АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Норми вживання кiлькiсних числiвникiв

Читайте также:
  1. IV. ГИГИЕНИЧЕСКОЕ НОРМИРОВАНИЕ
  2. Вживання особових займенників у документах
  3. Вправа 39. Перекладіть подані речення, звертаючи увагу на вживання видо-часових форм дієслова.
  4. Вредные вещества и нормирование их содержания в окружающей среде
  5. Гигиеническое нормирование вибрации
  6. Гигиеническое нормирование шума
  7. Державна політика зниження природної норми безробіття
  8. Комунікативні ознаки культури мови. Мовні норми.
  9. Лекция 7. Методы нормирования управленческой деятельности
  10. Лекція 2. Норми й традиції дипломатичного протоколу в діяльності дипломатичних представників – 2 год.
  11. Методы нормирования труда рабочих и специалистов
  12. Мовні норми

 

Стилiстичнi особливостi кiлькiсних числiвникiв виявляються здебільшого в їx зв’язках з iншими словами (несамостiйне вживання, тобто поєднання з iменниками, якi вказують на предмети, що рахуються.

Слово один (одна, одне) може вживатися в значеннi рiзних частин мови, зокрема:

- коли один субстантивується, у значеннi iменника (семеро до рота – один до роботи, один за одного менший);

- у значеннi прикметника, коли позначає поняття "спiльний", "единий",

- "самотнiй" (маємо одну мету, днював i ночував один);

- у значеннi займенника – неозначеного або означального (говорив з одним хлопцем, одного чудового дня);

- у значеннi прислiвника (вона цiлий день сидить i одно базiкає – постiйно,весь час);

- у значеннi часток (один Бог про це знає).

Форма один (одна, одне) може вживатися тiльки в однинi, а в множинi форму однi використовують у сполученнi з iменниками, якi мають тiльки форму множини (форма множини числiвника один тодi позначає одиничність предмета ): однi ножицi, однi дверi, однi джинси. 3астосована ж в iнших умовах, форма однi набуває значення iнших частин мови:

* однi бабусi залишилися (= caмi – займенник);

* однi переможцi виступлять на телебаченнi (= тiльки – частка);

* зустрiвся з одними хлопцями (з якимись – займенник).

Таке вживання форми однi характерне для просторiччя; в лiтературному мовленнi треба вживати слова, наведенi тут у дужках.

Як лексичний i граматичний синонiм до числiвника один використовують прикметник єдиний: єдиним фронтом, єдиним розчерком пера4.

Числiвники, що позначають великi числа – тисяча, мiльйон, мiльярд (i бiльйон), трильйон, квадрильйон, квiнтильйон, секстильйон, септильйон, октильйон, нонильйон, децильйон, гугол (десять у сотому степені, гуголплекс (десять у степенi гугол), центильйон (мiльйон у сотому степенi, або одиниця iз 600 нулями)5, – мають граматичнi ознаки iменникiв. Причому oстаннi одинадцять (+ бiльйон) уживаються тiльки в науковому стилi. Першi три, крім цього, вживаються в офiцiйно–дiловому та публiцистичному стилях, а в розмовному та в художньому мовленнi здебiльшого виступають як iменники, що позначають предметно–збiрну велику кiлькiсть.

Так само вживаються нумералiзованi абстрактнi iменники безлiч, сила, тьма, гибель, хмара, море, океан, маса, купа, уйма: сила–силенна народу, тьма грошей, море людей. Паралельними до числiвникiв у розмовному мовленнi часто є рiзнi числовi iменники, що позначають кiлькiсть: п’ятiрка, пара, дюжина, десяток, десятка, сотня, трояк, троячка, копа, око7. ", їх перевагою є те, що цi слова можуть мати при собi означення. Вони здебiльшого з будь–якими iменниками не сполучаються.

З числiвниками два, три, чотири iменники сполучаються у формi Н.в. множини, КРІМ:

1. iменникiв iз суфiксами –анин, –янин, –ин, якi втрачають суфiкс –ин у формах множини (татарин–татари, громадянин–громадяни). Тут треба використовувати форму Р.в. однини (два татарина, три громадянина). У розмовному мовленнi використовують збiрнi числiвники (двоє татар, троє громадян);

2. iменникiв, у яких Н.в. множини являє собою стару форму двоїни (око – очi, плече – плечi). Тут використовують тiльки Р.в. однини (два ока, два плеча);

3. iменникiв, якi в множинi мають суфiкс –ес –. Їх тут уживають тiльки в Р.в. однини (два неба, три чуда);

4. окремих iменникiв, що не пiдлягають лiчбi (сiль, cтapicть), що вживаються тiльки в множинi (ножицi, ясла), iменникiв IV вiдмiни на кшталт лоша–лошата, в яких також є вiдмiннiсть в основах однини й множини. Не можна сказати: "Сто тридцять три лошати (лошат); сімсот двадцять два (двi) ножицi (ножиць)". Тут варто вживати описовi звороти з лiчильними словами на кшталт душ, голiв, штук, примiрникiв тощо (Закуплено ножицi в кiлькостi семисот двадцяти двох; Лошат налiчується сто тридцять три голови).

При цьому варто зауважити, що поєднаний iз числiвником iменник у формi Н.в. множини має тут наголос на основі (показники́–два показники).

Форми деяких iменникiв у їx поєднаннi зі згаданими числiвниками розрiзняються залежно вiд семантичних особливостей цих iменникiв: три чоловiки (три представники чоловiчої cтатi) – три чоловiка (три особи).

Власне кiлькiснi числiвники мають особливостi вживання в науковому й офiцiйно–дiловому стилях. Так, у математичних виразах кiлькiснi числiвники без iменникiв уживаються в ролi пiдмета, присудка, додатка: Два на два – чотири; Сорок дiлиться на вісім; Три та два – п’ять; сім без трьох– чотири. У математичних виразах слова плюс i мінус становлять одне синтаксичне цiле з числiвниками: П’ять плюс два дорiвнює семи; Чотири мінус один дорiвнює трьом. Тут слова плюс i мінус важко вiднести до якоїсь частини мови.

Дробовi числiвники набули широкого вжитку в математичних обчисленнях i в позначеннях, властивих науковому та частково офiцiйному стилю. Замість слiв пiвтора, пiвтори, половина, третина, чверть, характерних для розмовного мовлення, у цих стилях уживають здебiльшого дробовi числiвники.

У математичних позначеннях вiдбулася н у м е р а л i з а ц i я iменника нуль, який уходить до складу дробових числiвникiв: нуль цiлих i п'ять десятих метра.

Iменник, що позначає предмет вимiру або одиницю вимiру, поєднується з дробовими числiвниками у формi Р.в. однини (Р.в. множини використовують у тому випадку, коли вимiрюють кiлька однорiдних предметiв, а також коли числiвник керує iменником множинної форми). У тому разi, коли замiсть дробових числiвникiв використовують iменники з кiлькiсно–предметним значенням половина, чверть тощо, якi поєднують з власне кiлькiсними числiвниками на позначення цiлих одиниць, iменник, що називає предмет чи одиницю вимipу, сполучається з цими власне кiлькiсними числiвниками: 2,5 метра, але два з половиною метри.

У Н., Р., Зн.в. числiвник пiвтора керує iменником у Р.в. однини, числiвник пiвтораста вимагає Р.в. множини. В iнших трьох вiдмiнках цi числiвники сполучаються з вiдповiдними формами множини iменникiв:

Н. пiвтора року; Р. пiвтора року; Д. пiвтора рокам; Зн. пiвтора року; Ор. пiвтора роками; М. (на) пiвтора роках;

Н. пiвтораста кiлограмiв; Р пiвтораста кiлограмiв; Д. Пiвтораста кiлограмам; Зн. пiвтораста кiлограмiв; Ор. пiвтораста кiлограмами; М. (на) пiвтораста кiлограмах.

Слово раз у поєднаннi з числiвником пiвтора має форму Р.в. (закiнчення –а): пiвтора раза.

1. У числівників 2, 3, 4 форми родового вiдмiнка традицiйно вживаються у прикметникaх, що закінчуються на –тисячний, –мiльйонний, – мільярдний, а також у словах, компонентом яких є складний числiвник: двохтисячний, трьохмiльйонний, чотирьохмiльярдний, двадцятидвохрічний.

2. Числiвники п’ять– десять, числiвники на – дцять i на – десят у складi прикметників i iменників мають форму родового відмінка (iз закiнченням – и): п’ятигодинний, десятилiтровий, п’ ятдесятиметровий.

3. Числiвники дев’яносто, сто в складних словах зберiгають форму називного вiдмiнка: стоголосий, стодвадцятимiлiметровий, стоквартирний, дев’яносторiччя.

4. Числiвники сорок, двiстi – дев’ятсот виступають у складних словах у формi родового відмінка: сорокавідерний, сорокап’ятирічний, двохсотлiтнiй, п’ятисотрiчний.

5. Числівник тисяча входить до складу іменників i прикметникiв у формі тисячо –: тисячочотирьохсотлiття, тисячотонний, тисячогранний, тисячократний

Неозначено–кiлькiснi числiвники вживають у вcix стилях, за винятком кiльканадцять, кiлькадесят, кiлькасот, кiльканадцятеро, якi властивi розмовному мовленню. Граматично–стилiстичною особливiстю неозначено– кiлькiсних числiвникiв є їх здатнiсть сполучатися не тiльки з iменниками, що позначають точно окресленi предмети, а й з iменниками, що позначають речовину, масу, збiрнi та абстрактнi поняття, якi не можуть бути об'єктом лiчби й тому не сполучаються з означено–кiлькiсними числiвниками: багато солi, мало листя, чимало радощiв, небагато клопотiв, кiлька слiв. Числiвники багато, немало, чимало можуть поєднуватися як з iменниками на позначення конкретних рахованих предметiв, так i з iменниками, що стосуються назв речовин, абстрактних понять. Числiвники декiлька, кiлька вказують на невизначену малу кiлькiсть – вiд трьох до дев’яти – i поєднуються з iменниками, що позначають конкретнi paxoванi предмети. Збiрнi числiвники легко субстантивуються й мають при собi субстантивованi прикметники: Семеро йде вперед; Веселi двоє. Вони не властивi науковому й офiцiйно–дiловому стилям i широко вживаються в розмовному мовленнi. Збiрнi числiвники обидва, обидвi поєднуються з iменником у Н.в. множини й не сполучаються з iменниками IV вiдмiни та з тими, що мають тiльки форму множини. Збiрнi числiвники двое, трое, четверо i т. д. можуть поєднуватися:

- з iменниками чоловiчого й спiльного роду, якi позначають осiб чоловiчої cтатi (двоє бiдолах, п'ятеро трактористiв, одинадцятеро хлопцiв).

Сполучування збiрних числiвникiв з iменниками жiночого роду є ненормативним (Не двоє ткаль, а двi ткалi; На мамин ювiлей прийшли двоє синiв i двi доньки);

- з iменниками чоловiчого роду, якi позначають назви тварин i птахiв (троє котів, двоє соколiв);

- з iменниками IV вiдмiни (троє телят, п’ятеро соколят);

- з iменниками, що мають лише форму множини (четверо ножиць, двоє вopiт), але, починаючи з п'яти, ці iменники частiше сполучаються з власне кiлькiсними числiвниками;

- з iменниками, що позначають парнi поняття (двоє черевикiв, четверо очей);

- з особовими займенниками ми, ви, вони у формi Р.в. множини (Троє ix прийшло сюди. Двоє нас було);

- з iменниками, що важко сполучаються з власне кiлькiсними числiвниками (двоє татар, троє громадян, двоє ден);

- з деякими iменниками, зокрема з тими, що мають рiзну основу в однинi та в множинi, – дiти, малята, хлоп'ята, дiвчата, особи (двоє дiвчат, троє малят).

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)