Оцінка ймовірності банкрутства

Діагностика ймовірності банкрутства підприємства

Одним із головних завдань управління в конкурентному ринковому середовищі є виявлення загрози банкрутства і розробка контрзаходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій.

Для прогнозування банкрутства у світовій практиці використовується система моделей, розроблених західними спеціалістами, зокрема:

1. Модель Альтмана (1968 p.)

де Z — рівень ризику банкрутства;

1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 0,999 - константи;

Х₁ — відношення власного оборотного капіталу до сукупних активів

Х₂ — відношення чистого прибутку до сукупних активів

Х₃ — відношення фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування до сукупних активів

Х₄ — відношення між власним і залученим капіталом

X₅ — відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції до сукупних активів

В моделі Альтмана фактор X₁ характеризує певною мірою ліквідність балансу; Х₂, Х₃, - рентабельність активів; X₄ — структуру капіталу; Х₅ — оборотність активів.

Модель Альмана 1983 р.

де Х₄ — відношення балансової вартості акцій до позичкового капіталу.

Значення "Z" визначає ступінь можливості банкрутства.

Оцінка ймовірності банкрутства

Для своєчасного визначення формування незадовільної структури балансу в прибутково працюючого підприємства, здатної в перспективі привести до появи ознак поточної, критичної, а потім і зверхкритичної неплатоспроможності, необхідно проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Це дозволить здійснити попереджувальні заходи, спрямовані на запобігання банкрутства. Такий аналіз відповідно до Методичних рекомендацій по виявленню при знаків неплатоспроможності підприємства і признакою дії по приховуванню банкрутства, фіктивного банкрутства, або доведення до банкрутства, затвердженні наказом Мінекономіки України від 17.01.2001 р. №10 (далі – Методичні рекомендації) проводитися за допомогою коефіцієнта Бівера, що розраховується в такий спосіб:

Таким чином, розрахунок коефіцієнта Бівера необхідно робити в такий спосіб:

Французькі економісти Ж. Конан і М. Голдер, використовуючи метод, розроблений Е. Альтманом, побудували модель, що має наступний вигляд:
Z = -0,16 Х1 - 0,22 Х2 + 0,87 Х3 + 0,10 Х4 - 0,24 Х5
де,
Х1 - відношення грошових коштів і дебіторської заборгованості до валюти балансу;
Х2 - відношення власного капіталу і довгострокових пасивів до валюти балансу;
Х3 - відношення витрат з обслуговування позик (або ціна позикового капіталу) до виручки від реалізації (після оподаткування);

Х4 - відношення витрат на оплату праці до чистого прибутку організації;
Х5 - відношення прибутку до виплати відсотків і податків (балансовий прибуток) до позикового капіталу.

Ймовірність затримки платежів фірмами, що мають різні значення показника Z, можна представити у вигляді шкали:
Z 0,21 0,048 0,002 0,026 0,068 0,087 0,107 0,131 0,164
Ймовірність затримки платежу,% 100 90 80 70 50 40 30 20 10
У рівнянні автори звертають увагу, на домінуючу роль фактора Х3 - відносини фінансових витрат до виручки від реалізації в порівнянні з іншими чотирма коефіцієнтами. Фактично вплив цього фактора перевищує сукупний вплив всіх інших

Модель Таффлера (Taffler 1977) передбачає оцінку ймовірності банкрутства на основі чотирифакторної моделі Z -показни­ка, який визначається зважуванням окремих цільових показників на відповідний коефіцієнт відносної ваги .

, де

Цільові показники	Порядок розрахунку
0,03
0,13
0,18
0,16

Поиск по сайту: