АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Про Цивільну оборону України

Читайте также:
  1. II. Організація перевірок органами Держтехногенбезпеки України
  2. II. ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ
  3. IІІ. Проведення перевірок суб’єктів господарювання та органів влади та інших підконтрольних об’єктів органами Держтехногенбезпеки України
  4. N 1243, 31.10.2011, Наказ, Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  5. V. Запишіть 2 приклади вчинення замаху на злочини, передбачені статтями розділу ІІІ Особливої частини КК України (складіть фабули).
  6. V. Сценарії і прогнозні оцінки інноваційного розвитку України на період до 2020 року за індикаторами Європейського інноваційного табло
  7. VII. ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
  8. VII. Використання міжнародного фактору в інтересах інноваційного розвитку економіки України
  9. Агальна характеристика конституційного права України.
  10. Адміністративні проступки за Кодексом України про адміністративні правопорушення
  11. Адміністративно-правовий статус громадян України та іноземців
  12. Адміністрації України М.Я.Азаров

З А К О Н У К Р А Ї Н И

 

· Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

· Р о з д і л II

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ВИКОНАВЧИХ ОРГАНІВ

МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, КЕРІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ,

УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ З ПИТАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

· Р о з д і л III

СИЛИ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

· Р о з д і л IV

УТРИМАННЯ І МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

· Р о з д і л V

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ

В ГАЛУЗІ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

 

 

Стаття 3. Керівництво Цивільною обороною України відповідно

до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України,

міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду

міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні

адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій

незалежно від форм власності і підпорядкування.

Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр

України. (Частина друга статті 3 в редакції Закону N 2470-III

(2470-14) від 29.05.2001)

Безпосереднє виконання завдань цивільної оборони здійснюється

постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони,

у тому числі створеними у складі підприємств, установ і

організацій силами та службами цивільної оборони.

Завдання, функції та повноваження органів управління у

справах цивільної оборони визначаються цим Законом і Положенням

про органи управління у справах цивільної оборони, яке

затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до

складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного

підпорядкування.

(Стаття 3 в редакції Закону N 555-XIV (555-14) від 24.03.99)

 

 

Стаття 5. Міністерства, інші центральні органи виконавчої

влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні

адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в

межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань цивільної

оборони, здійснення заходів щодо захисту населення і територій під

час надзвичайних ситуацій та проведення потенційно небезпечних

заходів в умовах присутності цивільного населення, сприяють

органам управління у справах цивільної оборони у виконанні

покладених на них завдань. (Стаття 5 в редакції Закону N 555-XIV

(555-14) від 24.03.99, із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1419-IV (1419-15) від 03.02.2004)

 

Стаття 8. Керівництво підприємств, установ і організацій

незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх

працівників засобами індивідуального та колективного захисту,

організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації

наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до

практичних дій, виконує інші заходи з цивільної оборони і несе

пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та

обсягах, передбачених законодавством. (Частина перша статті 8 в

редакції Закону N 555-XIV (555-14) від 24.03.99)

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково

створюють локальні системи виявлення загрози виникнення

надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що

проживає в зонах можливого ураження; запроваджують

інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення

аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в

обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

(Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 555-XIV (555-14) від 24.03.99)

Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за

захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від

наслідків аварій на цих об'єктах. (Частина третя статті 8 із

змінами, внесеними згідно із Законом N 555-XIV (555-14) від

24.03.99)

 

 

Стаття 10. Для виконання специфічних робіт, пов'язаних з

радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями

внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних

промислах, проведення профілактичних та відновлювальних робіт, у

тому числі й поза межами України, у встановленому законодавством

порядку можуть створюватися спеціалізовані формування, що

підпорядковуються центральному органу виконавчої влади, до

повноважень якого віднесено питання захисту населення і територій

від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

(Частина перша статті 10 в редакції Закону N 555-XIV (555-14)

від 24.03.99)

Застосування спеціалізованих формувань для дій за

призначенням здійснюється згідно з Положенням про Цивільну оборону

України, яке затверджує Кабінет Міністрів України. (Частина друга

статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 555-XIV

(555-14) від 24.03.99)

Комплектування спеціалізованих формувань цивільної оборони

здійснюється за контрактом з числа фахівців, що мають досвід

роботи у надзвичайних ситуаціях.

 

Стаття 11. Невоєнізовані формування цивільної оборони

створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на

підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм

власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом

Міністрів України. (Частина перша статті 11 в редакції Закону

N 555-XIV (555-14) від 24.03.99)

До невоєнізованих формувань цивільної оборони зараховуються

працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей

віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які

мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні

розпорядження.

 

Стаття 13. Фінансування заходів з цивільної оборони

здійснюється за рахунок відповідно державного та місцевих

бюджетів, а також коштів підприємств, установ і організацій

незалежно від форм власності і підпорядкування згідно з

законодавством України.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади,

місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування

відраховують кошти на проведення заходів щодо навчання та захисту

населення і територій, включаючи витрати на утримання і підготовку

територіальних органів управління у справах цивільної оборони та

формувань цивільної оборони, призначених для ліквідації наслідків

надзвичайних ситуацій, згідно з законодавством України.

Фінансування заходів з цивільної оборони, що потребують

капітальних вкладень (включаючи будівництво захисних споруд,

складів для зберігання техніки та майна цивільної оборони,

створення пунктів управління, систем зв'язку та оповіщення),

здійснюється відповідно до загального порядку фінансування

капітального будівництва.

(Стаття 13 в редакції Закону N 555-XIV (555-14) від 24.03.99)

 

Стаття 14. Потреби цивільної оборони у військовій техніці,

приладах і спеціальному майні задовольняються центральними

органами виконавчої влади, уповноваженими з питань матеріальних

ресурсів та економіки з оплатою замовником виробникам вартості

виділених матеріальних ресурсів. (Частина перша статті 14 із

змінами, внесеними згідно із Законом N 555-XIV (555-14) від

24.03.99)

Продукція для потреб цивільної оборони виготовляється на

умовах державного замовлення.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади,

до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони, є

державним замовником продукції, послуг та робіт для забезпечення

потреб цивільної оборони відповідно до Закону України "Про

поставки продукції для державних потреб" (493/95-ВР). (Статтю

14 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 555-XIV

(555-14) від 24.03.99, в редакції Закону N 2470-III (2470-14)

від 29.05.2001)

Стаття 17. Співробітництво з іншими державами в галузі

цивільної оборони здійснюють Кабінет Міністрів України і

центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено

питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

техногенного та природного характеру, в межах прав і повноважень,

передбачених законодавством. (Частина перша статті 17 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 555-XIV (555-14) від 24.03.99)

Співробітництво здійснюється з питань обміну досвідом

цивільної оборони і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій,

створення і оснащення сил цивільної оборони, спільних дій в разі

надзвичайних ситуацій.

Кабінет Міністрів України приймає рішення про участь України

в Міжнародній організації цивільної оборони та в операціях

європейських держав з подання допомоги в разі стихійного лиха.

 


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.009 сек.)