ІІІ-й етап. Економічні теорії ХХ початку ХХІ століття

Інституціоналізм (латинською Institutum - установа) – напрям економічної теорії, який рушійною силою економічного розвитку визначає пси-хологічні та соціально-економічні фактори. Засновниками інститу-ціоналізму були американці Т. Верлен, Д. Коммонс. З сучасних прихильників найбільш відомі Дж. Гелбрейт та Дж. Белл.

Інститути – особливі форми суспільного життя: сім’я, домогоспо-дарсто, церква, ринок, підприємство, держава тощо. На думку послі-довників цього напрямку, інститути відображають людські зв’язки і відносини, формують у суспільстві духовні якості та властивості. У процесі розвитку суспільства відбувається процес природного відбору інститутів, система яких утворює своєрідну культуру і визначає тип цивілізації.

На стан сучасного суспільства, вважають прихильники інститу-ціоналізму, вирішальний вплив здійснюють такі інститути, як: ринок, корпорації, держава. Ключовим економічним інститутом є держава, яка проводить активну соціальну політику, застосовує індикативне планування та регулювання економіки. Важливим елементом сучас-ного суспільства є «техноструктура» до якої відносять професійних керівників (управлінців) – від вищих менеджерів до нижньої ланки бригадирів, майстрів тощо. Найпрогресивніші ідеї сучасних інсти-тутціоналістів – вимога участі всіх трудящих в управлінні вироб-ництвом та у власності, надання громадянам соціально-економічних гарантій, а гуманітарній інтелігенції – участі у владних структурах.

Кейнсіанство. Засновник – Джон М. Кейнс (1883-1946). Піддав кри-тичному аналізу ринкову економіку і прийшов до висновку, що вона втратила здатність до саморегулювання. Висунув ідею активної регу-лятивної діяльності держави. Без цього, вважав він, неможливо «уникнути повного руйнування існуючих економічних форм». Розширення функцій держави, вважав він, необхідні для:

- боротьби зі зростаючим безробіттям;

- кризами перевиробництва;

- більш ефективного використання трудових та природних ресурсів.

Дж. Кейнс обґрунтував необхідність макроекономічного аналізу при вивчені соціально-економічних проблем. Для цього процесу харак-терне оперування такими поняттями, як: національний дохід, валовий внутрішній продукт, сукупні інвестиції, нагромадження тощо.

Сучасні послідовники Дж. Кейнса поєднують його погляди з ідеями інституціоналістів, монетаристів та марксизму. Виступають з пропо-зиціями застосування довгострокової стратегії державного регулю-вання економіки, обмеження впливу монополій, підвищення плато-спроможного попиту населення тощо.

Монетаризм - економічна школа, в якій визначальна роль у форму-ванні економічної кон’юнктури відводиться співвідношенню між гро-шовою масою та величиною валового національного продукту. Заснована Мільтоном Фрідменом (США) у 50-х роках ХХ ст.

Монетаристи виступають проти активного і широкомасштабного втручання держави в економіку, проти державного стимулювання попиту. На їх думку, держава повинна обмежитися регулюванням грошової маси. Інші макроекономічні показники – рівень зайнятості, темпи інфляції, обсяги доходів населення тощо встановляться автоматично на оптимальному рівні під впливом дії законів ринку.

Неолібералізм (від лат. neo – новий та liberalis – вільний)– один з напрямків сучасної економічної теорії, в якому відстоюється обмеження втру-чання держави в економіку.Прихильники цього напряму захищають приватну власність та вільну конкуренцію. Родоначальниками вчен-ня були американський економіст Людвіг фон Мізес та англійський економіст Ф. Хаєк. Для практичного застосування неолібералізм був розроблений, переважно, німецькими економістами В. Ойкеном і Л. Ерхардом. На їх думку, базовими засадами економіки повинні бути:

І. Приватна власність (як основа підприємницької діяльності, реалізації свободи людини, мотивації її повсякденної діяльності).

ІІ. Вільна конкуренція (як стимул удосконалення ринкової системи).

ІІІ. Державний захист приватної власності і вільної конкуренції.

IV. Запровадження державою «правила гри» (ринкової) для всіх членів суспільства.

V. Державна політика реалізації соціальних гарантій і соціального за-хисту населення.

Як видно з наведеного вище економічні школи часто суперечать одна одній, містять в собі як раціональні ідеї, так і певні недоліки. Не існує якоїсь одної, єдино вірної теорії, яка б однозначно пояснювала і визначала всі сторони економічного життя суспільства. Проте всі вони становлять велике надбання нашої цивілізації.

Поиск по сайту: