Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю

Лагідність є спокійний, сповнений християнської любові стан духу людини, при якому людина ніколи не дратується і ніколи не дозволяє собі ремствувати, не тільки на Бога, але й на людей.

Лагідні люди і самі не дратуються, й інших не дратують.

Християнська лагідність виявляється, головним чином, у терп­лячому перенесенні образ, завданих іншими, і є властивістю, ри­сою, протилежною гніву, злобі, самохизуванню і мстивості.

Лагідна людина завжди шкодує жорстоку людину, яка образи­ла її; бажає їй виправлення, молиться за неї і віддає її дії на суд Божий, слухаючись настанови апостола: "Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте у мирі з усіма людьми. Не метіться за себе, улюблені... Мені відомщення, Я віддам", - говорить Гос­подь (Рим. 12, 18-19).

Найвищий приклад лагідності для нас - Сам Господь наш, Ісус Христос, який молився на хресті за Своїх ворогів. Він і нас учив не мститися ворогам, а робити їм добро: "Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим" (Мф 11,29).

Лагідність підкорює найжорстокіші серця людей, як у цьому нас переконує спостереження за життям людини, а підтверджує це вся історія гоніння на християн. Християнин може гніватися тільки на самого себе, на свої гріхопадіння і на спокусника - ди­явола.

Господь обіцяє лагідним, що вони успадкують землю. Обіцян­ка ця означає, що лагідні люди в нинішньому житті силою Божою зберігаються на землі, незважаючи на усякі підступи людські і на найжорстокіші гоніння, а в майбутньому житті вони будуть спад­коємцями небесної батьківщини, нової землі (Див.: 2 Пет. З, 13) з її вічними благами.

ПРО ЧЕТВЕРТУ ЗАПОВІДЬ БЛАЖЕНСТВА

Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.

Вислів "голодні і спраглі" показує, що прагнення наше до прав­ди повинне бути настільки сильним, наскільки сильне бажання го­лодного і спраглого втамувати голод і спрагу. Прекрасно таке прагнення виражає цар Давид: "Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Господи! Прагне душа моя до Бога сильного й живого" (Пс. 41, 2-3).

Голодним і спраглим правди Господь обіцяє, що вони наситять­ся. Тут мається на увазі насичення духовне, яке полягає у внутрішньому, душевному мирі, у спокої сумління, в оправданні і помилуванні. Це насичення у тутешньому житті, на землі, буває тільки частковим. Але голодним і спраглим правди більше за всіх Господь відкриває таємниці Царства Свого, і серце їхнє і в цьому світі насолоджується пізнанням відкритих у Євангелії Божих істин, тобто нашого православно-християнського вчення.

Повне ж насичення, тобто повне задоволення святих прагнень людського духу (а звідси і вищу радість, блаженство) вони отри­мають у майбутньому, вічному, блаженному житті з Богом; як і го­ворить Псалмоспівець, цар Давид: "Щоранку буду насичуватися славою Твоєю" (Пс. 16, 15).

ПРО П'ЯТУ ЗАПОВІДЬ БЛАЖЕНСТВА

Поиск по сайту: