався ос­таточно: я програв. Мої картини загинули. Я навіть знав як саме — у вогні. Мені нікуди повертатися.

...Малював я змалечку. Мама дуже пишалася моїми малюнками, обвішала ними весь будинок. Але через кілька років будинок спорожнів — батько загинув на полю­ванні, а мама якось швидко згасла. Лікарі констатува­ли «загальне ослаблення організму» — погодьтеся, до­сить дивний діагноз. В інтернаті я перестав займатися малюванням і повернувся до нього лише на другому курсі політехнічного. Дівчина, з якою я зустрічався, була в за­хваті від мого таланту. Я точно пам'ятаю: вона мене кохала. Носилася з моїми малюнками всюди, переконую­чи, що вони — геніальні і що мені необхідно здобути про­фесійну освіту. Я, напевно, послухався б її, якби вона не загинула — випала з вікна гуртожитку.

А далі... Розказати — не повірять! Та мені й не вірили! Просто захоплювалися моїми роботами, платили за них шалені гроші. А потім я дізнавався, як мої шанувальники один за одним... загинули. І тоді я поїхав до столиці. Про­давав квартири і коштовності моїх заможних дружин. Зрозумів, що в мене великий дар, яким не варто нехтува­ти. По-справжньому я жив тільки тоді, коли працював. Може, я справді геніальний художник, хто знає...

Те, що я можу відчувати свої твори на відстані, стало для мене відкриттям. Яких ще сюрпризів очікувати від долі? І як тепер вчинити? Почати все з нуля. Із цього промерзлого будинку, цього Богом забутого містечка? Я втомився і вже нічого не хочу. Я мушу покласти цьому край. Зціпивши зуби, я з силою опускаю сокиру на зап'яс­тя правої руки...»

...Сором почав душити мене скрізь, хоч де я була. Це таке дивовижне відчуття. Особливо тоді, коли зна­єш, що раніше — ще місяць чи два тому — ти весело й докладно, як інші, відповідала на запитання: «Як спра­ви?» або «Що ви думаєте про новий роман Коельйо?». Тоді ж, після випадку в театрі, мені видавалося, що со­ромитися треба й того, що люди говорять будь з ким про стан свого здоров'я, про те, що робили зранку і що робитимуть увечері. Особливо мене нудило, коли го­ворили про роботу. Раніше я теж захоплено могла пе­реповідати різні робочі моменти, скаржитися на проб­леми й розповідати, як я, розумниця, знайшла вихід із тієї чи іншої ситуації. У нинішньому ж стані, коли пишу ці рядки, я почала відчувати, що робота та службові обов'язки — зовсім не головне. Я зрозуміла: без мене не зупиниться жодне виробництво. Можливо, замре на мить. А потім знову обертатиме свої колеса та колі­щатка...

Отже, згодом на запитання: «Як справи на робо­ті?» — я відповідала останнім рядком із книжки, яку на той час читала (тоді я ще могла розрізняти літери), і люди здивовано знизували плечима...

У мене ще буде час розповісти про все це доклад­ніше... Я знову повертаюся до тих днів, коли почала трохи вивільнятися від постійного задушливого сорому. Як дивно: це сталося саме на цій новій роботі. Уперше в мені з'явилася цікавість. Просто цікавість до того, що слухаю. Цікавість, якої не було впродовж кількох років.

— Ну, як вам працюється? — запитав мене головлі­кар через кілька днів і простягнув журнал із моїм опо­віданням, щоб я підписала його для дружини.

— Добре, — відповіла я. Могла б, звичайно, сказа­ти й щось більше.

— Я підібрав для вас найцікавіші екземпляри, — продовжував лікар, дивлячись, як я виводжу пустопо­рожні слова на глянцевій обкладинці. Помітила, що його погляд, зосереджений на тих словах, був сповне­ний захвату. Є такі люди, для яких чомусь дуже важли­во мати автограф на друкованій продукції. Доступ ін­шої особи до засобів масової інформації здається їм чимось на кшталт доторку до вічності. Я уявила, як мій недбалий почерк та незграбний підпис демонструва­тиметься в колі приятелів, аби було про що поговори­ти в найближчі п'ять хвилин.

Я промовчала.

— Якщо бажаєте, заходьте якось до мене — поба­лакаємо. — Лікар підморгнув мені й пішов довгим ко­ридором, час від часу зазираючи у віконця, що були прорізані в дверях палат. Він задоволено потирав руки і скидався на директора зоопарку, що оглядає свої во­лодіння.

Після обіду до мене привели ще одну жінку.

— Це — складний випадок, — попередила медсест­ра. — Вона майже не розмовляє. Ні з ким. Увесь час спить... Чоловік у неї добрий. Приносить їй купу всьо­го, а вона його не впізнає, бідолашна...

Я подякувала за інформацію. Налаштувала касету. І ввімкнула магнітофон.

Жінка мовчала, тільки дивилася якось запитально. Потім я зауважила, що її очі прикипіли до пачки сига­рет, що лежала на столі. Я запитала:

— Закурите?

