Рудольф Штайнер – основоположник вільної вальдорфської школи

Рудольф Штайнер (1861-1925) – видатний європейський мислитель початку ХХ століття. Як редактор і коментатор природничо-наукових праць Й.Гете, саме Р.Штайнер першим оцінив їх масштаб, новизну, значення та запровадив у культурний обіг. Він автор значних праць у галузі філософії, гносеології (теорії пізнання).

Як засновник духовно-наукового людинознавства (антропософії) Р.Штайнер заклав значущий духовний фундамент у різні галузі знання та людської діяльності. Він вніс нові плідні імпульси для розвитку медицини, фармацевтики, лікувальної педагогіки. Ідеї Р.Штайнера в галузі соціального життя покладено в основу діяльності багатьох закладів, консультаційних фірм і банків. Р.Штайнер розробив піонерський для свого часу екологічний метод ведення сільського господарства. Не можна не згадати про його вплив на розвиток архітектури, театрального мистецтва (зокрема, створення нового мистецтва руху – евритмії).

Проте найбільшу популярність ім’я Р.Штайнера отримало у зв’язку з широким розповсюдженням освітніх закладів, передусім дитячих садків і шкіл, що працюють на основі створеної ним педагогіки.

Педагогіка Р.Штайнера – це цілісна педагогічна система, що має свій світоглядний фундамент, свою філософську, психологічну, соціологічну, етичну, естетичну основу. Цією основою є антропософія, у центрі якої уявлення про людину як про єдність її тілесно-душевно-духовного буття. Як найважливіший імпульс антропософії в соціальній сфері педагогіка Р.Штайнера є образом школи нового типу – неодмінної складової вільного духовного життя суспільства.

Ця педагогічна концепція віднайшла цілісне втілення в школі для дітей робітників і службовців тютюнової фабрики “Вальдорф-Асторія” (м. Штутгарт, Німеччина), котра була заснована в 1919 р. Р.Штайнером при підтримці директора фабрики Е. Мольта. Якщо до цього часу назва “Вальдорф” була поняттям суто економічним, то з моменту виникнення першої Вільної вальдорфської школи цей термін набув нового культурного значення та безпосередньо асоціюється з педагогікою й навчально-виховними закладами.

Нові педагогічні ідеї, нововведення, запропоновані Р.Штайнером, і сьогодні залишаються актуальними, сучасними й інноваційними. Вони стосуються як організаційно-управлінських аспектів, так і дидактично-методичних засад педагогіки.

Перелічимо основні інновації, що були висунуті Р.Штайнером як вимоги до сучасної школи та реалізовані ним у Штутгартській вальдорфській школі.

- Система внутрішньо шкільного управління, в якій керівна роль належить не директору, а двом основним формам самоврядування:

- колегії задіяних у школі педагогів - щотижневим учительським конференціям. У сфері діяльності колегії знаходиться розв’язання всіх педагогічних питань: постійне оновлення педагогіки через поглиблене пізнання людини; професійний розвиток, постійна подальша самоосвіта та самовиховання вчителя; прийняття на роботу нових учителів тощо. У співпраці вчителів педагогічна теорія та практика безпосередньо об’єднуються. Цій меті служать обговорення окремих учнів або цілих класів, а також питань дидактики і методики;

- батьківсько-вчительському правлінню – представнику правових інтересів школи, що визначає та регулює її економічний і правовий баланс. Тісна взаємодія педагогів з батьками є характерною ознакою вальдорфської педагогіки, виразником спільного розуміння завдань освіти й спільної відповідальності сім’ї та школи за долю дитини.

- Принцип класного вчителя, котрий викладає у своєму класі всі основні предмети протягом перших восьми років навчання, що сприяє соціальній стабільності класу як спільноти, єдності процесів навчання й виховання, інтеграції різних дисциплін. У співпраці з іншими вчителями та батьками класний учитель ключовим чином впливає на навчальний процес і має значний ступінь педагогічної свободи. Жоден учень не залишається поза увагою класного вчителя; для дитини вчитель набагато важливіший за навчальний предмет.

- Спільне навчання хлопчиків і дівчат, а також відсутність розподілу за соціально-матеріальною ознакою: “вальдорфська школа – школа для всіх”.

- Відміна системи оцінок у балах і другорічництва: школа таким чином перестає сортувати учнів на гарних і поганих; кожний може розвиватися вільно та безперешкодно, згідно зі своїми індивідуальними особливостями. Замість табеля учням і батькам щорічно видаються характеристики, в яких розкривається повна картина розвитку дитини, описуються всі її досягнення, соціальні стосунки, чесноти: старанність, витривалість, надійність, захоплення.

- Відмова від використання традиційних підручників – замість цього весь зміст уроків оформлюється в навчальних зошитах у вигляді своєрідних “підручників” – спочатку за допомогою вчителя, а пізніше, у середніх і старших класах, – самостійно.

- Орієнтація змісту освіти на вікові особливості дитини – навчальні програми та методи викладання враховують внутрішні потреби людини на кожному віковому ступені та слугують цілісному розвитку особистості в єдності мислення, відчування, вольової діяльності. В узагальненому вигляді підходи Р.Штайнера до вікового становлення дітей подано в таблиці 1.

- Запровадження “гігієнічної (душевно-економної)” організації викладання – орієнтація навчального процесу на ритм дня, тижня, року.

- Висування на перший план різноманітної художньо-практичної діяльності, завдяки чому розвивається культура почуттів і воля дитини.

- Відродження усного оповідання, матеріалом для якого вчителю слугують культурно-історичні перекази людства (казки, легенди, байки, біблійні історії, міфологія народів світу, сцени з давньої та середньовічної історії, біографії видатних історичних особистостей тощо); у молодших і середніх класах оповіданням і переказам щоденно відводиться час на першому (головному) уроці; театральні постановки цих сюжетів інтегруються в навчальний процес.

- Викладання двох іноземних мов з першого класу за спеціальною методикою.

Поиск по сайту: