АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Поняття «соціальне середовище»

Читайте также:
  1. I. Поняття й ознаки об'єкта авторського права.
  2. I. Поняття необережності, як форми вини.
  3. IV. Основні поняття і визначення,
  4. VІІ.Оперування поняттями
  5. Аварійний комісар: поняття, функції.
  6. Адміністративна відповід-ть: поняття та підстави.
  7. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
  8. Адміністративне стягнення: поняття та види.
  9. Адміністративні стягнення: поняття і види
  10. Аналіз документів: поняття, види, особливості застосування
  11. Апам'ятовуючі пристрої комп'ютера. Поняття внутрішньої та зовнішньої пам'яті
  12. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ

Розділ 4. Соціальне середовище і особистість

Найважливішим фактором й умовою розвитку дитини виступає соціальне середовище. Соціальне середовище — все те, що оточує нас у соціальному житті й, насамперед, люди, з якими кожен індивід перебуває в специфічних відносинах. Соціальне середовище має складну структуру, що являє собою багаторівневе утворення, що включає в себе численні соціальні групи, які впливають на психічний розвиток і поведінку індивіда. У їхнє число входять:

1. Мікросередовище.

2. Непрямі соціальні утворення, що впливають на індивіда.

3. Макросоціальні структури — макросередовище.

Мікросередовище — це найближче оточення, все те, що безпосередньо впливає на людину. У ньому вона формується й реалізує себе як особистість. Це родина, група дитячого садочку, шкільний клас, виробничий колектив, різні неформальні групи спілкування й багато інших об'єднань, з якими людина постійно взаємодіє в повсякденному житті.

Непрямі соціальні утворення, що впливають на індивіда. Це утворення, не пов'язані прямо з індивідом. Наприклад, виробничий колектив, де працюють його батьки, безпосередньо пов'язаний з ними, але лише опосередковано — через батьків — з дитиною.

Макросередовище — це система соціальних відносин у суспільстві. Його структура та зміст включають сукупність багатьох факторів, у числі яких на першому місці економічні, правові, політичні, ідеологічні й інші відносини. Названі компоненти макросередовища впливають на індивідів як безпосередньо — через закони, соціальну політику, цінності, норми, традиції, засоби масової комунікації, так й опосередковано, через вплив на малі групи, у які включений індивід.

Відносини між людьми мають широкий діапазон. Як у масштабах макросередовища, так й в умовах мікросередовища вони багаторазово опосередковані. Не завжди, наприклад, дідусь або бабуся можуть знаходитися поруч із дитиною. Але розповідь батька про дідуся, його якості як людини може вплинути не менше на дитину, ніж прямий контакт із ним.

Крім названої класифікації виділяють види соціального середовища, що розрізняються за принципом місцезнаходження групи в структурі суспільних відносин. Виходячи із цього виділяють робоче, студентське, шкільне соціальне середовище й ін. Для кожного з перерахованих видів соціального середовища характерні певні психологічні особливості, що накладають відбиток на особистість людини, а також групи людей.

Існує також ряд інших ознак, за допомогою яких можна виділити тип соціального середовища. Наприклад, за поділом праці розрізняють міське й сільське середовище, середовище, для якого характерна фізична або розумова праця. За різними видами діяльностівиробниче, політичне, наукове, художнє, педагогічне та ін.

Конкретне соціальне середовище являє собою в соціально-психологічному плані сукупність відносин особистості із групою.

Соціальне середовище, у яке потрапляє дитина, виступає детермінуючим фактором реалізації її потреб і запитів, є найважливішою умовою розкриття її соціальної сутності як людини. Однак соціально-психологічні якості дитина набуває тільки через свій досвід, спілкування, через безпосередній контакт із однолітками й дорослими в родині, у дитячому садку, школі, на вулиці завдяки власній активності.

Соціальне середовище стосовно особистості має порівняно випадковий характер. Наприклад, батьки, вибираючи для своєї дитини навчальний заклад, можуть зупинитися не на тому, що знаходиться недалеко від будинку, а на тому, що знаходиться поруч із будинком бабусі, тому через свою зайнятість вони не можуть зустрічати дитину зі школи. Але ця випадковість у соціально-психологічному плані має велике значення, оскільки характер й особливості певних особистостей й особливості груп накладають відбиток на їхні взаємини, тому що дитина потрапляє в соціально-психологічну атмосферу, властиву даному колективу.

Соціальне середовище є активним, воно впливає на людину, захоплює, заражає її відповідними моделями поведінки. Воно може спонукувати, а часом примушувати до певних дій. Однак такий вплив соціального середовища на особистість не завжди спрямований в потрібне русло й, найчастіше, не відповідає завданням виховання й розвитку дитини. Щоб зменшити його непередбачуваність і негативний вплив на особистість дитини, здійснюються спроби зробити його керованим. Останнім часом у психологічній і педагогічній літературі з'явилося поняття «розвиваюче соціальне середовище» або скорочено «розвиваюче середовище».

Що мається на увазі під цим поняттям?

У широкому розумінні під розвиваючим соціальнимсередовищем розуміється певна спільнота людей або організація, створена з метою реалізації конкретних виховних і розвиваючих завдань, що дає дітям, підліткам та юнакам і можливість розкрити свій особистісний потенціал. Виходячи з такого розуміння, до розвиваючого соціального середовища можна віднести будь-яку навчально-виховну установу або організацію. Дане соціальне середовище можна назвати навчально-виховним, шкільним, дитсадівським і т.п. Розвиваюче соціальне середовище складно організоване. Воно може мати різні організаційні форми, відрізнятися за своїм змістом і спрямованістю.

За формою організації — це можуть бути групи дитячого садочку, клас загальноосвітньої або спеціальної школи, групи дітей у позашкільних установах: музичних, художніх, спортивних та інших школах, секції, студії, різні центри й т.п.

Зміст розвиваючого соціального середовища визначається системою різноманітних відносин дитини з однолітками, старшими дітьми й підлітками, педагогами, вихователями, батьками інших дітей, дорослими, що вступають із ними в спілкування й багатьма іншими факторами. Зміст цих відносин може носити різний характер: моральний (етичний), інтелектуальний (пізнавальний), естетичний, побутовий.

Спрямованість спілкування й відносин, що встановлюються між взаємодіючими індивідами також має значну варіативність, в основі якої лежить їхня потребнісно-мотиваційна сфера. В одному випадку це може бути яскраво виражене прагнення задовольнити свою пізнавальну потребу, в іншому — компенсувати наявний дефект, у третьому — дитину може приваблювати не те, що прагнуть дати дорослі, а різні витівки, гаяння часу й ін.

Названі характеристики розвиваючого соціального середовища задаються ззовні й визначаються цілями й завданнями навчання, виховання й розвитку. Дитина або підліток, що потрапили у таке розвиваюче соціальне середовище, отримують широкий вибір шляхів інтелектуального, фізичного, естетичного, морального розвитку. Однак сама дитина не в змозі вирішити, що їй робити і чому надати перевагу. Їй для виникнення в неї стійкої мотивації до того або іншого виду діяльності потрібна розумна допомога дорослої людини й щастя випадає тій дитині, у якої поруч є людина, здатна зацікавити й захопити її в потрібному напрямку.

Поряд із широким розумінням розвиваючого соціального середовища існує більш вузьке визначення, яке можна позначити терміном «спеціальне розвиваюче соціальне середовище».

Спеціальне розвиваюче соціальне середовище являє собою таку організацію життєдіяльності дітей, у якій за допомогою певного системоутворюючого компонента створюється особлива соціально-психологічна amмосфера, що сприяє прояву гармонійного поєднання взаємин дитини й соціального середовища, і яка спонукує дітей бути активними й цілеспрямованими. Прикладом такого спеціального розвиваючого соціального середовища можна назвати досвід розвитку особистості дитини, накопичений А. С. Макаренко в організації навчання й виховання безпритульних дітей в умовах дитячої колонії. Одним з найважливіших системоутворюючих компонентів спеціального соціального середовища, створеного ним, є феномен «відповідальної залежності».

Для осмислення деяких особливостей процесу соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями становить інтерес запропонована в 60-х роках Л.І. Уманським така форма організації життєдіяльності школярів у позанавчальний час, як «різновікові загони». Ідея та створення цих загонів виходила із припущення про те, що при спілкуванні й взаємодії дітей різного віку створюються сприятливі умови для прискореного розвитку молодших школярів і формування позитивних моральних якостей у підлітків.

Приблизно в цей же час Л.І. Уманський запропонував ще одну форму спеціального розвиваючого соціального середовища для підготовки шкільних лідерів, що була реалізована в організації табору старшокласників «Комсорг». Ідеї про створення спеціального розвиваючого середовища були розвинені й продовжені його учнями А. С. Чернишовим, Л. І. Акатовим, Є. А. Шаніним та іншими. У цей час у Курську, де вперше з'явилася дана форма спеціального розвиваючого соціального середовища, створені й функціонують такі об'єднання молоді й школярів, як «Вертикаль», «Моноліт», табір для дітей із затримкою психічного розвитку й ін.

В основі їхнього функціонування лежить оптимальне поєднання змістовного й захоплюючого відпочинку дітей з одночасним вирішенням відповідно до розробленої для кожного табору програми спеціальних навчальних, розвиваючих і виховних завдань.

До форм спеціального розвиваючого соціального середовища можна віднести також установи й центри, покликані здійснювати соціальну реабілітацію дітей і підлітків з обмеженими можливостями. Цій же меті слугують різні тренінгові заняття, де вирішуються як розвиваючі, так і корекційні завдання; спеціальним чином організована ігрова діяльність, у ході якої на перше місце виступають корисні для входження дитини в реальне життя дії та вчинки; зустрічі, що слугують для розвитку в дітей необхідних комунікативних якостей.

Інша форма організації спеціального розвиваючого соціального середовища, що одержала останнім часом визнання в роботі з підлітками й старшими школярами, — це навчальна психодіагностика. В основу цієї форми роботи закладений принцип самопізнання й саморозвитку на основі аналізу й використання даних, отриманих за допомогою психодіагностичних процедур.

Отже, соціальне середовищеце складне багаторівневе утворення, конкретний прояв суспільних відносин, що склалися в суспільстві, в яких живе і розвивається конкретна особистість. Але для того щоб соціальне середовище впливало на дитину цілеспрямовано, сприяло формуванню властивостей особистості, необхідних для ефективного входження й успішної взаємодії з ним, необхідне створення особливих, спеціальним чином орієнтованих умов. Такими умовами при організації соціальної реабілітації дітей з відхиленнями в розвитку і є спеціальне розвиваюче соціальне середовище.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)