Способи вираження граматичних значень

У сучасній українській мові є чотири способи вираження граматичних значень: синтетичний, аналітичний, аналітично-синтетичний і супрасегментний.

Синтетичний спосіб вираження граматичних значень реалізують у межах морфологічного слова афіксальні засоби: закінчення, суфікси, префікси, інтерфікси, напр.: братові (закінчення виражає значення давального відмінка, однини і чоловічого роду), гусеня – гусеняти (суфікс -ат- (орфографічно -ят -) і закінчення -и передають значення родового відмінка, однини і середнього роду), писати – написати (префікс на- виражає значення дієслівного доконаного виду), сінокіс (інтерфікс -о- формує структуру складного слова). Афіксальне граматичне оформлення в межах морфологічного слова можуть супроводжувати чергування звуків і под.: нога – нозі, смуток – смутку.

Граматичну форму, утворену синтетичним способом, називають синтетичною.

Аналітичний спосіб вираження граматичних значень маємо тоді, коли показником цих значень виступає службове слово-морфема, напр.: буду читати, читав би, читала б, читало б, читали б, хай читає. Граматичну форму, в якій граматичне значення виражають службові слова-морфеми, називають аналітичною.

Аналітично-синтетичний спосіб вираження граматичних значень поєднує афіксальне (синтетичне) граматичне оформлення слова з аналітичними елементами. Наприклад, у сучасній українській літературній мові флексія і прийменник виокремлює грамему місцевого відмінка з-поміж інших відмінкових грамем. Без прийменника форма місцевого відмінка не вживається.

Супрасегментний спосіб вираження граматичних значень стосується випадків, коли формальну афіксальну нерозрізнюваність граматичних значень компенсує наголос, напр.: руки (родовий відмінок однини) і руки (називний і знахідний відмінки множини), книжки (родовий відмінок однини) і книжки (називний і знахідний відмінки множини).

До формальних засобів вираження граматичних значень належать:

- флексія (найактивніший і найтиповіший засіб у відмінюваних словах), зокрема й нульова: земля, земель;

- суфікси, префікси, постфікси (формотвірні і словотвірні): мати – матері (формотвірний суфікс множини родового відмінка), учень – учениця, копати – викопати, читати – читатися;

- наголос: води – води, руки – руки, виносити – виносити;

- службові слова: написав би (умовний спосіб), і читав, і писав, але не склав;

- чергування голосних: день – дня (-е; -0 – родовий
нідмінок), вибрати – вибирати (-0; -и – недоконаний вид), зима – зим (-а; -0 – родовий відмінок множини);

- чергування приголосних: рука – руці – ручний – руків’я – значення давального або місцевого відмінка однини; [к:ч] – граматичне значення прикметника; [к:к’] – значення конкретного предмета;

- суплетивізм (утворення різних основ): ловити – піймати (доконаний вид); іти – ходити, я – мене; ми – нам;

- словопорядок: Інтерес породжує любов; Любов породжує інтерес (у першому реченні іменник інтерес має значення називного відмінка, а в другому – знахідного);

- редуплікація (повторення): Небо блакитне-блакитне (найвищий ступінь якості); Полечу високо-високо за синії хмари (ступінь дії); На долині туман, на долині туман упав, мак червоний в росі, мак червоний в росі купав 
(В. Діденко) (виділення реми);

- нульові засоби вираження (імпліцитні): люблю кіно 
(значення знахідного відмінка виражається нульовим засобом), незадоволений кіно, шоу, таксі (значення орудного відмінка виражене нульовим засобом);

- інтонація: Я тобі, друже, кажу;

- синтаксичний зв’язок: нове таксі (середній рід), наші таксі (множина), люблю кіно (знахідний відмінок), не люблю кіно (родовий відмінок).

Отже, граматичне значення – це зв’язки між словами, що виражаються формальними засобами, які відображають стосунки між фактами дійсності.

Поиск по сайту: