Мислитель, який вважав, що замість однієї науки історії має бути три види історії: монументальна, антикварна і критична

А. Фрідріх Ніцше.

Б. Артур Шопенгауер.

В. Еміль Дюркгейм.

Г. Герберт Спенсер.

157. Освальд Шпенглер у книзі «Присмерк Європи» заперечив єдність всесвітньо-історичного процесу, натомість подав картину циклічної історії низки самобутніх культур. Кожна культура визначалася унікальністю її «душі». Якою була «душа» західної культури, за Шпенглером?:

А. «Магічна».

Б. «Православна».

В. «Фаустівська».

Г. «Аполлонівська».

158. Що стало приводом для методологічної дискусії в історичній науці Європи в 90-х рр.. ХІХ ст.?:

А. Публікація Шарлем Ланглуа і Шарлем Сеньобосом «Вступу до історії».

Б. Оприлюднення Карлом Лампрехтом «Історії Німеччини» в 5-ти томах.

В. Вихід у світ книги Освальда Шпенглера «Присмерк Європи».

Г. Публікація Максом Вебером праці «Протестантська етика і дух капіталізму».

159. Науковці, які доводили, що історія і природознавство є протилежні науки не тільки за змістом, але й за методикою дослідження:

А. Ніцше і Шопенгауер.

Б. Ланглуа і Сеньобос.

В. Зібель і Трейчке.

Г. Віндельбанд і Ріккерт.

160. Історик, який в період кризи історичної науки запропонував «синтетичний» розвиток історії шляхом поєднання традиційної ерудитської історіографії з соціологією, філософією історії, психологією, політичною економією та іншими науками:

А. Анрі Берр.

Б. Макс Вебер.

В. Анрі Бергсон.

Г. Карл Лампрехт.

161. Напрям європейської історіографії на рубежі ХІХ – ХХ стст., який заперечував закономірність історичного процесу, відкидав ідею суспільного прогресу; головним фактором історичного процесу вважав політику, державу і право:

А. Позитивізм.

Б. Критичний напрям.

В. Історико-економічний напрям.

Г. Марксизм.

162. Згідно з Георгом фон Беловим, середньовічні міста виникли внаслідок:

А. Економічних потреб.

Б. Розвитку феодальної вотчини.

В. Розвитку товарно-грошових відносин.

Г. Дії середньовічного права.

163. Німецький історик, представник критичного напряму, який запровадив до наукового обігу концепцію «континуїтету» між античністю і середньовіччям:

А. Альфонс Допш.

Б. Карл Бюхер.

В. Карл Лампрехт.

Г. Георг фон Белов.

164. Англійський історик, представник критичного напряму, який написав монографію «Книга Страшного Суду і те, що поза нею»:

А. Фредерик Сібом.

Б. Фредерик Метланд.

В. Торольд Роджерс.

Г. Павло Виноградов.

165. Як називається концепція мислителя, яка виражена в таких словах: «Наша історія є історією нашого духу, а історія людського духу є історією світу… Всяка людська думка історична, будь-яке судження про факт є завжди історичним судженням, а всякий факт є історичним фактом»?

А. Позитивізм.

Б. Марксизм.

В. Абсолютний історизм.

Г. Критичний раціоналізм.

166. Мислитель, який поділяв історичне знання на два види: хроніка-«мертва історія і справжня історія, яка виникає внаслідок «вживання» історика з допомогою історичних категорій у минуле:

А. Бенедетто Кроче.

Б. Фрідріх Ніцше.

В. Мартін Хайдеггер.

Г. Еріх Фромм.

167. Країна, в якій у ХХ ст. виникла історична концепція «презентизму»:

А. Франція.

Б. Німеччина.

В. США.

Г. СРСР.

168. Теоретик історії, який вважав, що подія минулого має зовнішній бік, який можна описати термінами природничих наук і внутрішній бік, який можна описати тільки категоріями думки, мислення:

А. Робін Коллінгвуд.

Б. Бенедетто Кроче.

В. Вільгельм Дільтей.

Г. Анрі Берр.

Поиск по сайту: