Рекомендації вчителям, як працювати з дітьми гіперактивними

- по можливості ігнорувати вчинки дитини з синдромом дефіциту уваги та заохочувати його гарну поведінку;

- під час уроків обмежувати до мінімуму відволікаючі фактори. Цьому може сприяти, зокрема, оптимальний вибір місця за партою для гіперактивної дитини - в центрі класу навпроти дошки;

- надавати дитині можливість швидко звертатися по допомогу до вчителя у випадках утруднення;

- навчальні заняття будувати за розпорядком;

- завдання, пропоновані на уроці, писати на дошці;

- дозувати учневі виконання великого завдання, пропонувати його у вигляді послідовних частин і періодично контролювати хід роботи над кожною з частин, вносячи необхідні корективи;

- під час навчального дня передбачати можливість для рухової "розрядки": заняття фізичною працею, спортивні вправи.

емоційні порушення у дітей

4. АГРЕСИВНІ ДІТИ:

- Емоційно – неврівноважені діти;

- Тривожні діти.

Наступні рекомендації:

1. Не можна прагнути вчити дитину пригнічувати свої емоції, завдання в тому, щоб навчити дітей правильно направляти, проявляти свої почуття.

2. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом.

Необхідно навчити дитину адекватних форм реагування на ті чи інші ситуації чи явища зовнішнього середовища.

3. Не треба захищати дитину від негативних переживань. Це неможливо в повсякденному житті, і штучне створення "тепличних умов" лише на час знімає проблему, а через деякий час вона постає більш гостро. Тут потрібно враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а, перш за все, їх інтенсивність.

4. Почуття дитини не можна оцінювати, неможливо вимагати, щоб він не переживав того, що він переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції - це результат тривалого стримування емоцій.

Проблема "групи ризику" серед підлітків

Дана проблема особливо актуальна саме з дітьми від 10 до 14 - 15 років. Особлива увага до душевного здоров'я підлітків, а також до своєчасного виявлення та профілактики різних відхилень необхідно з трьох причин.

По-перше, фізіологічні зміни роблять організм підлітка більш вразливим і підвищують ризик соматичних захворювань. По-друге, саме в підлітковому віці вперше виявляються багато нервових та психічних захворювань. По-третє, природне для цього віку розширення сфери соціальних відносин да єпідліткові новий соціальний досвід, оволодіти яким дуже складно.

Категорія «важких» підлітків дуже різнорідна й простора, і немаєможливостей охопити всі варіанти труднощів. Тому, ми зупинимося, тільки на тих, хто викликає найбільше занепокоєння батьків і педагогів.

Перш за все як фактор ризику, слід назвати дисгармонійну сім'ю.

Другим фактором можна назвати соматичні захворювання і важкі травми.

Третій фактор ризику, - неблагополучна ситуація у відношенні підлітка зоднолітками.

Першими розглянемо підлітків з явищами психічної нестійкості.