ТЕМА 11. МОРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ

Морське страхування - найдавніша специфічна галузь (клас) страхової діяльності, що має багатовікові традиції. Є припущення, що воно вже існувало в період Левантійської Імперії; з ним пов’язують відомий Родоський закон про загальну аварію (900-700 років до нашої ери).

В середні віки в північній Італії (Ломбардії) і південній Франції морське страхування існувало вже як розвинутий інститут. Самий старий відомий нам страховий поліс виданий 23 жовтня 1347 року в Генуї у вигляді листа-позики на суму 107 фунтів срібла.

З прогресом морської торгівлі і судноплавства відбулось розмежування морського страхування на дві сфери - страхування суден (каско) і страхування вантажів (карго), які оформлялись відмінними полісами.

У 1900 році у Великобританії був прийнятий перший Закон про страхування, а в 1906 році – Закон про морське страхування, на якому базуються сьогоднішні поліси морського страхування.

У статті 1 англійського закону 1906 року говориться, що “договір морського страхування - це договір, згідно з яким страховик зобов’язується відшкодувати страхувальникові в порядку і розмірі, що обумовлені договором, його морські збитки, тобто випадкові збитки, яких він зазнав під час морського плавання”.

В цьому і наступних положеннях Закону закладені розроблені віками принципи (норми) взаємовідносин сторін, на яких базується будь-який договір страхування (в т.ч. морського).

В англійському праві нараховується п’ять базових принципів:

1) наявність майнового інтересу;

2) найвища ступінь довіри сторін;

3) наявність причинно-наслідкового зв’язку збитку і події, що її викликали;

4) виплата відшкодування в межах реального збитку;

5) суброгація.

Морське страхування (надалі МС) має певні особливості. Основні з них такі:

1. В МС йдеться про великі і найбільші збитки. Тому воно проводиться не окремими страховиками, а об'єднаннями страховиків, які беруть на себе морські ризики на принципах співстрахування і перестрахування.

2. Морські перевезення передбачають широкі міжнародні контакти. Національні страховики проводять страхування на основі міжнародних угод і правил.

3. Більшість договорів МС укладається на основі Морського страхового полісу Ллойда та застережень Інституту лондонських страховиків.

4. Важливим елементом ринку МС є Клуби взаємного страхування судновласників (P and I Clubs), які, як правило, забезпечують страхування відповідальності.

5. Договори МС переважно укладаються за посередництвом страхових брокерів.

Головним законодавчим актом, що регулює умови МС в Україні, є Кодекс торговельного мореплавства України 1995 року (далі Кодекс), який містить VІІІ розділ “Морське страхування”.

Стаття 242 Кодексу до об’єктів МС відносить будь-який інтерес, пов’язаний із мореплавством, а саме: судно, вантаж, фрахт, плата за проїзд, орендна плата, очікуваний від вантажу прибуток і вимоги, що забезпечуються судном, вантажем і фрахтом, заробітна плата, інші винагороди капітана, інших осіб суднового екіпажу, цивільна відповідальність судновласника і перевізника, а також ризик, взятий на себе страховиком (перестрахування).

До складу МС входять такі основні види страхування, як:

- страхування суден (каско);

- страхування вантажів (карго);

- страхування відповідальності судновласників.

В Україні до складу МС включають також особисте страхування від нещасних випадків на морському транспорті.

З прийняттям Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” відбулися зміни щодо переліку видів МС і форм їх проведення.

Обов’язкова форма передбачена для таких видів МС:

1) страхування засобів водного транспорту “каско”;

2) страхування відповідальності морського судновласника;

3) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

4) страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів.

В межах добровільного страхування ліцензія буде видаватися на страхування вантажів та багажу і страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

Найдавнішим в складі МС є страхування морських суден (каско).

На страхування приймається корпус судна, зокрема й такого, що будується, з його машинами, обладнанням, устаткуванням і такелажем. Обсяг страхового покриття визначається відповідними умовами страхування. Єдиних для всього світу умов не існує. Найпоширенішими є британські умови - так звані Застереження Інституту лондонських страховиків (ІЛС). Існують інші національні умови (за ступенем поширеності): німецькі, норвезькі, американські, французькі.

Український морський страховий ринок також застосовує різні умови страхування.

Розглянемо принципові положення типових умов страхування суден (каско) щодо ризиків та винятків із переліку страхових випадків.

Перелік ризиків, що покриваються полісом зі страхування суден охоплює збитки внаслідок випадковостей і небезпек плавання, а також інших причин раптового або непередбачуваного характеру.

Існують чотири варіанти страхового покриття:

1) із відповідальністю за повну загибель і ушкодження;

2) без відповідальності за часткову аварію;

3) без відповідальності за ушкодження;

4) із відповідальністю за повну загибель.

Кожний з них є більш вузьким за обсягом страхової відповідальності у відношенні до попереднього виду.

Згідно першого варіанту відповідальності страховик відшкодовує судновласнику збитки від фізичної й конструктивної загибелі або ушкодження судна внаслідок пожежі, вибуху, бурі, землетрусу, посадки на мілину або зіткнення з якими-небудь предметами, а також внаслідок будь-яких інших небезпек, пов’язаних з мореплаванням. Відшкодовується також збиток за загибель і ушкодження застрахованого майна в результаті: нещасних випадків в процесі навантажувально-розвантажувальних робіт і бункировки, поломки валів і вибуху котлів, скритих дефектів корпусу судна або устаткування, необережності екіпажу і лоцмана, а також необережності, допущеної при ремонті судна, якщо судновласник не проводив ремонту сам.

За другим варіантом відповідальності страхуються ті ж самі ризики, що і за повними умовами, але виключається відповідальність страховика за часткову аварію. Під частковою аварією розуміється будь-яке ушкодження застрахованого майна, що не підпадає під поняття загальної аварії.

Умови страхування "без відповідальності за пошкодження" забезпечують ще більш вузьке покриття, оскільки страховик не несе відповідальності ні за які пошкодження застрахованого судна і його устаткування: ні за випадкові, ні за ті, котрі спричинені спеціально з метою порятунку. Частка судновласника в загальній аварії відшкодовується за вирахуванням витрат на ремонт судна.

Останній варіант відповідальності передбачає самі вузькі умови страхування МС, оскільки відповідальність страховика виникає лише у випадку повної загибелі судна.

Види збитків:

- безпосередньо пов’язані з фізичною загибеллю, ушкодженням чи ламанням корпусу, машин або устаткування судна;

- пов’язані з виникненням відповідальності перед третіми особами;

- витрати судновласника.

Розрізняють повну загибель – фактичну (руйнування, затоплення, зникнення судна безвісти) чи конструктивну (судно не зруйноване в цілому, але його відновлення чи рятування економічно не доцільне).

Витрати судновласника відшкодовуються ті, що стосуються загальної аварії (так звані загальноаварійні дії), рятування витрат, які мають на меті запобігти збитку чи зменшити його розмір.

Страхування фрахту.

Страховий інтерес в фрахті має не тільки судновласник, але і вантажовласник, в залежності від того, хто з них може понести збитки від його сплати, або, іншими словами, від того, на ризику кого знаходиться фрахт. Від того, хто має інтерес в страхуванні фрахту, залежить і порядок його страхування.

Так, якщо страховий інтерес має судновласник (перевізник), фрахт (на рейс або на термін) страхується в тому ж порядку, що і судно (як правило, в якості додаткової умови). Якщо ж особою, зацікавленою в страхуванні фрахту є вантажовласник, фрахт страхується в тому ж порядку, що і вантаж.

У разі включення до договору страхування відповідальності за збитки від втрати фрахту в період аварійного простою, розмір відшкодування визначається множенням узгодженої добової суми фрахту на кількість днів аварійного простою, зменшену на 3 неповні доби. Відшкодування виплачуються не більш як за 180 днів аварійного простою (коли не узгоджено інше).

Збитки від втрати фрахту внаслідок простою судна під час ремонту відшкодовуються за умови, що такий ремонт був здійснений протягом 24 місяців з моменту закінчення терміну страхування. Не відшкодовуються збитки від втрати фрахту в разі повної загибелі (фактичної або конструктивної) судна.

В МС існує дещо інший підхід щодо відшкодування збитків порівняно з іншими майновими ризиками. В результаті настання страхового випадку виплачується вся сума збитку при умові, якщо судно ушкоджене, і вся страхова сума, якщо відбулася повна загибель майна. В МС страхуванні відшкодовується фактичний збиток, але в межах страхової суми.

Особливістю МС є застосування як франшизи, так і лімітів. Франшизи використовуються одноразові і кумулятивні або агрегатні.

Наприклад, франшиза 5 млн. грн., тоді перші 5 млн. грн. будь-якого збитку не виплачуються. Кумулятивна, коли збитки повинні досягти певного розміру франшизи, припустимо 10 млн. грн. в рік. В разі меншої суми збитку вони не відшкодовуються. Ліміт в страхуванні майна - це страхова сума. Збитки, що перевищують величину ліміту відшкодуванню не підлягають.

Страхова сума розраховується, виходячи з терміну дії договору та страхових тарифів. Якщо страхова сума за договором буде вища страхової вартості, лімітом відповідальності страховика буде страхова вартість судна. Якщо страхова сума буде нижча за страхову вартість судна, збитки відшкодовуються пропорційно, як страхова сума відноситься до страхової вартості судна.

Тарифні ставки зі страхування суден визначаються з урахуванням таких чинників:

- обсягу страхового покриття;

- класу судна (тип судна, рік побудови, характер експлуатації);

- дєйвейти[3] судна;

- району експлуатації (маршруту переходу), рейсу;

- франшизи.

При страхуванні суден за граничними умовами основні (базові) премії знижуються. Для суден, старших 10 років, ставки премії збільшуються шляхом застосування коефіцієнтів.

Існують певні принципи тарифікації страхування морських суден. Мають місце певні особливості нарахування страхових премій на термін ремонту суден, страхуванню суден на рейс, суден, які будуються.

Не менш важливе місце в складі МС посідає страхування вантажів (карго).

За кваліфікаційними ознаками вантажі прийнято розділяти на генеральні, наволочні, наливні, розсипні, небезпечні, і ті що швидко псуються.

У відповідності до Міжнародної Конвенції про охорону життя людини на морі небезпечні вантажі поділені на 9 класів і їх перевезення відбуваєтеся по правилах, заснованих на Міжнародному Кодексі морських перевезень небезпечних вантажів.

Страхові ризики зі страхування вантажів в загальному вигляді можуть класифікуватись на такі, що обумовлені:

1. Проявами сил природи.

2. Результатами людської діяльності:

а) дією осіб, яким належить або довірено застраховане майно;

б) втручанням “третіх” осіб або соціальних сил.

3. Природніми властивостями або станом самого застрахованого майна (наприклад, випаровуванням рідини, усушкою зерна, цукру, природною смертю тварин, корозією і т.п.). Збитки обумовлені такими причинами не відшкодовують в усьому світі.

Договір страхування вантажів укладається або на конкретне перевезення вантажу або по відкритому полісу на період, і це не перевищує, як правило, 12 місяців. Для визначення обсягу відповідальності страховика зі страхування вантажів, котрі перевозяться морським транспортом, застосовуються три варіанти стандартних умов:

- з відповідальністю за всі ризики;

- з відповідальністю за окрему аварію;

- без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи.

В першому випадку компенсуються всі збитки в результаті пошкодження або повного знищення вантажів, за винятком збитків, за якими є обмеження в страховому полісі. Страховик не несе відповідальності за збитки неминучого характеру, тобто при відсутності фактору випадковості настання збитку.

Другий варіант умов пропонує відшкодування збитків від окремих (неповних) втрат в результаті певного переліку ризиків.

На умовах третього варіанту відшкодуванню підлягають збитки від повного знищення всього або частини вантажу, а збитки від ушкодження вантажу відшкодовуються лише у випадку катастрофи або зіткнення суден, посадки судна на мілину, пожежі або вибуху на судні.

На практиці в стандартні умови завжди можуть бути внесені зміни і доповнення. А для деяких вантажів взагалі застосовуються особливі умови страхування (наприклад, замороженого м’яса, каучуку, лісоматеріалів тощо).

Страхуванню вантажів властиві деякі особливості. Так, договір може бути укладений на окремий рейс і на певний строк. Страхування на строк відбувається за Генеральним полісом, який забезпечує страховий захист всіх вантажів, отриманих або відправлених страхувальником протягом цього строку. Права і обов’язки за договором можуть передаватися страхувальником без відома страховика іншій особі, що і відрізняє страхування вантажів від інших видів страхування. Це має надто важливе значення в міжнародній торгівлі.

Якщо існує обов’язок судновласника оплачувати рахунок перевізника на суму встановленого фрахту, незалежно від того був чи не був доставлений вантаж в порт призначення, вартість фрахту декларується як частина вартості вантажу і відповідно вважається застрахованою (у вказаній частині) в рамках страхування вантажу на умовах МС. Договір страхування фрахту укладається з судновласником, як правило, на 1 рік. Страхуванню підлягає валова сума фрахту, що включає прибуток судновласника і витрати зі страхування. При оплаті фрахту судновласнику авансом ризик його втрати переходить на власника вантажу. Існують типові умови страхування фрахту.

Страхування відповідальності судновласників за збитки, завдані внаслідок експлуатації суден, що їм належать.

Цей вид страхування виник у Великій Британії у другій половині ХІХ ст. як доповнення до страхування суден (каско). З часом перелік ризиків, що покривалися страхуванням відповідальності судновласників, ставав все ширшим, і в сучасних умовах це страхування покриває до 26 типів ризиків, пов’язаних зі страхуванням відповідальності.

Об’єктом цього страхування є відповідальність судновласника - перевізника вантажів за втрату, загибель або ушкодження вантажу, прийнятого ним до перевезення (відповідальність за вантаж). Об’єктом страхування може бути відповідальність вантажоперевізника перед третіми особами за шкоду, завдану їхньому життю, здоров’ю або майну під час транспортування вантажу (відповідальність перед третіми особами), відповідальність за забруднення навколишнього середовища.

Відповідальність СК стосовно конкретного вантажоперевезення починається з моменту прийняття перевізником вантажу для транспортування та закінчується одночасно з відповідальністю перевізника після видачі вантажу отримувачеві. Перелік ризиків, винятки в договорі страхування, врегулювання стосунків сторін при відшкодуванні збитків визначені в Кодексі торговельного мореплавства України. Страхова сума (ліміт відповідальності) встановлюються за згодою сторін.

Відповідальність перевізника за вантаж визначається на підставі реальної суми шкоди. Вартість вантажу, на основі якої має визначатися розмір претензії в разі шкоди, встановлюється на момент, коли завдано шкоду.

При міжнародних морських перевезеннях судновласник несе відповідальність за вантаж на борту судна, а також за вантаж, що навантажується (розвантажується) або готується до навантаження (розвантаження) згідно з умовами перевезення, здебільшого на підставі Правил Гааги-Вісбі. Правила застосовуються у випадках, коли:

- перевезення регулюється коносаментом або іншим подібним до нього товаророзпорядчим документом;

- перевезення здійснюється з країни (у країну), з якою укладений контракт;

- у контракті є застереження про межу відповідальності по одному судну.

Правила передбачають обмеження відповідальності судновласника у розмірі 2 СПЗ за І брутто кг пошкодженого або загубленого вантажу. Позови до перевізника приймаються протягом року з дати закінчення відвантаження [113, с. 29].

Страхування відповідальності судновласників у більшості країн проводиться на засадах взаємного страхування.

Українські страховики пропонують судновласникам дещо вужчий обсяг страхового покриття, ніж Клуби взаємного страхування (P and I Clubs), але він є досить вагомим. Даний вид страхування має великий потенціал і є перспективним на ринку страхових послуг України.

Крім вищеназваних видів страхування на внутрішніх водних маршрутах використовується обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті з метою забезпечення страхового захисту життя і здоров’я членів екіпажу, а також пасажирів. Таке страхування здійснюється відповідно до "Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті", затверджене Постановою КМУ від 14.08.1996 р. № 959 та змінами до нього від 18.12.1998 р. №2011.

В Україні МС, як підгалузь транспортного страхування почи­нає тільки розвиватися. На сьогодні в Україні у сфері МС працюють СК, переважно зосереджені у великих портових містах: Одесі, Іллічівську, Севастополі, Миколаєві, Маріуполі. Згідно з Постановою Уряду України від 27.04.1998 р. №56І створене Морське страхове Бюро України. Обов'язковою умовою для отримання ліцензії на страхування морських ризиків є членство в даному Бюро. На сьогодні (станом на 01.03.2001 р.) членами МСБ є 47 страховиків України. 11 вересня 2000 року в Лондоні на засіданні відкритої Ради Міжнародного Союзу морського страхування була прийнята ухвала про прийняття МСБ України до Міжнародного Союзу морського страхування (МСМС) як асоційованого члена. Україна стала першою державою серед країн колишнього СРСР, яка прийнята до МСМС. МСМС - найавторитетніше у світі об’єднання морських страховиків, яке діє на світовому рівні і створене у 1874 році. Членами Союзу є 53 асоціації. МСМС проводить роботу з узагальнення морського страхового законодавства, прагне захищати та розвивати інтереси морського страхування, формувати міжнародну політику страхування морської діяльності.

Поиск по сайту: