Гігієнічне значення грунту

Грунт має важливе гігієнічне значення для здоров’я населення та благоустрою населених місць і є:

― головним чинником формування природних і штучних біогеохімічних провінцій, які відіграють провідну роль у виникненні й профілактиці ендемічних захворювань серед населення;

― середовищем, яке забезпечує циркуляцію у системі «навколишнє середовище – людина» хімічних та радіоактивних речовин, що використовується в народному господарстві, а також екзогенних хімічних речовин, які потрапляють у грунт з викидами промислових підприємств, авіа- та автотранспорту, стічними водами, а отже, чинником, що впливає на здоров’я населення;

― одним із джерел хімічного та біологічного забруднення атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, а також рослин, що ними людина харчується;

― чинником поширення інфекційних хвороб та інвазій;

― природнім найпридатнішим для знешкодження рідких і твердих відходів середовищем.

Ендемічне значення грунту:

1. Грунт є середовищем, в якому відбуваються процеси трансформації сонячної енергії.

2. Грунт є тим елементом біосфери Землі, який формує хімічний склад харчових продуктів, питної води і частково – атмосферного повітря.

3. Грунт – це провідна ланка кругообігу речовин у природі, середовище, в якому безперервно перебігають різноманітні складні процеси руйнування та синтезу органічних речовин та міграції хімічних речовин на нашій планеті. До того ж у процеси міграції включаються речовини як природного, так і антропогенного (техногенного) походження.

4. Грунт, як провідний елемент біосфери Землі відіграє важливу роль у формуванні якості води джерел господарсько-питного водопостачання, до яких належать насамперед підземні води (грунтові, міжпластові напірні та ненапірні), а також поверхневі водойми (річки, озера, водосховища).

5. Грунт впливає на якісний склад атмосфери

Епідеміологічне значення грунту (чинник передачі збудників інфекційних хвороб та інвазій людей) полягає в тому, що в ньому, попри антагонізм грунтової сапрофітної мікрофлори, збудники інфекційних захворювань можуть досить тривалий час зберігати в грунті життєдіяльність, вірулентність та патогенність.

Тривалий час можуть зберігатися в грунті не лише бактерії, а й патогенні віруси. Ще довше, протягом 20-25 років, зберігаються в грунті спори анаеробних мікроорганізмів, які постійно зустрічаються в грунті населених місць. Це спори палички правця, злоякісного набряку, збудника газової гангрени, клостридії ботулізму, сибірки. тривале перебування в грунті зазначених патогенних мікроорганізмів і їхніх спор є причиною виникнення відповідних інфекційних захворювань у разі потрапляння в рану забрудненого грунту, вживання забруднених харчових продуктів.

Забруднений грунт може виконувати роль чинника передачі збудників як антропонозних, так і зооантропонозних інфекцій. Серед перших – кишкові інфекції бактеріальної природи (черевний тиф, паратифи А і В, бактеріальна й амебна дизентерія, холера, сальмонельози, ешерихіоз), вірусної етіології (гепатит А, ентеровірусні інфекції – поліомієліт, Коксакі, ЕСНО) та протозойної природи (амебіаз, лямбліоз). Із зооантропонозів через грунт можуть поширюватись лептоспіроз, інфекційна жовтяниця, бруцельоз, туляремія, сибірка. Через грунт також можуть передаватись мікобактерії туберкульозу. Забруднений грунт є чинником передачі гельмінтозів (аскаридозу, трихоцефальозу, дифілоботріозу, опісторхозу). Зазначеним інфекціям і інвазіям притаманний фекально-оральний механізм передачі, який для кишкових інфекцій є провідним, а для інших – одним із можливих.

Поиск по сайту: