Принципи народного виховання

У процесі багатовікової життєвої практики викристалізовува­лись провідні принципи виховання - сукупність вихідних поло­жень та ідей, що визначають спрямування, зміст і організацію виховних дій. Адже дитина - дар божий, її треба оберігати, дог­лядати, дбати про її тендітну душу, не допускати наруги над нею.

1. Принцип гуманізму виявляється в гуманному ставленні до дітей, у застосуванні найдоцільніших засобів впливу на них: «Діти — як квіти: полий, то ростимуть».

2. Принцип народності закликає виховувати дітей і молодь у дусі ідей, ідеалів, почуттів, прагнень, моралі, культурних здобутків, знань, виробничого досвіду, досягнень, світогляду українського народу, прислухатися до голосу народу, жити, працювати і твори­ти для загального добра України. Принцип народності зобов'я­зує нас мати свою національну систему виховання, вводити дітей у сферу українознавства, досконалого володіння українською мо­вою, фольклором, усіма жанрами і видами українського народно­го мистецтва, ремесла, господарювання, кличе до опанування на­родних знань, народної педагогіки, світоглядних уявлень та віру­вань, народного права, морально-етичних норм. До провідних ознак народності належить українська мова - найкращий виразник духовності нашого народу. Честь і хвала батькам, які в душах своїх дітей змалку сіють добірне зерно народолюбства, пам'ятаю­чи мудре застереження, що «людина без народності подібна блу­каючому вовкові, для якого всякий ліс, де він їжу знаходить, є батьківщиною».

3. Принцип зв'язку виховання з життям: налаштованість до умов реального життя шляхом формування світогляду, пози­тивного ставлення до людей, виховання людяності, принциповос­ті, порядності.

4. Принцип наступності та спадкоємності поколінь.

Основні віхи реалізації принципу: забезпечення міжпоколінного зв'язку, естафетна передача старшими молоді знань, умінь, досвіду, духовних цінностей, знання народу, виховання любові до батьків, до літніх людей, шани до предків, піклування про бать­ків, бережливого ставлення до спадщини і т. ін.

Завжди треба думати над тим, що дамо у спадок своїм дітям, яку згадку залишимо по собі в їхній пам'яті. Вірність дітей заповітам, звичаям і традиціям батьків - провідне кредо народ­ного виховання, закон сімейного життя.

5. Принцип участі в праці.

Золоті правила народної педагогіки: «Людина виховується в праці, через працю і для праці», «Вік живи, вік учись і вік трудись».

Заклик до праці лунає вже з колиски, з колискової пісні: «Не вчись, котику, красти, а вчися робити, черевики шити». Повчаль­ною є й українська народна притча: «Якщо хочеш мати в сім'ї виродка, дай своєму чадові все, що йому заманеться, і не залучай його до праці: виродок готовий».

Уміння працювати головою і руками, любов до праці — най­краща спадщина, яку можуть залишити батьки своїм дітям, най­переконливіший аргумент людської порядності.

6. Принцип природовідповідності вимагає будувати процес виховання на основі врахування вікових і індивідуальних особ­ливостей дитини. Це домінанта народної педагогіки. Г.С. Сково­рода говорив, що «природа є першопричиною всього і саморуш­ною пружиною». А тому й виховання має бути «сродним», природовідповідним.

7. Принцип культуровідповідності передбачає поступове вхо­дження дитини у сферу сучасної культури, вироблення культур­ної поведінки, певної компетенції в мистецтві, етиці, естетиці, му­зиці, володіння основами знань з кібернетики, електроніки, релі­гії, політології, соціології, етнографії, дизайну і т. ін.

8. Принцип самодіяльності означає спрямування виховного впливу на дітей з метою їхнього особистісного виявлення, вироб­лення власної волі й самостійного мислення, творчої думки, ініціативи, винахідливості, підприємливості, громадської актив­ності і т. ін.

9. Принцип педагогічної компетентності батьків. Обізна­ність батьків з народною педагогікою, теорією виховання, антро­пологічними науками.

10. Принцип систематичності і послідовності.

11. Принцип єдності вимог і поваги до особистості.

Поиск по сайту: