АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА – ПРОВІДНА ТУРИСТИЧНА КРАЇНА АФРИКАНСЬКОГО МАКРОРЕГІОНУ

Читайте также:
  1. XVIII ст., з одного боку, - століття, в якому Україна втратила політичну автономію, а з іншого, відбувся розквіт української культури, яка йшла в ногу з Європою.
  2. Вища освіта в розвинених країнах світу
  3. ЄГИПЕТ – КРАЇНА ВЕЛИЧНИХ ПІРАМІД ТА КЛЮЧОВИЙ ТУРИСТИЧНИЙ НАПРЯМОК БЛИЗЬКОСХІДНОГО МАКРОРЕГОІНУ
  4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОГО МАКРОРЕГІОНУ
  5. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АМЕРИКАНСЬКОГО МАКРОРЕГІОНУ
  6. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АФРИКАНСЬКОГО МАКРОРЕГІОНУ
  7. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БЛИЗЬКОСХІДНОГО МАКРОРЕГІОНУ
  8. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО МАКРОРЕГІОНУ
  9. Західноукраїнська Народна Республіка
  10. Зміна народжуваності в розвинутих країнах
  11. Значення міжнародної стандартизації в розвитку торговельно-економічних зв'язків між країнами
  12. КИТАЙ – КРАЇНА ДАВНЬОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА НЕЗАПЕРЕЧНИЙ ЛІДЕР ТУРИЗМУ В АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОМУ МАКРОРЕГІОНІ

Південно-Африканська Республіка – одна з найсвоєрідніших країн Африки. Буйна суміш стародавніх африканських культур і раціоналізм волелюбних європейських переселенців, багатющі надра і велична природа, в якій пінгвіни живуть по сусідству з антилопами і крокодилами, територія «зустрічі» двох океанів і безлічі культур, ця країна воістину є однією з найпривабливіших на африканському континенті. Унікальні Драконові гори і Вельд, що є і природними пам'ятками, і гірськими курортами, вважаються одними з найживописніших гірських систем планети. А легендарний мис Доброї Надії і прекрасні заповідники країни відомі, мабуть, переважній більшості жителів планети.

Офіційна назва та географічне положення. Південно-Африканська республіка (ПАР) держава на крайньому півдні африканського континенту. Столиця – Тсване (до 2005 року називалася Преторія), резиденція парламенту – Кейптаун. На північному заході граничить з Намібією, на півночі – з Ботсваною і Зімбабве, на сході – з Мозамбіком і Свазілендом, в східній частині країни анклавом розташовано королівство Лесото. На сході і півдні омивається Індійським океаном, на заході – Атлантичним океаном. ПАР є 24-ю країною у світі за розмірами території – загальна площа близько 1,22 млн. км².

Більша частина країни зайнята високими рівнинними плато «карру» і невисокими (до 2500 м) горами, лише уздовж узбережжя тягнеться вузька смуга рівнин, відокремлена від піднесених районів грядою Драконових (Великий Уступ) і Капських гір.

Суспільно-політичний устрій. ПАР – парламентська республіка. Діє конституція, прийнята у 1996 році. Главою держави і головнокомандуючим збройних сил є президент, який обирається під час першого після виборів засідання Національної асамблеї з числа її депутатів. Термін повноважень президента – 5 років, він може бути обиратися на цей пост не більше двох термінів. Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент, який складається з Національної асамблеї (400 місць) і Національної ради провінцій (НРП, 90 місць). Депутати Національної асамблеї обираються на основі пропорційного представництва від провінцій на 5-річний термін. НРП виконує функції сенату, координує діяльність усіх регіонів. Склад НРП: 54 постійні представники від провінцій (по 6 від кожної з 9-ти провінцій) і 36 альтернативних представників (по 4 від кожної провінції).

У країні склалася багатопартійна система (зареєстровано близько 20 політичних партій). Найбільш впливові з них представлені в парламенті. Зовнішня політика спрямована на підтримку дружніх відносин зі всіма державами світу, перш за все, африканськими. ПАР (разом з Нігерією) є головним зовнішньополітичним партнером Великої Британії на Африканському континенті. Підтримуються відносини зі США, Китаєм, Кубою і Лівією.

Країна поділяється на 9 провінцій:

Ø Західний Кейп (Кейптаун, легендарний Мис Доброї Надії, винні маршрути, Садовий Шлях);

Ø Східний Кейп;

Ø Квазулу Натал (курортний район з умовною столицею в м. Дурбан – улюблене місце відпочинку жителів ПАР, пляжі теплого Індійського океану, знамениті Драконові гори, батьківщина войовничого племені зулусів);

Ø Готенг (найважливіша і найменша провінція з містами Йоганнесбург і Преторією);

Ø Північно-Західна провінція (прекрасний Сан Ситі – головний район постачання алмазів, золота і платини);

Ø Мпумаланга (знаменитий Крюгер парк);

Ø Лімпопо (колишня Північна Провінція, головні заповідні угіддя Південної частини країни);

Ø Північний Кейп (найбільша за територією, з «діамантовою столицею» Кимберлі, пустелею Калахарі, Оранжевою річкою, водопадом Ауграбіс);

Ø Вільна Держава (Блумфонтейн).

Природні умові та ресурси. Поверхню ПАР утворює плоскогір'я з переважаючою висотою 1000-1500 м над рівнем моря, піднімається на його східних, південних і західних околицях. На сході круто спускається до прибережної низовини і до западини на півдні. Найвища вершина ПАР гора Енджесуті (3446 м) в Драконових горах. Головні річки – Оранжева з правою притокою Вааль і Лімпопо. За винятком цих річок і деяких їх приток, більшість річок на території плато мають стік тільки під час вологого сезону. Гостро стоїть проблема пересихання річок (зі 120 річок пересихають близько 100). Рослинність: переважно зона саван, степів і напівпустель. На півдні – вічнозелені чагарники, на сході – савана.

Над прибережними низовинами Південної Африки підноситься гірська дуга протяжністю 2250 км – Великий Уступ. Кожна частина тут має власну назву. Виділяються гори Камісберх і Боккефельдберге у Намакваленді; гори Рохефельдберге і Комсберге поблизу Сатерленду; хребет Ньювефельдберге поблизу Бофорт-Уеста; гори Коуефельдберге (2130 м) і Сніуберге (2504 м) над Храфф-Рейнетом і гори Стормберге на північ від Куїнстауну. Великий Уступ досягає найбільших висот у Драконових горах. У цьому районі Великий Уступ є системою зубчатих контрфорсів і глибоких амфітеатрів, утворюючи один з наймальовничіших ландшафтів ПАР.

Більша частина Центрального плато – низькотравний степ, або трав'янистий велд[167]. Втім величезним площам цього колись родючого степу було завдано шкоди надмірним випасом худоби, що відбувалося протягом століть, а також сильною ерозією, спричиненою непродуманим вирощуванням зернових культур. Подальша деградація сільського господарства цього району супроводжувалася проникненням економічно малоцінних рослин в трав'янистий велд. У напівпустинній Північно-Капській провінції широко поширений тип рослинності, який зазвичай називають «кару». Він характеризується розрідженим невисоким злаковим покривом, а також низькими чагарниками і численними суккулентними (такі, що мають спеціальні клітини для запасу води) рослинами.

Зарослі чагарників з розрідженими деревами і великою кількістю трави, відомі під назвою бушвелд, займають північно-західну частину Центрального плато і продовжуються на схід на територію, що має форму півмісяця, через Трансваальський Низький Велд на північ Квазулу-Натала. Головні компоненти бушвелда – чагарникові і деревні форми акацій, гігантські баобаби і мопане. Переважна частина посушливої Північно-Західної провінції вкрита колючими чагарниками (в основному різними видами акацій), злаками і деревами. Ця територія відома як бушвелд Калахарі.

Безпосередньо поблизу побережжя тягнуться густі ліси з низькорослих дерев (заввишки менше 9 м), крім того, виділяються пальми, банани, мангрові дерева.

Всього в країні налічується близько 16 тис. видів рослин. Протея є квіткою-символом країни. У Південній Африці створено 18 національних парків. Один з найстаріших і найвідоміших у світі парк імені Крюгера, заснований у 1898 році. Деякі заповідники ПАР входять до складу трансграничного(разом із Ботсваною і Зімбабве) заповідника Донгола.

До появи європейців фауна території ПАР була казково багатою. Проте за останні два століття посиленого полювання різноманітність тваринного світу сильна зубожіла. Деякі види були вибиті, а більша частина крупних тварин перебралася у гірські і пустинні райони північного Трансваалю, зокрема на територію національного парку Крюгера.

Раніше слони мешкали майже на усій території країни, нині жалюгідні залишки їх стад мешкають тільки в лісі Кнісна і чагарниках національного парку Аддо на південному сході країни (поблизу Порт-Елізабета), хоча великі популяції можна зустріти в національному парку Крюгера. Білі носороги, колись численні у внутрішніх районах країни, в даний час представлені лише декількома особинами в одному з резерватів Квазулу-Натала. Левів, широко поширених у минулому, можна також зустріти тільки в національному парку Крюгера і уздовж кордону з Ботсваною. Величезна кількість антилоп і зебр колись паслася на території Центрального плато, а сьогодні крихітні стада антилоп зустрічаються тільки уздовж кордону з Ботсваною і в східній частині північного Трансваалю, а зебри майже зникли. Національний парк Калахарі-Гемсбок у Північно-Капській провінції надає притулок багатьом тваринам, включаючи антилопу спрінгбок, гепарда і гієну. Бабуїни, гієни, шакали, дикі собаки і декілька видів дрібних кошачих усе ще поширені у пересічених гірських місцевостях, а мавпи населяють ліси Квазулу-Натала. На межі зникнення знаходяться леопарди.

На острівцях у західного узбережжя, омиваного холодними водами, водяться пінгвіни. Папуги і птахи-носороги зустрічаються уздовж всього теплого східного узбережжя. До середини XX століття були поширені страуси, які мали велике комерційне значення; нині вони перебралися в малонаселені внутрішні райони.

У Південній Африці багато рептилій. Крокодили зустрічаються в узбережних річках на півночі Квазулу-Натала, багато отруйних змій, включаючи африканських гадюк, кобр, деревних змій і мамб.

В країні вирізняється близько 20-ти кліматичних зон. На півночі – савана, на східному узбережжі – зона субтропіків, на півдні, навколо Кейптауна – справжнє Середземномор'я. Різниця середньорічних температур між різними районами досить суттєва.

Оскільки ПАР розташована у південній півкулі, пори року протилежні сезонам північної півкулі. Літо доводиться на період з жовтня по березень, і температура коливається в середньому між 15°С вночі і 35°С вдень. Літом температура повітря в Йоганнесбурзі 27°С, у Кейптауні 28°С, у Дурбані 29°С, температура води в Атлантичному і Індійському океанах 24-26°С.

Зима триває з червня по серпень з температурою в межах від 0°С і нижче в ночі (пустеля Калахарі, Дракенсберг) до 20°С вдень. Весна (серпень – вересень) і осінь (квітень – травень) короткі. Кращий час для відвідин ПАР – з жовтня по квітень.

Не дивлячись на регіональні відмінності, клімат в ПАР залишається в основному рівним і м'яким протягом всього року. В цілому ПАР – країна з сухим кліматом і низьким середнім річним рівнем опадів у розмірі 502 мм. Снігопади обмежені вершинами найвищих гір. Проте є сезонні відмінності в деяких провінціях.

ПАР займає одне з провідних місць в світі за кількістю сонячних днів в році. Температура морської води відрізняється в різних районах залежно від сезону.

Історична довідка. Людина з'явилася на території країни в глибокій давнині, однак надійних відомостей про ранню історію цього регіону дуже мало. До приходу племен банту (річки Лімпопо на півночі країни вони досягли в середині I тисячоліття нашої ери) ця територія була населена скотарями – готтентотами і збирачами – бушменами. Землероби банту просувалися на південний захід, знищуючи або асимілюючи місцеве населення. Приблизно до 1050 року відносяться археологічні свідоцтва про їхню присутність в нинішній провінції Квазулу-Наталь.

Письмова історія ПАР починається з 6 квітня 1652 року, коли Ян ван Рібек від імені Голландської Ост-Індської компанії заснував поселення на мисі Доброї Надії (нині Кейптаун). Протягом XVII-XVIII століть туди прибували колоністи з Нідерландів, французькі гугеноти, що рятувалися від релігійних переслідувань на батьківщині, а також поселенці з Німеччини. Незабаром вони зіткнулися з племенем коса, яке просувалися з північного сходу. Відбулася серія зіткнень, відомих як Капські прикордонні війни, що були спричинені земельними суперечками. У Капську колонію звозилися раби з інших голландських володінь, зокрема з Індонезії і Мадагаскару. Багато рабів, а також автохтонне населення Капського регіону змішалися з білими колоністами. Їхні нащадки називаються «капськими кольоровими» і тепер складають до 50% населення Західної Капської провінції.

У 1797 році, в ході Четвертої Англо-Голландської війни, Капською колонією заволоділа Велика Британія. Тоді Нідерланди опинилися під владою Наполеона, і британці, боячись, що французи отримають контроль над цим регіоном, відправили у Капстад армію під командуванням генерала Джеймса Генрі Крейга. Щоб підсилити свою владу в цих місцях, британська корона заохочувала приїзд поселенців з метрополії. У 1806 році, під тиском різних сил усередині країни, британський парламент заборонив рабство, а у 1833 це положення було поширене і на колонії. Постійні сутички на кордонах, відміна рабства та інші розбіжності з британцями змушували багатьох селян голландського походження, що називалися бурами (від. нідерл. «boer» – «селянин»), вирушати вглиб континенту. Врешті-решт їм вдалося заснувати там власні держави, відомі як Оранжева республіка і Трансвааль.

Відкриття багатих родовищ алмазів (1867 рік) і золота (1886 рік) вплинуло на економічний розвиток і бурхливий приток іммігрантів в бурські республіки. У 1880-1881 роках відбулася перша Англо-Бурська війна, в ході якої бури зуміли перемогти регулярні англійські частини (багато в чому за рахунок кращого знання місцевості і використання одягу кольору хакі, тоді як англійці в червоних мундирах ставали легкою здобиччю для снайперів) і відстояти свою незалежність. Водночас британці затвердилися в Наталі і Зулуленді, перемігши у війні з зулусами. У 1899-1902 роках відбулася друга Англо-Бурська війна у якої бури, не дивлячись на первинні успіхи, все ж таки програли краще навченим і екіпірованим англійцям. Після поразки своїх військ бури під командуванням Хрістіана Де Вета звернулися до тактики партизанської війни. За умовами мирного договору британці погодилися виплатити трьохмільйонний борг бурських урядів. Однак чорні, як і раніше, залишалися позбавленими права голосу (окрім як у Капській колонії).

У 1910 році було утворено Південно-Африканський Союз, куди входили британські Капська колонія і Наталь та бурські Оранжева Вільна держава і Трансвааль. Союз став домініоном Британської імперії. У 1934 році було утворено Об'єднану партію, куди увійшли пробританська Південноафриканська партія і бурська Національна партія. У 1939 році вона розпалася через суперечки з приводу вступу слідом за Великою Британією у Другу Світову війну. Права Національна партія симпатизувала гітлерівській Німеччині і виступала за різку расову сегрегацію.

У 1948 році Національна партія перемогла на загальних виборах і провела декілька дуже жорстких законів, що обмежили права чорного населення: кінцевою метою цієї політики було створення «Південної Африки для білих», тоді як чорних передбачалося зовсім позбавити південноафриканського громадянства і відповідних прав. Ця політика, основу якої становила жорстока расова дискримінація по відношенню до африканських народів, увійшла в історію під назвою «апартеїд». Одним з наслідків апартеїду став величезний соціальний розрив між білими, які жили за стандартами західного світу, і чорною більшістю, що перебувала в бідності (щоправда, далеко не такою глибокою, як в багатьох інших «чорних» державах Африки). Все це викликало протести, страйки і хвилювання усередині країни, а також неспокій міжнародного співтовариства, яке загрожувало країні санкціями. В результаті, починаючи з 1990 року, система апартеїду стала руйнуватися: багато законів було відмінено, з в'язниці був випущений Нельсон Мандела і у 1994 році пройшли перші загальні вибори, перемогу на яких отримав Африканський національний конгрес, що донині перебуває при владі.

Не зважаючи на відміну апартеїду, мільйони чорних південноафриканців й досі живуть в бідності, що пов'язано як зі спадщиною колишнього режиму, так і з тим, що, за твердженням багатьох, новий уряд неефективно розподіляє отримані засоби і не звертає достатньо уваги на соціальні питання.

Економіка. На сьогоднішній день Південно-Африканська Республіка є одним з найбільш багатообіцяючих ринків серед всіх країн третього світу. Економіка Південно-Африканської Республіки, цього економічного гіганта в масштабах африканського континенту, містить в собі унікальне поєднання соціально-економічних чинників, властивих як розвиненим країнам, так і країнам третього світу. Наявність розвиненої економічної інфраструктури, широкої технологічної бази, висококваліфікованого управлінського і інженерно-технічного персоналу, а також обширного ринку досить дешевої кваліфікованої і некваліфікованої робочої сили перетворили ПАР на вкрай привабливу і вигідну країну для вільної підприємницької діяльності і інвестицій іноземного капіталу. Найбільші міжнародні інвестиційні компанії виокремлюють Південну Африку, як ринок, що розвивається, з найбільш сприятливими умовами для іноземних інвестицій.

Основні принципи державної макроекономічної політики ПАР були викладені у 1996 році в програмі GEAR (Growth Employment and Distribution), середньостроковому плані розвитку країни, підготовленому на основі міжнародного досвіду економічних реформ. Метою створення даного плану економічного розвитку стала необхідність перетворення економіки ПАР на світовий конкурентоспроможний ринок. Завдяки проведенню економічних реформ програми GEAR, економічна ситуація з кінця 1996 року характеризується зростанням ВВП (не менше 3%), що постійно збільшується, низькими темпами інфляції, стабільним валютним курсом, тенденцією до поліпшення бюджетних показників всіх рівнів. Сприятлива кон'юнктура внутрішніх ринків і обсяг інвестицій явилися чинниками, що стимулюють економічний розвиток і стабільність економіки ПАР.

Разом з економічними перетвореннями, що знайшли віддзеркалення у фіскальних і податкових реформах, уряд ПАР стимулює залучення інвестицій і збільшення рівня зайнятості населення за рахунок реструктуризації і приватизації державних підприємств. Більшість державних підприємств, особливо в енергетиці, телекомунікаційній і транспортних галузях, були реструктуризовані в акціонерні підприємства. Інший пріоритетний напрям для уряду ПАР – це вирішення питань, пов'язаних з безробіттям.

Останніми роками спостерігається постійне збільшення торгового обороту між Південною Африкою і Україною. 23 листопада 1998 року між ПАР і Україною було підписано торгову угоду. У 2008 товарообіг становив 375,1 млн. дол. США. Південна Африка поставляє на Україну в основному метали, електричне устаткування, хімію, фрукти, вино, овочі, вироби зі шкіри. В структурі українських постачань до Південно-Африканської Республіки – добрива, полімерні матеріали, чорні метали та вироби з них, молочні вироби, а також високотехнологічна продукція. Серед африканських країн Південно-Африканська Республіка у 2008 році посідала друге місце за обсягом імпорту до України (після Гани).

Основа промислового сектора – оброблювальна промисловість (31,6% ВВП). Розвинені чорна металургія, виробництво кольорових металів (ПАР займає провідні місця у світі з виробництва марганцю і хрому), а також виготовлення золотих і платинових злитків. Працюють підприємства з переробки продукції сільського господарства (виробництво цукру, оливкового масла, вина, пива, фруктових і овочевих соків і консервів, шерсті та ін.). Пивна компанія «Саб-Міллер», поставляючи свою продукцію в 11 країн світу, займає одне з перших місць на світовому ринку. На долю ПАР припадає понад 3% світового виробництва вина. Розвиваються текстильна, швейна, шкірна, взуттєва і хімічна (у тому числі заводи з виробництва бензину з вугілля – винахід південноафриканських науковців) галузі. Налагоджено виробництво паперу, картону, целюлози і цементу.

ПАР – одна з найбагатших мінеральними ресурсами (понад 40 найменувань) держав світу. Головною галуззю гірничорудної промисловості є золотовидобувна. За видобутком золота до недавнього часу ПАР займала 1-е місце у світі (15% світового видобутку). Центр золотовидобувної промисловості – Йоганнесбург, який часто називають «золотим містом». У країні розташовані великі компанії, що займаються видобутком платини і алмазів.

У ПАР здійснюється збірка автомобілів марки БМВ, Мерседес, Тойота, Мазда, Форд.

Сільське господарство є сучасним розвинутим сектором економіки ПАР. Частка аграрного сектора у ВВП – 3,4%. Обробляється більше 12% земель. Вирощують авокадо, арахіс, боби, кукурудзу, манго, соняшник, пшеницю, цукровий очерет, сливи, сорго, сою, тютюн, бавовну, цитрусові, ячмінь. ПАР експортує овочі і фрукти (ананаси, апельсини, виноград, яблука). Здійснюється заготівка лісу, у тому числі цінних порід дерев. Щорічний вилов річкової і океанічної риби, а також ракоподібних і молюсків складає близько 700 тис. т.

ПАР має розвинену транспортну систему – автомагістралі, залізниця, три міжнародні аеропорти.

Грошова одиниця – південноафриканський ранд (ZAR), що складається зі 100 центів. Південноафриканські банки користуються великим впливом у банківському бізнесі на континенті. Спостерігається процес активної покупки акцій банків ПАР західними банками.

Населення. ПАР – багаторасова і поліетнічна держава. Кількість населення складає 43 млн. чол., з яких 22 млн. – жінки. У расовому відношенні населення складається з представників африканських народів (79%), «білих» (9,6%), азіатів (2,5%) і кой-коїнів (бушмени і готтентоти), що налічують декілька тисяч чоловік. 8,9% жителів ПАР складають метиси (так звані «кольорові» – нащадки від змішаних шлюбів європейців з африканцями). Серед африканського населення найбільш численними етнічними групами є зулу (23,8%), коса (17,6), педі (9,4%), тсвана (8,2%), сото (7,9%), тсонга (4,4%), ндебеле (ок. 2%), венда (1,3%) і свазі (близько 1%). Європейське населення складають африканери (нащадки голландських, німецьких, французьких поселенців) і англійці. Серед азіатського населення превалюють індійці, живуть також китайці, малайці та ін. В суспільстві зберігається певна неприязнь між різними расовими групами.

Міське населення становить 64%. У містах проживає близько 80% «білого» населення. Крупні міста – Кейптаун (близько 4 млн. чол.), Дурбан, Йоганнесбург, Порт-Елізабет, Пітермаріцбург і Блумфонтейн.

З кінця 1990-х років середньорічний приріст населення через високий рівень захворюваності Снідом різко знизився. Народжуваність – 18,48 на 1000 чол., смертність – 21,32 на 1000 чіл. Дитяча смертність – 61,8 на 1000 новонароджених. Рівень фертильності (середнє число народжених дітей на одну жінку) – 2,2 дитини. 30,3% населення складають діти до 14-ти років. Жителі, що досягли 65-льотного віку – 5,2%. Очікувана тривалість життя – 43,27 року.

Мова. Офіційними у Південній Африці оголошено 11 мов, на яких говорить строкате в етнічному відношенні населення ПАР. З африканських офіційних мов найбільш поширена мова ісизулу. На мові афрікаанс (мова міжнаціонального спілкування) говорять 13,3% населення країни. Проте переважна більшість південноафриканців розуміють англійську.

Релігія. Законодавчо закріплено повну свободу віросповідання. Більше 80% населення складають християни (здебільшого протестанти). Розповсюдження християнства у цих краях почалося з середини XVII століття і пов'язано з діяльністю європейських місіонерів. У місті Мідранд, розташованого неподалік від столиці, знаходиться храм преподобного Сергія Радонежського (перша православна церква на Півдні Африки). Діють ряд християнсько-африканських церков, що виникли протягом 1880-х років на базі розкольницьких рухів. Частина африканців дотримується традиційних африканських вірувань (анімалізм, фетишизм, культ предків, хранителів домівки, сил природи та ін.). До мусульманської общини (переважно іслам сунітського напрямку) відносяться капські малайці, індійці, вихідці з північного Мозамбіку та ін. Серед індійського населення є також шиїти-ісмаїліти. Існує община індуїстів. Поширений іудаїзм.

Туризм. У ПАР діє близько двох десятків національних парків: Національний парк імені Крюгера, Національний парк Калахарі Джемсбок, Огребіс Фоллз, Бонтебок, Піланесберг, Еддо (найбільша популяція слонів в ПАР), Цицикама, Кару. Великою популярністю у туристів користуються провінційні і місцеві заповідники. Найбільші з них розташовані в Квазулу Натал – парки Шушлуве і Умфолозі – природні місця проживання білого носорогу. У країні є і немало приватних мисливських угідь, особливо на північному сході країни.

Найважливіші визначні пам'ятки ПАР, окрім заповідників і національних парків – незвичайна різноманітність ландшафтів: пустелі, покриті яскравими квітами луки, навислі над зеленими долинами і виноградниками гори, розсипані по усій країні ферми, крупні мегаполіси і традиційні племінні села. Уздовж узбережжя ПАР, що розтягнулося на 3000 км і порізане піщаними бухтами, побудовано багато комфортабельних морських курортів з розкішними пляжами. Деякі з пляжів чудово підходять як для купання, так і для серфінгу.

Туристів також привертає в ПАР наскальний живопис бушменів, ботанічні сади, пташині заповідники, акваріуми і зоопарки. Національний зоопарк в Преторії входить в десятку кращих зоопарків світу.

У денний час туристи здійснюють автобусні екскурсії і океанічні прогулянки, відвідують музеї, а увечері перед ними відкриваються двері численних барів, кабаре, театрів, концертних залів. У ресторанах ПАР можна спробувати кухню капських малайців, гострі індійські страви, французькі, італійські, португальські, грецькі, німецькі і китайські блюда.

Серед туристів і мешканців Кейптауну особливою популярністю користуються дегустаційні, або «винні прогулянки» по виноробницьких районах. Гостям Західного Кейпа пропонують також екскурсії по «фруктовим» і «квітковим» маршрутам. На півночі Квазулу Наталя любителі історії здійснюють походи по місцях минулих битв, а для поклонників і цінителів мистецтва і народних промислів маршрути є по всій країні.

Південна Африка – місце паломництва любителів полювання на крупну дичину. Охота в ПАР ведеться на багатьох тварин, зокрема на рідкісні види. Мисливський сезон зазвичай триває з 1 травня по 31 липня. Відстріл ведеться під контролем Асоціації професійних мисливців ПАР і провінційних природоохоронних органів.

У ПАР популярні такі види відпочинку, як сафарі, походи на каное і плотах, прогулянки на природі.

Умови проживання туристів відповідають, в цілому, високим стандартам, а на думку деяких експертів рівень сервісу, як правило, вище, ніж в більшості європейських країн. У ПАР багато гостьових будинків, затишних заміських готелів. Відповідно до правил, встановлених Південно-Африканською Радою з туризму, усі готелі ПАР строго розділені за кількістю «зірок». Однак є заклади, що не мають «зіркових» позначень – мотелі, пансіони вихідного дня, пляжні котеджі, мисливські будиночки, ферми для туристів і молодіжні гуртожитки. По всій країні зустрічаються кемпінги.

Пансіони в основному розташовуються в приватному секторі. Господарями часто є сімейні пари. На деяких пансіонах двері на ніч не закриваються. Молодіжні гуртожитки призначені для недорогих подорожей, де нічліг це побутова необхідність, а не місце комфортного мешкання.

Для любителів відпочинку просто неба можна вибрати майданчик для кемпінгу. У ПАР на вибір пропонується більше 700 площадок, добре обладнаних і розташованих в красивих місцях (у національних парках і заповідниках). Як правило, кемпінг є стоянкою для автомобілів і місцем для установки наметів (намети та інше спорядження привозяться з собою), але іноді можна зустріти будиночки легкого типу. На вихідні подібні майданчики наповнені туристами з різних країн. Не дивлячись на те, що нічліг в кемпінгу один з найдешевших, тут є все що необхідно, на найбільш крупних стоянках побудовані навіть супермаркети і дитячі майданчики.

Велика частина готелів розташована по туристичних маршрутах: на узбережжі Йоганнесбургу, Дурбану, Кейптауну, Сан Ситі, а також у національних парках і заповідниках. Деякі з п'ятизіркових готелів є історичними пам'ятниками. Готель «The Palace» в Сан Ситі не має аналогів в готельній архітектурі. У країні є декілька готелів на колесах, в їх числі п'ятизірковий потяг – «Blue Train». На елітному потязі, що курсує між Преторією і Кейптауном, здійснюють поїдки багаті іноземні туристи.

Найбільш дороге розміщення в готелях, розташованих в приватних заповідниках. Шале побудовані так, щоб не виділятися з навколишнього пейзажу, зате всередині є все необхідне, у тому числі і кондиціонер. У заповідниках зручно займатися фотосафарі, для цього надається досвідчений гід. Більшість готелів оточують величезні сади з тропічними птахами, іноді поряд розташовуються природні озера.

Туристичні регіони і центри країни. Тсване (до 2005 року Преторія) – столиця країни, заснована у 1855 році. Нині Преторією називають тільки історичну частину столиці. Преторією місто було названо на честь Андрієса Преторіуса, який керував колонізацією земель бурів на північ від річки Вааль[168].

Місто може пишатися відразу декількома славними історичними місцями, включаючи резиденцію першого президента Поля Крюгера і музей-пам’ятник африканерам (бурам). Крім того, найбільша кількість музеїв знаходиться саме у Преторії – це Культурно-історичний музей, Художній музей, Музей природи, Музей першопоселенців, Музей образотворчих мистецтв та ін. В Преторії знаходиться і Державний театральний комплекс, що складається з п'яти залів – зал класичної музики, балету, симфонічних концертів, опери і театру.

Потрапити в Преторію нескладно, потяги з Йоганнесбургу відправляються в буденні дні щопівгодини, а у вихідні – кожних півтори години. При під'їзді до міста увагу привертає величезний гранітний пам'ятник – монумент на честь так званого «Великого треку» – походу фермерів-бурів 1835 року з Капської провінції на північ. Монумент – це ще й символічна гробниця з останками бурів, загиблих у битві із зулуськими племенами на Кривавій річці, перемога в якій дозволила фермерам жити в цих місцях. Пам'ятник стоїть на піднесенні, звідки відкриваються чудові місцеві краєвиди. По дорозі варто зупинитися біля форту Клапперкоп, де розташований військовий музей.

У самій Преторії варто відвідати Музей героя Південної Африки – президента бурської республіки Трансвааль Паулуса Крюгера, який очолив опір англійським військам під час англо-бурської війни. У музеї зберігаються його речі, медалі, а також експонати, присвячені англо-бурській війні, наприклад, англійський кулемет (це озброєння було вперше застосовано саме під час англо-бурської війни). Музей розташований в історичному центрі, неподалік від Церковної площі. Тут же знаходяться будівля старої пошти, Палац правосуддя (1898 рік), пам'ятник Крюгеру. Неподалік від центру, в старовинному парку Брінтіріон, приблизно у 2 км від Церковної площі, знаходиться офіційна резиденція президента Південної Африки. Урядові установи знаходяться в іншій примітній будівлі – Юніон Білдінгс, побудованій у 1910 році. Вона відома тим, що є найбільшою у світі адміністративною спорудою. По її краях побудовані дві 55-метрові башти, сполучені напівкруглою античною колонадою.

У Преторії знаходиться одна з найстаріших діамантових шахт ПАР – шахта Калінан. У 1905 році тут був знайдений найбільший алмаз в світі вагою 3106 карат, який в результаті обробки був розпиляний на 105 частин, дві з яких вагою 530 і 317 карат прикрашають корону і скіпетр Англійської королеви. В музеї знаходяться дублікати усіх знаменитих алмазів, знайдених у ПАР, також можна ознайомитися зі специфікою і процесом добичі алмазів.

Мпумаланга – провінція знаменита своїми живописними гористими ландшафтами і найвідомішим національним заповідником Крюгер-парк. Це найвідоміший національний парк у Південній Африці. Парк був заснований у 1898 році Трансваальським президентом Полом Крюгером, він є взірцем для багатьох парків світу. Окрім інноваційної системи менеджменту, Крюгер-парк є найприбутковішим національним парком. Сьогодні він займає територію у 2 млн. га. Тут мешкає понад 250 000 тварин зі 147 видів, включаючи представників так званої «великої п'ятірки»: лев, носоріг, слон, буйвіл і леопард (300 чорних носорогів, 2500 білих носорогів, 8000 слонів, 900 леопардів, 15 000 буйволів і 2000 левів). Окрім цього тут мешкають 507 різновидів птахів, 49 видів риб і 148 видів рептилій, виростає 336 видів дерев. Рекомендований сезон для відвідин: з травня по вересень («сухий» сезон).

Крім сафарі й численних піших маршрутів, в Крюгер-парку можна відвідати водопади, третій за розмірами каньйон світу, помилуватися різними панорамами, відвідати старовинне містечко золотошукачів. Парк пропонує всілякі варіанти розміщення: кемпінги, бунгало, шале, хатини – від скромних і простих до розкішних.

Першим дослідником, що з'явився на території сучасного парку, був голландець Франкос де Купер, який вів експедицію на схід для дослідження Індії. Проте експедиція була атакована місцевими племенами. У 1838 році за допомогою додаткових експедицій тут були встановлені передові застави. Сотні європейців хлинули в ці місця, спокушені чутками про золото і великою кількістю цінних шкур тварин і слонячої кістки. Все це привело до різкого скорочення чисельності тварин. Президентові Паулю Крюгеру доповіли про обстановку в регіоні і він переконав Трансваальський парламент оголосити цей район національним парком. У 1902 році головним доглядачем парку був призначений Джеймс Стівенсон Гамільтон. До його обов’язків входило захист тваринного і рослинного світу парку від мисливців, браконьєрів і місцевих фермерів, які пасли на території парку свої стада. Крім захисту флори і фауни, Джеймс Стівенсон Гамільтон розширив територію Парка на 10 тисяч акрів. Він витратив більше 40 років свого життя, відновлюючи парк від руйнувань Англо-Бурської війни. Для відвідувачів Парк був відкритий у 1927 році. Після Першої Світової війни уряд ПАР узяв парк під свій захист.

В районі національного парку знайдено безліч слідів присутності стародавніх поселень, включаючи наскальні малюнки, що відносяться до кам'яного століття. У північній частині парка археологи розкопали залишки поселень XV-XVII століть до н.е. Там були знайдені золоті прикраси, глиняне начиння та інші предмети. Знайдене кам'яне поселення було відновлене, і це місце було офіційно оголошене музеєм у 1996 році.

Лімпопо. До провінції Лімпопо приїжджають помилуватися незайманою африканською природою. Тут, в північній частині ПАР, практично не має промисловості. Багато областей провінції донині збереглися у тому вигляді, який вони мали до появи у цих місцях людини.

Природа Лімпопо різноманітна: мандрівників чекають випалені сонцем савани, стародавні ліси і таємничі гори. Відмітна особливість провінції – велика кількість річок (найбільші з них – Лімпопо, Оліфантс і Лувуву). Дикі тварини водяться тут повсюди, в тому числі – слон, буйвіл, носоріг, леопард і лев. Особливо багато в Лімпопо кошачих хижаків. Із заходу провінція межує з національним парком Крюгера. На землях, що примикають до парку, розташовано декілька приватних заповідників. У Лімпопо є і державний заповідник – національний парк Маракеле. Він знаходиться на сході провінції, в горах Уотерберг. Природний світ цього парку унікальний: гори Уотерберг розташовані в перехідній зоні між посушливою західною і вологішою східною частиною ПАР.

Квазулу Натал – чарівна провінція Південної Африки, більшу частину якої займає гориста рівнина, що розкинулася від узбережжя Індійського океану до хребта Драконових гір. По ньому проходить кордон між Квазулу Натал і державою-анклавом Лесото.

Північна частина провінції – Зулуленд – місцевість з багатою історією. У XIX столітті тут відбувалися кровопролитні битви між європейськими колоністами і войовничим плем'ям зулусів. Зараз колишні поля битв стали місцем проживання диких звірів і птахів. У саванах, болотистих низинах, в чагарниках і передгір'ях Драконових гір мешкають безліч видів тварин. Але основною приманкою для туристів є: слон, лев, буйвіл, леопард і носоріг.

Значну частину території провінції займають національні парки і заповідники. Найвідоміші з них – слонячий заповідник Тембе і приватний сафарі-парк Phinda Game Reserve. Охоронними вважаються і окремі ділянки вод Індійського океану уздовж узбережжя Квазулу Наталя. Морське дно тут покрите кораловими рифами, що є великою рідкістю в цих широтах.

Дурбан (зулуська назва – Tekweni) знаходиться на території Квазулу Натал. Скоріше за все першим європейцем, який побачив затоку, навколо якої розвивався Дурбан, був Васко да Гама, що слідував до берегів Індії у 1497 році. Дурбан названий на честь сера Бенджамина Д'урбана, губернатора колонії часів першого поселення 1835 року. Дурбан був колонізований спочатку голландцями, а потім і англійськими торговцями. Протягом XIX століття до Дурбану було привезено велику кількість чорноробочих з Індії для роботи на цукрових плантаціях. З ними прибували індійські торговці. Їхні нащадки складають великий відсоток нинішнього населення Дурбану.

Дурбан є третім за розмірами містом у Південній Африці. Він розташований на південному заході країни на узбережжі Індійського океану, в годині льоту від Йоганнесбургу між горами і океаном. Аеропорт Дурбану має авіасполучення з більшістю аеропортів країни і знаходиться у найближчому передмісті. М'який середземноморський клімат і своєрідна архітектура, висококласні готелі і вишукана кухня, а також безліч пам'яток роблять його надзвичайно привабливим для туристів зі всього світу. В Дурбані стоїть стійкий запах індійських прянощів, місто вражає туристів своїм східним колоритом. На увесь світ знаменитий дурбанський східний базар, де облаштувалися торговці товарами з арабських країн і Індії.

У центрі міста знаходиться Церква Святого Павла. Побудована у 1853 році, вона є першою англіканською церквою в провінції Квазулу Натал. Напис на меморіальній дошці свідчить, що у 1899 році молодий Уїнстон Черчилль, у той час військовий кореспондент, стоячи на сходинках будівлі, виступив тут із промовою. У 1908 році тут було підписано конвенцію про об'єднання окремих колоній у Південно-Африканський Союз.

Один з символів Дурбану – Ситі Хол, збудований у 1910 році в архітектурному стилі неоренесансну (точна копія Ситі Холу в Белфасті). Будівля є культурною скарбницею, там знаходяться Національний музей природної історії і Картинна галерея, а також музеї: Військовий, Морський, Місцевої історії, Бегртхеїл (присвячений німецьким поселенцям 1848 року). Другу частину будівлі віддано під галерею, у якій можна побачити твори південноафриканських діячів мистецтва.

Прогулянка по знаменитій дурбанській набережній «Золота миля» – справжнє задоволення для туристів. Тут розташований величезний центр водних атракціонів, музей-акваріум і чудовий дельфінарій. Уздовж набережної багато кафе і ресторанів з фірмовими стравами.

У Дурбані знаходиться найбільша у Південній півкулі мечеть Джумма Мусджід – вміщає до 5000 віруючих. Вона була побудована мусульманами, які емігрували до Дурбану у XIX столітті. В основному мечеть відвідують чоловіки. За традицією, жінки моляться удома, а, якщо все ж таки приходять в мечеть, то здійснюють цей обряд окремо від чоловіків.

В місті можна зустріти рикші. Рикша – стилізований віз і візник – унікальний засіб пересування. Це, як правило, місцевий зулус, який тягне за собою пасажирів, що сидять у возі. Втім, самі рикші були завезені в Квазулу Натал одним цукровим магнатом у 1893 як транспорт для дружини цього магната, але за минулі роки стали популярним серед туристів атракціоном.

На півночі Дурбану знаходиться японський сад з чарівними водопадами, озерами з плакучими вербами, маленькими містками і безліччю видів птахів. Не менш вражаючий Ботанічний сад на території Дурбану, побудований у 1850 році; він вважається одним з найкрасивіших в країні.

Дурбан – місце пляжного відпочинку. Температура води тут рідко опускається нижче 20ºС. Все узбережжя захищене спеціальними сітками проти акул. Одне з найпривабливіших місць на південноафриканському узбережжі Індійського океану – золотисті пляжі Содвана-Бей. Літом сюди направляються тисячі відпочиваючих. Любителі рибного лову і підводного полювання знають, що саме тут були спіймані найбільші у Південній Африці екземпляри риб. Тут можна гуляти по безкрайніх піщаних пляжах, дюнах і берегах численних озер, купатися в теплому в будь-яку пору року Індійському океані. Однак, перш за все Содвана-Бей відомий як центр підводного плавання: тут знаходяться найпівденніші на планеті коралові рифи.

Умшланга Роке – один з найдорожчих курортів ПАР неподалік від Дурбану, він пропонує найрізноманітніші розваги, але перш за все пляжний відпочинок на теплих водах Індійського океану.

Неподалік від Дурбану знаходиться живописна долина «Тисячі пагорбів». Тут можна ознайомитеся з побутом корінного населення провінції Квазулу Натал – зулусів, побачите їхні національні ремесла, виробництво сувенірів і традиційного одягу, а також пізнати таїнства мови плетіння з бісеру, якою відвіку зулуські жінки не вербально освідчувалися в коханні своїм обранцям. Також туристи можуть споглядати войовничі танці зулусів, відвідати розташовані неподалік зміїний заповідник і крокодилову ферму.

Етнографічний комплекс «Чака Ленд» – це діючий музей просто неба, що відтворює образ традиційного зулуського села. Він названий на честь легендарного Чаки, вождя зулусів – самого войовничого народу Південної Африки. Туристів запрошують на яскраве традиційне видовище, що відтворює події з часів героїчних подвигів вождя Чаки. Вечеря сервірується в критій соломою просторій хатині, декорованій в традиційному стилі.

Східний Кейп відрізняється живописними гористими ландшафтами і красивим океанським узбережжям, порізаним лагунами і скелястими кручами. Тут розташовані національні парки з багатющою фауною і незайманою природою, такі як національний парк Еддо, парк Шамварі, де мешкають усі представники «великої п'ятірки», заповідник Квандве, а також ряд інших природних оазисів. Столиця штату – місто Порт Елізабет.

У Порт Елізабет знаходяться прекрасний Океанаріум, Парк слонів і музейний комплекс Порт-Елізабет, а також вікторіанські квартали старої частини міста. Справжні «перлини» району – «найбільш англійське» місто ПАР – Грехемстаун, екологічний заповідник мису Ресіфе і заповідники штату.

Порт Елізабет – чудове місце для відпочинку, де пропонують різноманітні види екологічних розваг. Щороку в травні в затоці Альгоа проводиться Національний тиждень парусного спорту. Також тут знаходиться безліч дайвінг-центрів. У числі інших розваг – національні парки і заповідники, єдине традиційне село Кая Лендаба, спостереження за птахами, короткі повітряні польоти, походи на каное, гірські велосипеди, поїздки на конях і організовані екскурсії. Туристи можуть відвідати різні музеї і меморіали, парк Donkin Heritage Trai.

Національний парк Еддо розташований у 70 км від Порт Елізабету у Східному Кейпі. Історія цього парку облетіла увесь світ. У 1931 році, коли Еддо був заснований, на його території проживало всього 11 слонів. Сьогодні їх понад 200. Парк також є притулком для останніх Капських буйволів і 21-го чорного носорога (яких у всьому світі залишилося трохи більше 2500). Тут же проживає велика кількість антилоп, рептилій і більше 185 різновидів птахів. По сусідству з Еддо розташовуються і декілька приватних заповідників, де мешкають усі представники «великої п'ятірки» тварин.

Північний Кейп – найбільша за площею і, одночасно, сама малолюдна провінція країни. Тут розташовані «діамантова столиця» Кімберлі, пустеля Калахарі, водопади Ауграбіс, річка Оранжева, можна спостерігати щорічне диво – цвітіння долини Namaqualand.

Кимберлі виросло навколо діамантових копалень. Донині в центрі цього міста-музею знаходиться Біг-Хоул («Велика Діра») – найбільша у світі шахта-кар'єр, яка і поклала початок «діамантовій лихоманці» початку століття (за невелику плату і зараз можна спробувати знайти алмаз самостійно).

Сьогодні Кимберлі – сучасне місто з широкими вулицями, прекрасними парками і садами, комфортабельними готелями, власним туристичним трамваєм, прекрасним Музеєм образотворчих мистецтв Вільяма Хемфріса і, звичайно, розкішним Гірничорудним музеєм, розташованим на краю Біг-Хоул.

У 5 км від Кімберлі знаходиться діюче діамантове родовище Бултфонтейн по якому проводяться екскурсії. На інтерес також заслуговують цікаві пороги річки Оранжева Тандер-Еллі і Егертон-Репідс, ферма-заповідник Ліндберг-Лодж, звідси ж починаються і більшість маршрутів у велику пустелю Калахарі.

Йоганнесбург – центр широкомасштабної торгівлі золотом і алмазами, які видобувають в навколишніх горах. Це найбільше за чисельністю жителів місто у ПАР. Місцеві жителі називають його «Ебург», «Езі» і «Еголі». Йоганнесбург – центр провінції Гаутенг, найбагатшої провінції в ПАР.

У 1886 році золотошукач з Австралії Джордж Гаррісон виявив найбільшу в світі золотоносну жилу; селище ж, що знаходилося неподалік від копальні, було назване Йоганнесбургом. Незабаром тут були створені величезні капітали – Сесілом Родсом, бароном Ротшильдом, а ще через три роки Йоганнесбург став головним містом тодішньої Південної Африки.

На мові Нгуні він називається Іголі (iGoli) – місто золота. Проїжджаючи по сучасному мегаполісу, можна бачити золотисті пагорби – це відвали золотих шахт. Хмарочоси, шикарні бутіки, прекрасні готелі, ресторани, величезні торгові центри, ароматні індійські базари, тихі тінисті передмістя – все це Йоганнесбург. Тут можна побачите стару діючу пошту (1897 рік), що є однією з найкрасивіших будівель Йоганнесбургу. Встановлений на ній годинник був виготовлений у тій же майстерні, що і лондонський Біг Бен. Неподалік, на розі вулиць Сімондс і Маркет, знаходиться велична будівля Центральної бібліотеки, відкрита у 1935 році. Тут же розміщуються музеї історії країни і геологічний. Дуже цікавий і Музей образотворчих мистецтв, де зібрані твори Пікассо, Ван Гога, Родена та ін.

Відмінна риса Йоганнесбургу – терикони – своєрідні історичні пам'ятники золотовидобувної промисловості. Особливу чарівність має центр міста, де старі будівлі, що зберегли зовнішність вікової давнини, поєднуються з сучасними, побудованими зі скла, сталі і бетону.

Цікавим є й передмістя Йоганнесбургу. В одному з них – в Соуето– створено прекрасний парк атракціонів – Gold Reef City, де відтворено атмосферу епохи «золотої лихоманки» кінця XIX століття. Парк створений на місці найбагатших золотоносних копалень того часу. Тут можна спуститися у шахти на глибину 220 метрів і побачити, як розплавлене золото перетворюється на злитки. Тут же знаходиться вертолітний майданчик: при бажанні можна політати над Йоганнесбургом і Соуето.

У Соуето розташований один з найкращих в Африці зоопарк, що займає площу в 55 гектарів, на яких проживає понад 600 ссавців, безліч птахів та інших тварин. По вихідних днях відвідувачів возить по території маленький потяг.

З Йоганнесбургу можна поїхати на екскурсію в печери Стеркфонгейн. Це шість підземних залів на глибині більше 40 метрів, в одній з печер був виявлений череп первісної жінки, що жила більше двох мільйонів років назад. В глибині одного з гротів ховається озеро, воду якого місцеві племена вважають чудодійною і використовують з лікувальною метою.

Неподалік від Йоганнесбургу знаходиться гірський масив Магалісберг. Він тягнеться більш ніж на 120 км від Тсване до Рустенбургу. Тут, у горах, були виявлені найдавніші сліди перебування людини. Безліч прокладених туристичних стежок привертає любителів піших прогулянок як з Трансваалю, на території якого знаходиться гірський масив, так і іноземців.

Леседі являю собою Африку в мініатюрі. Селище Леседі, побудоване у 1995 році, складається з п'яти містечок, кожне з яких є поселенням одного з племен – Педі, Зулу, Ксхоса, Базото, Ндебеле. Мандрівники, що зупиняються тут на ніч, знайомляться з культурою цих племен в найколоритнішій обстановці. В місцевому ресторані можна спробувати блюда африканських кухонь і навіть влаштувати вечірку з танцями.

Блумфонтейн – місто в ПАР, адміністративний центр провінції Оранжева Республіка. Це крупний транспортний вузол (залізниці, автодороги, авіалінії). Освоєння золото-уранових родовищ в провінції сприяло перетворенню Блумфонтейна на значний промисловий центр. Підприємства металообробної, скляної, харчової, тютюнової, шкіряної промисловості. Університет. Обсерваторія.

Сьогодні Блумфонтейн – столиця вільної держави і юридична (судова) столиця ПАР. Прекрасний вигляд на місто відкривається з оглядового майданчика, розташованого на високому пагорбі Новел Хілл, назва якого походить від найменування батареї англійських корабельних гармат, які були встановлені тут під час Англо-Бурської війни.

У Блумфонтейні, біля підніжжя гір Малуті, знаходиться національний парк Голден-Гейт-Хайлендз. Він славиться своїми крутими піщаними скелями, які під впливом вітру і дощу набули химерних контурів. У парку водяться рідкісні бородаті яструби, лисі ібіси і чорні орли.

Прикрасою Блумфонтейну є будівлі ратуш, стара президентська резиденція, споруди Апеляційного і Верховного судів, а також міські парки. Вишневий сад у парку Гамільтон налічує понад шість тисяч вишневих дерев, а у Королівському парку троянд понад чотири тисячі трояндових кущів. Вражаюче виглядає меморіал жінкам – обеліск з піщаника заввишки в 36,5 м, зведений на честь 26000 бурських жінок і дітей, загиблих у концентраційних таборах під час англо-бурської війни.

У місті багато музеїв. Національний музей користується популярністю у науковців зі всього світу: тут зберігаються ембріон слона вагою 11 г, метеорит в 48,89 кг та інші «рідкості». Також тут знаходяться Військовий музей Бурської Республіки, Національний літературний музей африканс. Місцеве селище Басуто знайомить туристів з історією, культурою і образом життя аборигенів.

ЗахіднийКейп – одне з кращих місць у світі для спостереження за китами з берегу. Береги Південної Африки – місце проживання 29 видів китів, включаючи кита-вбивцю і 8 видів вусових китів. Найчастіше кити зустрічаються уздовж Капського півострову, де вони шукають притулок у затоках і пошуках їжі. Червень і грудень – кращий час для спостереження за ними по всьому узбережжю Капського півострову. Горбаті кити відвідують береги Кейпу з травня по грудень. Прибережні скелі міста Херманус вважаються кращим місцем для спостереження за китами з берега, тоді як спостереження за китами в океані популярніше в затоці False Bay.

Неабиякою популярністю серед туристів користуються винні ферми, розташовані на території Винної Долини, відомі серед місцевих, як Boland. Химерні міста, що причаїлися у зелених долинах провінції, відрізняються побіленими у голландському стилі, капськими будинками, що зустрічаються тільки в Кейпі.

Рибальські селища західного узбережжя мирно співіснують з морськими курортами. Уздовж узбережжя пролягає Садовий Шлях, багатий лісами, різнобарвним пташиним і рослинним світом, чистісінькими озерами, незайманими пляжами і гірськими верхів’ями.

На території провінції чимало музеїв і пам’яток культури. Багато з музеїв – це відреставровані будинки великих людей, що відіграли значну роль у минулому Південної Африки. Відвідини цих об’єктів дозволяють чудово зануритися у стиль життя минулих часів. Тут також можна ознайомитися з витворами мистецтва, найдавнішими з яких є наскельний живопис племен Сан, що відображає образ життя і інстинкти стародавніх мисливців.

Уотерфронт – улюблене місце відпочинку городян і численних туристів. Колись старі, брудні і убогі портові споруди були перетворені талановитими художниками і архітекторами на фешенебельні магазини і ресторани, готелі і театри. Тут можна купити сувеніри, погуляти, послухати музику, смачно поїсти.

Неподалік від Кейптауну знаходиться Заповідник мису Доброї Надії. На території Мису Доброї Надії можна побачите справжнє диво природи – різні відтінки блакитного кольору двох океанів: Атлантичного – праворуч і Індійського – ліворуч.

Кейптаун – одне з найкрасивіших міст Південної Африки, розташованих на південному заході країни між горами і океаном. М'який середземноморський клімат і своєрідна архітектура, висококласні готелі і вишукана кухня, а також безліч визначних пам'яток роблять його надзвичайно привабливим для туристів зі всього світу. Міжнародний аеропорт Кейптауну знаходиться у 12 км від центру міста і приймає щодня велике число міжнародних і внутрішніх рейсів.

Кейптаун заснований у 1652 році голландцями під керівництвом Яна ван Рібека в якості бази забезпечення кораблів Голландської Ост-Індської компанії свіжими продуктами і м'ясом. Місто поклало початок теперішньої ПАР, у жителях якої тече кров представників різних країн і народів.

Знайомство з Кейптауном краще розпочати з парку, закладеного ще Яном ван Рібеком. Тут можна оглянути будівлю Парламенту, Собор Святого Георгія, резиденцію президента ПАР. Неподалік знаходиться велична будівля мерії, побудована у 1905 році. Саме тут Нельсон Мандела вперше виступив з промовою після виходу з в'язниці 11 лютого 1990 року. У будівлі мерії знаходиться і прекрасна колекція картин голландських майстрів XVII століття.

По вулиці Лонг розташовані численні антикварні лавки, прекрасні мечеті і турецькі лазні, побудовані у 1906 році. Кейптаунська художня галерея – найцікавіший в країні музей живопису. У постійній експозиції – полотна зарубіжних майстрів; організовуються тимчасові виставки творів африканських художників-авангардистів. У Кейптауні знаходиться також єдиний в Африці Музей російського мистецтва Marvol Museum.

В центрі провінції знаходиться один з шести найбільших у світі ботанічних садів – Fynbos Floral Region. Королівство квітів Західного Кейпу володіє більшою кількістю видів рослин, ніж уся Європа. Різноманітність прекрасної природної краси завжди невблаганно вабила любителів природи, скелелазів і любителів піших прогулянок. Для цього тут створено великий вибір природних заповідників, унікальних піших маршрутів і ботанічних садів.

Кейптаун – всесезонне місто. Пляжний літній сезон в Кейптауні триває з початку жовтня до початку травня, сезон китів – липень-листопад, сезон квітів – серпень-жовтень.

На думку експертів, через певний час Кейптаун перетвориться на краще місто планети. Доповідь, опублікована фахівцями туристичної галузі Нью-Йорка (США), свідчить, що південноафриканський Кейптаун має всі шанси стати «самим процвітаючим містом» у 2020 році.

Сан Ситі – місто сонця, казино і розваг. Легенда розповідає, що незвичайний за красою палац і чудові палацові парки були побудовані для короля стародавньої цивілізації півночі Південної Африки. Це ідилічна долина була будинком короля до тих пір, поки не була зруйнована могутнім виверженням стародавнього вулкану.

Сучасний Сан Ситі – це казкове місто в центрі стародавнього вулкана, зелений оазис, де руками талановитих архітекторів, будівельників, художників і садівників створені гори, озера, ліси, прекрасні готелі і водні атракціони, що захоплюють дух. Сан Ситі пропонує величезну кількість розваг: казино, гральні автомати, купання в Долині Хвиль – одному з найбільших у світі аквапарків з водними атракціонами, де споруджений басейн з хвилями, що досягають 1,8 метра і швидкості 35 км/год, пляж з кварцовим піском, штучний водопад. Тут можна здійснити прогулянку по Мосту Часу, де кожну годину імітується землетрус, відвідати «Сади Фентазі Джангл», які розкинулися на площі 25 гектарів, помилуватися 1600000 різних рослин – дерев, чагарників, квітів, 3200 видами рослин, з яких більше половини росте тільки в Південній Африці. Під час цвітіння орхідей відвідувачів Сан Ситі радують 10 тисяч видів цих дивовижних квітів. У саду 20 водопадів і два озера. Любителі верхової їзди, водних лиж, віндсерфінгу, водних скутерів можуть знайти собі заняття за вибором.

При в'їзді на територію комплексу розташована одна з найбільших крокодилових ферм в країні, де є унікальна можливість побачити більше 300 нільських крокодилів.

Сан Ситі – справжня «Мекка» розваг, здатна задовольнити різні смаки. Протягом дня можна побувати в парку Lost City і спробувати щастя в місцевому казино, а також прийняти участь в спортивних змаганнях на озері або проїхатися верхи. У гральних залах, в барах і кінотеатрах можна залишатися до пізньої ночі. На території Сан Ситі розташовано 2 прекрасних гольф-поля, де проводяться різні змагання для професіоналів і любителів гольфу.

У курорту існує свій неповторний колорит, своє «серцебиття» налаштоване на африканський ритм, що робить його несхожим на усі інші курорти світу. Аскетична природа гір Піланесбергу оточує курорт.

По сусідству з курортом розкинувся живописний Національний парк Піланесберг. Він вабить до себе тих, хто любить спостерігати за тваринами, тому що служить притулком для знаменитої африканської «великої п'ятірки» – слонів, носорогів, буйволів, левів і леопардів.

Тематичний парк «Втрачене місто» – один з найзахоплюючих атракціонів у світі. Він відроджує до життя таїнства міфічних цивілізацій. У центрі «Втраченого міста» знаходиться готель «Палас» – екстраординарна будівля з баштами зі слонячих бивнів.

Місто Найзна розташоване на берегах величезної океанської лагуни. Пляжі, озера, гори, покриті лісами, річки, помірний клімат представляють можливість відвідувачам міста отримати незабутні враження. В місті існують програми активного відпочинку, пляжний відпочинок, є можливість для прогулянок по лісу, незліченна кількість сувенірних лавок і арт-галерей.

Найзна було засноване торговцями деревиною і золотошукачами. Нині ж це одне з улюблених місць відпусток південноафриканців і, перш за все, мешканців Кейптауну. Найзна зберігає тихий і спокійний стиль життя, який періодично переривають галасливі, веселі карнавали і фестивалі.

Берегова лінія Найзни надає можливість відвідувачам нескінченно насолоджуватися її красою. Теплі води Індійського океану і безліч піщаних пляжів ідеально підходять для сімейного відпочинку, прогулянок, купання і сонячних ванн.

Вдень крім купання на океанських пляжах можна поповнити запас вражень і виїхати в розташований поблизу заповідник Тсітсікама. Тут можна зробити піші прогулянки, поспостерігати за птахами і тваринами. Поряд з Найзною розташований відомий слонячий розплідник-заповідник. Це місце сподобається любителям цих великих тварин. Крім того, можна зробити дивовижний круїз по лагуні.

Національна кухня. Кулінарні традиції країни також різноманітні, як і її населення. Тут змішуються гострі і пікантні кухні Сходу, раціональні традиції європейських переселенців і оригінальні методи приготування їжі, властиві африканським племенам.

Найцікавіші місцеві м'ясні блюда, явно запозичені з європейської кухні, але помітно відрізняються від загальноприйнятих рецептур – своєрідний плов з ягнятини з родзинками і курагою «боботі», в'ялене м'ясо «білтонг», смажений хвіст крокодила, тушковане м'ясо з бутонами водних лілій «ваттербломметйебреді», асорті з м'яса «кару ламб», пряні ковбаски «бур ворс», величезні стейки із зеленню, трикутне пряне печиво з м'ясом «самусас» і багато що інше. При цьому в різних районах країни, традиційні начебто страви сильно відрізняються. Але всюди пропонується величезна кількість овочів і різноманітних приправ.

Окрема гордість місцевих кулінарів – морепродукти. Країна, розташована на стику океанів, має прекрасні можливості як самій виловлювати сотні видів морських мешканців, так і купувати різні інгредієнти по всьому світу. Круглий рік на столі омари, кальмари, мідії, устриці і всіляка риба, при цьому східні методи приготування особливо помітні саме в цьому секторі. Тут і знаменита риба «кінгкліп» і вугор по-малайські, лангуст з фруктовим салатом і копчений в диму трав палтус, банальний оселедець з луком і вишуканий паштет з морепродуктів, плавники акули і ікра морського їжака, а також сотні інших морських блюд.

Кава дуже популярна, хоча зазвичай готується неміцною і подається з молоком, як і велика кількість сортів чаю. Багато чудових вин. Як відзначалося, в країні власна, чудово розвинена, виноробницька індустрія. Вина зі Стелленбоша, Парля, Франшхука, Константа та інших регіонів заслуговують найпильнішої уваги. Цікаві національні напої «епльтайзер» і «граптайзер» – своєрідні ігристі напої з фруктових соків. Безліч сортів домашнього дріжджового пива, яке варять тут чи не у кожному населеному пункті.

Всесвітня історико-культурна спадщина (Реєстр ООН)

Ø Стеркфонтейн, Сварткранс, Кромдрай і околиці – місця знахідок гомінід (1999, 2005);

Ø Водно-болотяний район Сент-Лусія (1999);

Ø Острів Роббен-Айленд (1999);

Ø Парк Дракенсберг (2000);

Ø Культурний ландшафт Мапунгубве (2003);

Ø Охоронні території Капської флористичної області (2004);

Ø Астроблема Вредефорт – залишок найбільшого в історії Землі метеоритного удару, що призвів до глобальних наслідків (2005).

 

& ДОСВІД

 

(Хірш Т., Хірш М. Пригода в Південній Африці // The Epoch Times (Велика Епоха). – 2006. – 20 вересня)

 

Південноафриканські авіалінії з їхніми прямими безупинними рейсами із США – розкіш у небі. Нас, утомлених і схвильованих, зустріли в аеропорту в Кейптауні представники компанії та доставили в готель, де ми провели наступні три ночі. Цей унікальний готель розташований так, що до нього можна легко дістатися як від центру міста, так і від всесвітньо відомого порту ім. Вікторії й Альфреда.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.035 сек.)