АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Редакторські та видавничі нововведення, спонукані друкарством

Читайте также:
  1. Видавничі стандарти.
  2. Видавничі шедеври XI—XVI століть
  3. ПОЛІТИКА УКРАЇНСЬКИХ УРЯДІВ У ВИДАВНИЧІЙ СПРАВІ
  4. РЕДАКТОРСЬКІ ТА ВИДАВНИЧІ НОВОВВЕДЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ДРУКАРІВ
  5. Тема 8. УКРАЇНСЬКІ ВИДАВНИЦТВА І ВИДАВНИЧІ ОСЕРЕДКИ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ

Прогресивні Одним з основних недоліків рукописно-

друкарські го книгописання було те, що в умовах не-

вдосконалеїшя розроблення граматики мови, відсутності єдиних правописних норм переписувачі нерідко покладалися на свій досвід. Окрім цього читання текстів ускладнювалося, бо, згідно з рукописною традицією, нерідко кінцеві склади, а то й ціле останнє слово в реченні каліграфи писали над попереднім словом. Цю традицію на певний час продовжили і перші друкарі: коли рядок виходив довшим за визначену ширину шпальти, його закінчення набирали меншим розміром шрифту над попереднім рядком. Нерідко через це опускали окремі літери, зок-

13 — 7-1165


 

УКРАЇНСЬКІ ДРУКАРІ

рема ъ. Поступово друкарі стали відмовлятися від такої рукописної практики, дбаючи більше про технічну сторону редагування.

Серед нововведень, які спонукало друкарство в подальшому удосконаленні видавничої справи і редагування, можна навести такі:

1. Друкарство започаткувало чіткість і послідовність у розстановці в тексті відповідних розділових знаків. На початку ставилася лише крапка. Згодом в арсеналі шрифтових гарнітур стали з'являтися й інші розділові знаки: коми, тире, оклики, запитання, лапки.

2. На етапі раннього друкарства редактори стали запроваджувати на початку окремих слів вживання великих літер (у рукописній практиці велика літера вживалася лише на початку розділу або якогось цілого уривку).

3. Обов'язковим елементом друкованих видань стає наскрізна нумерація (пагінація) сторінок. Для виділення основного і додаткового тексту редактори нерідко нумерували окремо передмови. Водночас творці ранніх друків зберегли на певний час започатковану рукописними майстрами традицію зазначення своєрідних сторожових слів — кустодів — наприкінці сторінки і на початку наступної.

4. В наукових виданнях з'являються посилання. Висловлюючись сучасною видавничою термінологією, з'являються елементи службової частини видання, які роблять книгу зручнішою в користуванні, наповнюють текст додатковою інформацією. Особливо ця тенденція посилюється після наукових видань Іоаникія Галятовського.

Подальша Знаменитий ручний друкарський верстат,

доля яким його створив у середині XV століття

друкарського талановитий німець Йоган Гутенберг, з
верстата певними видозмінами у своїй конструкції,

вірою й правдою служив творцям книг у
різних країнах світу практично до кінця
XVIII — початку XIX століття. Відтак з'являються перші
друкарські машини, які започаткують у недалекому майбут
ньому появу цілого комплексу нового друкарського облад
нання. ■..,


;;.,іні піни» і шіпдііііііи. Рекомендована література І!)5

Таким чином, на зміну друкарства як ремесла приходить окрема галузь промисловості — поліграфія. Вона перебрала на себе друк усіх видів видавничої продукції: книг, періодики, плакатів, буклетів, формулярів, печаток, етикеток, пакувальних засобів.

Саме на цей час припадає процес відокремлення видавничої справи від поліграфії. Віднині ці два взаємно залежні підрозділи — видавництва і поліграфічні підприємства — стали розвиватися автономно.

Запитання і завдання для самоконтролю

Як називали друкарів, відповідно до їхньої спеціалізації, всередині цехового товариства?

Яку освіту і де отримували українські друкарі?

На які групи можна поділити перших друкарів за походженням і освітою?

Які особливості тематичного репертуару стародруків?

Назвіть ім 'я першої жінки-друкарки в Україні.

Хто з українських ченців-друкарів працював у Палестині?

Хто з відомих українських учених, письменників, релігійних діячів безпосередньо займався друкарською справою?

Які види богослужбових книг найчастіше друкувалися?

Чим пояснити збільшення кількості полемічних видань наприкінці XVI століття?

Які навчальні видання раннього друкарства можна назвати першими довідниками для друкарів і редакторів?

Коли й де вийшла перша друкована наукова книга українського автора? Назвіть її.

Що нового в структуру стародруків вносили українські редактори і видавці?

Чим була викликана поява в стародруках передмов? Назвіть їхні види.

Коли й для чого запроваджують у своїх першодруках титульні сторінки західні і українські друкарі?

За що вибачалися першодрукарі перед читачами? У якій формі це робилося?

Якими аргументами можете підтвердити тезу: "Українські друкарі всіляко захищали і підтримували мову свого народу "?

Назвіть основні видавничі нововведення, спонукані друкарством.

із*



УКРАЇНСЬКІ ДРУКАРІ


 


Назвіть період запровадження в історії вітчизняної видавничої справи розділових знаків і великих літер.

Після видань творів якого автора в практику українського друкарства запроваджуються бібліографічні посилання?


Тема 8


 


Рекомендована література до теми

Запаско Я. П. Мистецтво книги на Україні в XVI—XVIII ст. — Львів, 1971.-310с.

Запаско Я. П., Ісаєвич Я. Д. Пам'ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні. Книга перша: 1574—1700.

— Львів, 1981.- 136 с.

Ісаєвич Я. Перша друкована книжка українського автора // Друкарство. — 1999. — № 6. — С 4-5.

Каганов І. Українська книга кінця XVI—XVII ст. — Харків, 1959. -116 с.

Лотоцький О. Українське друковане слово. В кн.: Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / Упоряд. С. В. Ульяновська; вст. ст. І. М. Дзюби. — К.: Либідь, 1993. — С.98-111.

Макаренко М. Орнаментація української книжки XVI—XVIII ст.

- К., 1926.-70 с.

Митрополит Іларіон. Наша літературна мова: Як писати й говорити по-літературному. (Розділ IX "Історія українського правопису"). - Вінніпег, 1958. — С 255-317.

Огієнко 1. Історія українського друкарства / Упоряд., авт. іст-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. — К.: Либідь, 1994. — 448 с

Партико 3. Загальне редагування: нормативні основи / Навч. посібник. — Львів: Афіша, 2001. (Розділ " Історія розвитку редагування").

Різун В. Літературне редагування: Підручник. — К.: Либідь, 1996. -238 с.

Степовик Д. В. Історія Києво-Печерської лаври. — К., 2001. — 560 с.

Тимошик М. Українські друкарі та їхня роль у ствердженні вітчизняної школи редагування та видавничої справи: Текст лекції для студентів Інституту журналістики — К.: Інститут журналістики, 2002. -23 с.


СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК НАУКОВОГО КНИГОВИДАННЯ

(на прикладі Київського

університету Св. Володимира)

^ Суспільні потреби і політичні переполи на шляху до становлення видавничої справи в університетах

jp Становлення ун і вере итетської друкарні

j(g Роль Михайла Максимовича в розвитку наукової книги

^ Тематичний аспект наукового книговидання


198 __________________________________ НАУКОВЕ КНИГОВИДАННЯ


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)