Вона радісно закивала головою. Взяла сигарету, за­курила. Кілька хвилин зосереджено насолоджувалася смаком. Потім я почула її тихий голос:

«Поруч із ними мені було дуже добре. Вони жили зарід-кою лісосмугою. Я продиралася до їхнього невеличкого фу­ргончика крізь стовбури оголених чорних дерев, вгрузаю­чи ногами у в'язку сиру землю, що вібрувала піді мною, наче болото:3-під землі деінде вибивалися жмутки торішньої зеленкуватої трави, котра якимось дивом вижила й утри­малася на поверхні. Небо тут завжди було сірим, як в останні дні лютого, і тільки далеко на горизонті рожеві­ло призахідне сонце. Такий пейзаж був завжди, скільки пам'ятаю: рідкозубий тин чорних дерев, оберемки жовто-зеленої трави під ногами і дерев'яний фургончик без две­рей наприкінці цієї ріденької лісосмуги.

Здавалося б, видовище похмуре. Насправді — нічого подібного!

Мені було дуже добре поруч із ними. Я входила до фур­гона без стуку, і мені одразу ж кортіло покласти голову йому на плече. Що, власне, я й робила.

Я так втомлювалася, що не могла говорити. А з ними я могла мовчати або перекидатися буденними фразами.їх було двоє: парубок у тільняшці без рукавів і дівчи­на з довгим прямим волоссям. Він зазвичай сидів на лаві в глибині фургона й щось майстрував — стругав ножем дерев'яний обрубок або зачищав наждаком поверхню столу.

Ані те, ані інше не заважало мені покласти голову йому на плече: його рухи були повільні й не енергійні, як в інших майстрів, захоплених своєю працею. Дівчина си­діла на порозі біля самого входу. Часом вона курила, див­лячись у далину на чорні дерева, на небо. І мені здавало­ся, що вона бачить там щось дуже важливе.

Вони нічим не виказували своїх емоцій з приводу мого візиту, але я напевно знала, що їм так само добре і за­тишно зі мною. Вочевидь, ми подібні за групою крові або за багатьма іншими ознаками. Тому нам не треба на­пружуватися й вигадувати теми для розмов.

Мене не обходило, ким вони доводяться одне одному, чи буде непокоїти дівчину те, що моя голова в нього на плечі. Мені просто був потрібен відпочинок. І вони обоє це розуміли.

Кілька годин, які я була тут — у тиші, у спогляданні, у почутті спокою, — минали непомітно. Потім я проща­лася і йшла, сповнена нової енергії, готова знову занурити­ся в метушню, що вирувала поза їхнім голомозим гайком.

Як вони жили без мене? Мабуть, так само просто: дівчи­на готувала їжу, юнак... Не знаю. Можливо, ходив на полю­вання? Щоправда, у міських умовах це виглядало б дивно...

Я цим не переймалася. Просто приходила до фурго­на, коли дуже втомлювалася, клала голову йому на пле­че, спостерігала за дівчиною і мовчала.

Поміж нами не було ані любові, ані ревнощів, ані дво­значності, ані розпитувань чи словесного пікетування. Та мені здавалося, що ці стосунки — щось значно біль­ше, ніж дружба, більше, ніж любов чи будь-які інші по­чуття, яких у моєму житті й без того було забагато...

— Якщо у тебе з'явилися нові друзі, — сказав чоловік напередодні мого дня народження, — чому б нам не за­просити їх у гості?

Це була чудова ідея! Я не раз розповідала про фургон­чик, про тих двох, що мешкають у ньому, про їхнє спо­кійне й помірковане існування. Щоправда, я не могла зізнатися, що кладу голову на плече хлопця в тільняшці. Адже тоді треба було б пояс­нювати чоловікові, що це — зовсім не те, про що він може відразу подумати. Однак якщо б я почала це пояснюва­ти і виправдовуватися — вийшло б, що це саме ТЕ. Ось такий парадокс непотрібних пояснень. Жіноча голівка на чоловічому плечі тут — зовсім інше, ніж те саме — там. Там, у моїх друзів, це лише символ спокою. Таким самим символом могло стати що завгодно: гра в преферанс, ча­ювання, викручування лампочки, готування борщу — не має значення. Просто тієї миті, коли я усвідомила, що мені добре, — схилила голову на плече господаря фургон­чика. І це закарбувалося на рівні рефлексу. Тільки й того...

Отже, я запросила їх у гості. Вони обіцяли прийти.

Напередодні я провела на кухні кілька годин — пек­ла, смажила, варила, різала овочі. Потім накривала на стіл, до блиску натирала фужери та склянки. І так втомилася, що почала сприймати майбутню вечірку як абсурд, котрий звалився на мене, як залізобетонна сті­на під час землетрусу.

Хоча я звикла жити так — мити, прати, прибира­ти, готувати їжу, тягати сумки. Щодня. Щороку. Так жили всі наші знайомі. Так жила і я. Тепер, гадаю, ви зро­зумієте, чим для мене був той фургончик...

...Вони прийшли, коли всі вже зібралися. Я посадила її поміж Миколою Миколайовичем, моїм шефом, та практикантом Іванком, а його — ближче доДарини, на куті столу.

Вони поводилися скуто і скромно. І мені було трохи прикро. Я воліла, аби всі присутні — ці гомінкі, метуш­ливі п велемовні люди — побачили щось зовсім протилеж­не. Тишу і простоту, сповнені почуттям гідності.

Гостей було багато. Я ретельно пильнувала за тим, щоб одна страва вчасно змінювалася іншою, бокали й тарілки не стояли порожніми, щоб лунала музика. За кілька годин, коли вечірка була в розпалі, я зауважила, що їх немає.

Вони пішли по-англійському...

— Де ж твої друзі? — запитав чоловік, коли я вже з останніх сил домивала тарілки. — Чому вони не при­йшли?

Поиск по сайту: