РОЗДІЛ 1.Поняття та видифінансових інвестицій

Тема Облік фінансових інвестиції підприемства

Виконала Кметь К.В

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..5

РОЗДІЛ 1. Поняття та види фінансових інвестицій………………………….6

1.1. Сутність та класифікація інвестицій…………………………………..….7

1.2. Нормативно-правова база обліку фінансових інвестицій……………….9

РОЗДІЛ 2.Облік фінансових інвестицій підприємства……………………..12

2.1. Оцінка фінансових інвестицій…………………………………………...14

2.2. Облік фінансових інвестицій за амортизованою собівартістю та за методом участі в капіталі………………………………………………………………24

2.3.Синтетичний облік фінансових інвестицій……………………………...32

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………35

ДОДАТКИ

ВСТУП

Більшість підприємств має у своєму розпорядженні інвести­ції — тимчасово не зайняті грошові кошти, крім мінімальних коштів, необхідних для здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об´єкти різних галузей економічної діяльності.

Інвестиції — це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об´єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Тема роботи: „Облік фінансових інвестицій підприємства”

Мета: Характеристика обліку фінансових інвестицій та інших необоротних активів підприємства

Використана література: при написанні курсової роботи була використана навчальна література: Коблянська О. І. Фінансовий облік: Навчальний посібник; Облік інвестицій: Навчальний посібник.; Пушкар М. С. Фінансовий облік: Підручник; та статті зі спеціалізованих періодичних видань „Фінанси України”, „Все про бухгалтерський облік”, „Вісник Національного банку України”, „Економіка. Фінанси. Право”.

РОЗДІЛ 1.Поняття та видифінансових інвестицій

Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприєм­ством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Не всі вкладення капіталу є фінансовими інвестиціями. Так, у будь-якої юридичної особи, зайнятої у сфері матеріального виробництва або торгівлі, вилучення ресурсів у вкладення з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкладення. В орга­нізаціях, що зайняті у фінансовій сфері і є професійними учасни­ками ринку цінних паперів, фінансові вкладення не є вилучен­ням ресурсів і, як наслідок, не є фінансовими вкладеннями. Для названих організацій робота з цінними паперами, що придбані за рахунок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде ста­новити предмет їхньої основної (статутної) діяльності, в тому числі за рахунок коштів клієнтів, —посередницьку діяльність. Фінансові вкладення здійснюють із такою метою:

Отримання відповідного, як правило, сталого доходу.
Наприклад, більшість інвесторів, купуючи акції підприємства, інвестують його з метою отримання прибутку, який складається з двох елементів:

- доходу у вигляді дивідендів (відсотків), отриманих протягом інвестиційного періоду;

- зростання ринкової вартості цінних паперів, що перебува­ють у власності інвестора. Інвестори зацікавлені у розширенні підприємства, оскільки це приводить до зростання ринкової вар­тості цінних паперів.

Виявлення впливу на діяльність підприємства, що інвестується. Цей вплив може виявлятися в можливостях інвестора контролювати повністю або частково виробничу чи фінансову діяльність об´єкта інвестицій.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосе­редньо або через більшу кількість пов´язаних фізичних чи юри­дичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статут­ного капіталу платника податку, або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою за 20 % статутного капіталу платника податку.

Підприємства, відносини між якими зумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або суттєво впливати на прий­няття, фінансових і оперативних рішень іншою стороною, нази­вають пов´язаними сторонами.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статут­ного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам її сім´ї та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім´ї.

Отримання податкових пільг за інвестиціями. Термін вилу­чення ресурсів у фінансові вкладення визначає саме підприєм­ство, якщо його не зазначено у відповідних документах (установ­чих договорах — документах, які визначають строки функціону­вання цінних паперів тощо).

1.1Фінансове інвестування здійснюється підприємством в таких основних формах.

Внесення капіталу до статутних фондів спільних підпри­ємств.

Ця форма фінансового інвестування найбільш тісно пов´язана з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує
зміцнення стратегічних господарських зв´язків з постачальниками сировини і матеріалів (у разі участі в їхньому статутному
капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури; розширення можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіо­нальні ринки; різноманітні форми галузевої і товарної диверсифікації операційної діяльності та інші стратегічні напрямки роз­витку підприємства.

Внесення капіталу в дохідні види грошових інструментів.
Ця форма фінансового інвестування спрямована перш за все на
ефективне використання тимчасово вільних грошових активів під­приємства. Основним видом інвестування грошових інструментів є депозитний внесок у комерційних банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу, її головною метою є генерування інвестиційного прибутку.

Внесення капіталу в дохідні види фондових інструментів.
Ця форма фінансових інвестицій є найбільш масовою і перспек­тивною. Вона характеризується внесенням капіталу в різноманітні види цінних паперів, що вільно обертаються на фондово­му ринку.

Використання цієї форми фінансового інвестування пов´язане з широким вибором альтернативних інвестиційних рішень як щодо інструментів інвестування, так і щодо його термінів; най­більш високим рівнем державного регулювання і захисту інве­стицій; розвинутою інфраструктурою фондового ринку; наявністю оперативної інформації про стан і кон´юнктуру ринку в розрізі окремих його сегментів тощо. Основною метою цієї форми фінансового інвестування також є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках він може бути використаний для встановлення форм фінансового впливу на окремі підприємства при вирішенні стратегічних завдань (шляхом придбання контрольного або достатньо вагомого пакета акцій).

Фінансові інвестиції класифікуються за різними ознаками. За термінами вони поділяються на:

довгострокові – інвестиції зі строком більше ніж один рік;

та короткострокові – на строк менший ніж один рік.

Довгострокові фінансові інвестиції розглядаються як необоротні активи, короткострокові – як поточні активи.

Фінансові інвестиції поділяються на:

Довгострокові

Довгострокові, що обліковуються за методом участі в капіталі:

фінансові інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства (з утворенням юридичної особи)

Інші довгострокові фінансові інвестиції:

фінансові інвестиції, що відповідають критеріям довгострокових, не обліковуються за методом участі в капіталі;

Поточні

Еквіваленти грошових коштів:

високоліквідні ЦП, що характеризуються низькою дохідністю і високою надійністю;

можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент із мінімальною втратою вартості;

в основному придбаються як страховий резерв готівки

Інші поточні фінансові інвестиції:

обертаються на активному ринку;

можуть бути вільно реалізовані з незначною втратою вартості;

мають строк обігу в межах року або придбаються з метою перепродажу незалежно від виду інвестицій;

приносять дохід у вигляді відсотків, або дивідендів, або за рахунок покупної та продажної ціни при перепродажу.

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції на період більший ніж один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. До них належать довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.

Довгострокові інвестиції згідно з П(С)БО 12 поділяються на ті, що обліковуються за методом участі в капіталі, та інші інвестиції.

За формою вкладень довгострокові фінансові інвестиції поділяються на пайові та позикові.

Довгострокові фінансові інвестиції:

Позикові:

не дають права на участь у капіталі об`єкта інвестування;

приносять дохід у вигляді відсотків;

як правило мають визначений строк обігу;

утримуються інвестором до строку погашення;

якщо вартість придбання відрізняється від номінальної, різниця має бути замортизована до моменту погашення

Пайові:

засвідчують право інвестора на частину в капіталі об`єкта інвестування;

приносять дохід у вигляді дивідендів;

не мають встановленого строку обігу;

вартість між вартістю придбання і номінальною вартістю не амортизується.

Поточні фінансові інвестиції (фонди акцій та інших підприємств) мають наступні ознаки: встановлений строк їх погашення не перевищує одного року або вкладення здійснені без наміру отримувати доходи по них більше одного року. Ці інвестиції згідно з П(С) БО 12 поділяються на еквіваленти грошових коштів та інші поточні фінансові інвестиції.

1.2. Нормативно-правова база обліку фінансових інвестицій

Критеріями визнання фінансових інвестицій (тобто інвестицій і їх відображення у фінансовій звітності) є загальні принципи ви­знання активів, оскільки фінансова інвестиція є таким же акти­вом, як і запаси, основні засоби та ін.

Фінансові інвестиції визна­ються активом і відображаються на рахунках бухгалтерського об­ліку та відповідних статтях балансу за таких умов:

очікується одержання в майбутньому економічних вигід,
пов´язаних з їх використанням;

їх оцінку можна достовірно визначити.

Придбані (отримані в будь-який інший спосіб) фінансові інве­стиції, які не відповідають зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі.

Є декілька видів оцінки цінних паперів: за номінальною вар­тістю (вартість, яка зазначена на бланку цінного папера); емісій­ною вартістю (ціна первинного розміщення цінного папера); кур­совою (ринковою) вартістю; ліквідаційною вартістю; викупною вартістю (сума, яку сплачує акціонерне товариство за придбання власних акцій або у разі дострокового погашення облігацій); ба­лансовою (книжковою) вартістю (вартість майна акціонерного товариства, створеного за рахунок власних джерел, поділена на кількість випущених акцій); обліковою вартістю (вартість, за якою цінні папери обліковуються на балансі підприємства на те­перішній час).

Оцінка фінансових вкладень визначається їх видами:

Вкладення до статутного капіталу (купівля паю) іншим
підприємством оцінюється в розмірі, встановленому засновни­цькими та іншими аналогічними документами;

надані позики та грошові кошти, перераховані на депозит у банку, оцінюються в розмірі фактичної вартості грошових коштів;

цінні папери, як правило, оцінюються в розмірі фактичних витрат для інвестора (витрат на купівлю цінних паперів, сплати комісійних винагород посередникам тощо), але, враховуючи спе­цифіку обігу цінних паперів, їх оцінка залежить також від їх видів, терміну обігу та зміни ринкової вартості.

Поиск по сайту: