АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПОРЯДОК визначення орієнтирів і їх нумерація

Читайте также:
  1. C. порядок расчета коэффициента чувствительности «b»
  2. D. Визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу добового раціону на підставі статистичної обробки меню-розкладок
  3. Definitions. Визначення.
  4. I. Визначення сімейства рослини.
  5. II. Визначення видової приналежності рослини.
  6. II. Порядок заполнения Запроса
  7. II. Порядок заполнения Заявления
  8. II. Порядок обращения за получением социального обслуживания
  9. II. Порядок подачи и рассмотрения ходатайств о предоставлении политического убежища иностранным гражданам и лицам без гражданства в Республике Казахстан
  10. II. Порядок подготовки, защиты и оценки квалификационной работы
  11. II. Порядок прийняття і звільнення працівників
  12. II. Порядок проведения оценки качества звучания.

Способи цілевказання.

Управління вогнем та його зміст.

 

Методичні вказівки.

При розкритті даного питання викладач використовує слайди:

а) "Орієнтири і їх нумерація";

б) "Способи цілевказання".

Послідовність розкриття: для чого призначаються орієнтири, які місцеві предмети вибираються в якості орієнтирів, а також порядок нумерації орієнтирів. Дає визначення цілевказання, розкриває способи цілевказання, особливу увагу звертаючи на цілевказання від орієнтиру (місцевого предмету).

 

Управління вогнем та його зміст

Під запис необхідно дати: визначення цілевказання і способи цілевказання, зробити необхідні малюнки; визначення управління вогнем і що воно включає.

Зробити висновки по третьому навчальному питанню.

 

Для управління підрозділами і вогнем під час бою призначаються єдині орієнтири, сигнали, кодуються топографічні карти і місцеві предмети.

В якості орієнтирів вибираються добре видимі вдень та вночі і найбільш стійкі до зруйнування місцеві предмети.

Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах від себе в бік противника. Один із них призначається основним.

По глибині орієнтири призначаються: в наступі-на всю глибину бойового завдання роти з врахуванням досяжності її вогневих засобів; в обороні — на глибину досяжності вогневих засобів.

В цих межах орієнтири доцільно мати на рубежах, що відповідають дальності прямого пострілу і дійсного вогню БМП (БТР), танків і стрілецької зброї. Для МР орієнтири призначаються по рубежах: перший - на передньому краї оборони противника або в найближчій глибині (до 200 м), другий - на глибині 500-600 м, третій - 800-1000 м; для танків і ПТКР на передньому краї і в найближчій глибині 400-600 м, 1000-1200 м, 2000-2500 м відповідно. Один із добре видимих орієнтирів призначається основним. Він повинен знаходитись, як правило, в центрі фронту наступу (смуги вогню або спостереження) на дальності 2500-З000м.

Кількість орієнтирів залежить від виду бою і приладів спостереження, що застосовуються, і повинно бути достатнім для забезпечення швидкого і надійного цілевказання. За досвідом, перед фронтом наступу роти необхідно мати 3-4, а в обороні 4-6 орієнтирів на трьох-чотирьох рубежах.

Орієнтири, як правило, призначає командир батальону (роти), і їх номера змінювати заборонено. При необхідності команжир взводу може додатково призначити свої орієнтири, але при доповіді старшому командиру і для підтримання взаємодії використовуються тільки орієнтири, вказані старшим командиром.

Для швидкості орієнтування на полі бою, вказання напрямків появлення повітряних цілей і потайного (скритого) управління підрозділами місцевим предметам присвоюються (призначаються) умовні назви, наприклад: висота -"Кругла", ліс - "Темний", яр - "Глибокий" і інші.

ІІілевказання - повідомлення даних про характер, місце розташування і дії цілі. Воно здійснюється командирами, штабами, органами розвідки і спостереження.

Цілевказання може здійснюватись:

- Від орієнтирів (місцевих предметів);

- Від напрямку руху (атаки);

- Трасуючими кулями і снарядами;

- Розривами снарядів і мін;

- Сигнальними засобами;

- Наведенням приладів і зброї на ціль;

- По топокарті.

Цілевказання між БМП і танками, а також взводами (відділеннями, танками) здійснюється головним чином від орієнтирів (місцевих предметів), трасуючими кулями та снарядами.

 

Всередині БМП (БТР) і танка цілевказання між членами екіпажу (десанту), як правило, здійснюється від орієнтирів (місцевих предметів), наведенням зброї на ціль або від напрямку руху.

При цілевказанні, як правило дотримується така послідовність:

- Вказується орієнтир (наприклад - ор.2) або місцевий предмет (прямо - окр.будівля; праворуч - окр.дерево; ліворуч - курган і т.п.)

- Місце розташування (положення) цілі відносно орієнтиру (місцевого предмета).

Наприклад: "Ор.2, вправо (вліво) 50, ближче 100" "Прямо - курган, вправо (вліво) 20, дальше 200"

- Назва і характер дій цілі наприклад: (танк в окопі, кулемет, ПТКР, атакуюча група піхоти і інші).

Приклад цілевказання: "Ор.2, вправо (вліво) 50, ближче (дальше) - 100,

танк в окопі"

Місце положення цілі: праворуч (вправо), ліворуч (вліво) вказується в тисячних, а дальність від орієнтиру (ближче, дальше) в метрах:

Найважливішим обов'язком командира є управління вогнем.

 

Управління вогнем

 

- діяльність командира, яка направлена на своєчасне і ефективне використання (застосування) вогню і виконання вогневих завдань.

 

Управління вогнем включає:

- Розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку їх важливості і визначення черговості ураження;

- Вибір виду зброї і боєприпасів, виду і способу ведення вогню (стрільби);

- Цілевказання, подання команд на відкриття вогню або постановку вогневих завдань;

- Спостереження за результатами вогню і його коректування;

- Контроль за витраченням боєпрпасів.

Розвідка і спостереження за наземним і повітряним противником, організовані командиром ще при організації бою, безперервно здійснюється і в ході бою. Командир взводу зобов'язаний стежити за ходом бою, вести розвідку противника і своєчасно ставити завдання підлеглим.

У кожному взводі (відділенні, танку) в усіх видах бою організовується і безперервно ведеться спостереження за противником як особисто командиром, так і спеціально призначеним спостерігачем. Крім того, кожний сержант і солдат зобов'язані в бою вести спостереження, уміти розпізнати повітряного противника, своєчасно виявляти противника і негайно доповідати про нього командиру.

При оцінці важливості і визначенні черговості ураження цілі, командир взводу повинен виходити з того, яке ураження (збитки) ця ціль своїм вогнем здатна нанести взводу.

Важливими цілями рахуються і такі, ураження яких в даних умовах обстановки може прискорити виконання бойового завдання.

Важливими цілями, як правило, є:

Вогневі засобипротивника (танки, БМП, БТР, САУ, ПТКР, кулемети, гранатомети та інше);

- Командно-спостережні і спостережні пункти;

- Радіолокаційні станції.

В тому випадку, якщо ці цілі знаходяться від підрозділів взводу в межах їх дальності дійсного вогню, їх називають небезпечними. Особливо небезпечними цілями у всіх випадках є засоби ядерного нападу (пускові установки, гармати, які застосовують ядерні боєприпаси);

Ті важливі цілі, що знаходяться від взводу на відстані (віддаленні), що перевищує їх дальність дійсного вогню, рахуються не небезпечними на даний момент бою.

Такий поділ цілей на важливі і менш важливі, небезпечні і не небезпечні дозволяє командиру взводу швидко і правильно прийняти рішення по черговості їх ураження: в першу чергу повинні уражатися небезпечні цілі, в другу - важливі цілі, потім - решта.

Вибір зброї, якою найбільш ефективно можна уразити ціль з найменшою витратою боєприпасів і в найменші строки залежить від її важливості, характеру, віддалення та уразливості. Для ураження броньованих цілей противника (танків, БМП, БТР, САУ і інших) застосовуються танки, БМП, БТР, ПТКР, станкові, ручні протитанкові гранатомети, артилерійські і зенітні гармати при стрільбі прямою наводкою.

Вогонь АГС-17 застосовується для ураження відкрито розташованої живої сили або в укриттях відкритого типу (окопах, трншеях).

Кулемети ПК і ПКТ застосовуються для ураження живої сили і вогневих засобів противника на дальності до 1000 м, кулемети КПВТ (встановлені на БТР)-до 2000м.

Найбільш ефективний вогонь з автоматів та ручних гранатометів - до 600 м.

Командиру взводу в бою приходиться вирішувати питання про найбільш доцільніший вибір боєприпасів для ураження цілі в залежності під наявності боєприпасів в боєкомплекті. Так в боєкомплекті БМП-1 є 4 ПТКР, кумулятивні і осколочно-фугасні гранати. В залежності від типу цілі, дальності до неї, умов спостереження і ведення вогню рішенням командира застосовується той чи інший боєприпас для найбільш ефективного ураження цілі, з найменшою витратою боєприпасів.

Уміле цілевказання в бою є найважливішою умовою управління вогнем. Способи цілевказаня викладені вище.

Від уміння командира взводу навіть в складних умовах бою чітко і впевнено подати команду залежить успіх ведення бою. Завдання на ураження противника здійснюється командами і постановкою бойових завдань.

Послідовність подачі команди:

1. Кому відкрити вогонь (наприклад, "гранатометнику")

2. Цілевказання (наприклад ор.З, вліво 40 ближче 150 - танк)

3. Приціл (наприклад, приціл 4)

4. Точки прицілювання (наприклад, під вежу)

5. Момент відкриття вогню вказується словом "Вогонь!"

При стрільбі з інших видів зброї може вказуватись тип боєприпасу, витрата боєприпасів (кількість боєприпасів), умови ведення бою, довжина шеренги, установка цілика або величина виносу точки прицілювання в фігурах цілі. Інколи командир взводу управляє вогнем штатних і придатних підрозділів і вогневих засобів шляхом постановки вогневих завдань.

 

Послідовність постановки вогневого завдання:

1. Кому ставиться вогневе завдання наприклад – (обслузі кулемета ПКС)

2. Цілевказання наприклад –(ор.2, вправо 20 кулемет в окопі)

3. Вид завдання на ураження цілі наприклад –(придушити, знищити).

В цілому вогневе завдання буде звучати так: "Обслузі кулемета ПКС, ор.2, вправо 20, кулемет в окопі — "знищити!".

Управління вогнем не закінчується подачею команди на відкриття вогню або постановкою вогневого завдання.

Помилки в підготовці вихідних даних, а також інші умови приводять до необхідності коректування вогню, тобто внесення поправок у вихідні установки для забезпечення ефективності стрільби.

Тому стріляючі, командири і обслуги вогневих засобів (екіпажі БМП, танків) повинні вести спостереження за результатами стрільби для корегування вогню і визначення степені ураження цілі.

Ураження цілі оцінюється за видимими результатами: ціль припинила рух, ціль припинила вести вогонь, споруда зруйнована, ціль підпалена і інші ознаки.

Одним з обов'язків командира взводу по управлінню вогнем є контроль за витратою боєприпасів. Командири повинні постійно слідкувати за наявністю боєприпасів в підрозділах і приймати заходи (міри) по їх поновленню.

 


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.011 сек.)