IV. Основні поняття і визначення,

які використовуються у навчальній дисципліні

«Кримінально-виконавче право»

Арештний дім — установа виконання покарання тюремного типу, яка покликана забезпечувати ізоляцію та роздільне тримання засуджених до арешту.

Виконання кримінального покарання -— врегульований нормами кримінально-виконавчого права процес реалізації кари, поєднаний із виправленням та ресоціалізацією засудженого, який здійснюється спеціально уповноваженими державними органами та установами.

Виправна колонія — кримінально-виконавча установа закритого типу, яка покликана забезпечувати ізоляцію та роздільне тримання засуджених та у якій відбувається кримінальне покарання у виді позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.

Виправно-трудове право — самостійна галузь права радянського періоду яка регулювала відносини у сфері виконання покарань, пов'язаних з виправно-трудовим впливом на засуджених, загальною метою яких було виправлення засуджених, а основним засобом досягнення цієї мети була суспільно-корисна праця.

Виправлення засудженого — процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Виправний центр — кримінально-виконавча установа відкритого типу у якій утримуються засуджені до обмеження волі без фізичної ізоляції від суспільства.

Виховна колонія — спеціальна виховна установа виконання покарання, у

якій утримуються неповнолітні засуджені до позбавлення волі на певний строк.

Дільниця виправної колонії — це структурна, ізольована від інших ділянка

виправної колонії, яка встановлена з метою забезпечення більш якісного

виконання кримінального покарання.

Дисциплінарний батальйон — установа в якій виконується покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби.

Державний департамент України з питань виконання покарань —

центральний орган виконавчої влади, який організовує виконання законодавчих актів, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо удосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.

Джерела кримінально-виконавчого права — це правові акти органів влади або компетентних органів управління, що містять норми кримінально-виконавчого права, які регулюють порядок виконання та відбування кримінальних покарань.

Законні інтереси засудженого — це закріплені в правових нормах конкретні дії та прагнення засудженого володіти тими або іншими благами, які задовольняються, як правило в результаті позитивної оцінки посадовими особами адміністрації установи виконання покарання, прокуратурою, судом поведінки засудженого під час відбування покарання.

Злісний порушник установленого порядку відбування покарання — це

засуджений, який не виконує законних вимог адміністрації, необгрунтовано відмовляється від праці; припинив роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів; вживає спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби; виготовляє, зберігає, купує, розповсюджує заборонені предмети; бере участь у настільних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вчинив дрібне хуліганство; систематично ухиляється від лікування захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, а також вчинив протягом року більше трьох інших порушень режиму відбування покарання, за умови, якщо за кожне з цих порушень за постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку.

Зміна умов тримання засуджених — це переведення засудженого з однієї дільниці до іншої в межах однієї виправної колонії або до колонії з іншим рівнем безпеки в залежності від його поведінки і ставлення до праці та навчання.

Класифікація засуджених до позбавлення волі — це розподіл засуджених на відносно однорідні категорії за певними ознаками для створення найбільш ефективних умов у досягненні цілей покарання. Контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань — це процес спостереження та перевірки дотримання вимог законності персоналом органів та установ виконання покарань під час здійснення ними покладених на них обов'язків із виконання кримінального покарання.

Короткострокове побачення — це побачення з родичами або іншими особами тривалістю до чотирьох годин, що здійснюється в присутності представника колонії.

Короткочасні виїзди з виправної колонії — є нетривалим залишенням меж колонії у зв'язку з винятковими особистими обставинами строком не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці.

Кримінально-виконавча інспекція — орган виконання покарання, який виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт.

Кримінально-виконавча політика — це діяльність вищих органів державної влади яка спрямована на розробку і реалізацію єдиної державної політики в сфері виконання кримінальних покарань, яка повинна відповідати об'єктивним потребам боротьби зі злочинністю захисту прав і законних інтересів людини і суспільства.

Кримінально-виконавче право — це самостійна галузь права України, яка відображує загальні ідеї, положення, принципи єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Кримінально-виконавче законодавство - це система нормативно-правових актів, яка складається з кримінально-виконавчого кодексу України, інших діючих актах, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які регулюють весь комплекс суспільних відносин, що виникають з приводу та у процесі виконання і відбування кримінальних покарань.

Кримінально-виконавча система - це сукупність інституціональних і правових елементів загальнодержавного механізму боротьби зі злочинністю, яка відповідає сучасному стану політичного, економічного, соціального, культурного, інформаційного, кадрового і науково-технічного розвитку держави і суспільства.

Кримінально-виконавчі правовідносини — це врегульовані нормами кримінально-виконавчого права відносини, що виникають в процесі виконання та відбування покарання між засудженими, представниками адміністрації органів і установ виконання покарання та іншими особами та організаціями, які беруть участь у процесі кримінальних покарань.

Нагляд за засудженими — це система заходів, що спрямовані на забезпечення відбування та виконання кримінального покарання у виді позбавлення (обмеження) волі шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції і особистої безпеки засуджених та безпеки персоналу установ.

Обов'язки засуджених — це встановлена у забороняючих та зобов'язуючих нормах права поведінка засудженого під час відбування покарання, яка забезпечує: досягнення цілей покарання, підтримання правопорядку в установі виконання покарання під час відбування покарання засудженим, максимально забезпечує дотримання прав та свобод як засудженого так і інших осіб.

Правовий статус засудженого — це збудоване на загальному правовому статусі громадян України і визначене за допомогою правових норм положення засуджених під час відбування ними кримінального покарання, яке складається із сукупності прав, обов'язків та законних інтересів засудженого.

Пенітенціарна політика - (від латинського "роепііепііа" - каяття) це самостійна галузь державно-правової діяльності уповноважених на те суб'єктів соціального управління по визначенню обов'язкових до виконання керівних ідей, принципів, доктринальних положень, установок, вимог, цілей та завдань у сфері забезпечення каяття осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, які б відповідали законам та закономірностям соціалізації особистості, збалансовано забезпечували задоволення законних прав та інтересів громадянина, суспільство і держави.

Пенологія або пенітенціарна наука - це наука про кримінальні покарання пов'язана з позбавленням волі центральною категорією якої є досягнення мети каяття злочинця.

Пенітенціарна злочинність - це злочинність в місцях позбавлення волі.

Пенітенціаріст - фахівець в сфері науки і практики виконання і відбування кримінальних покарань, пов'язаних з позбавленням волі.

Пенітенціарій - в'язниця з максимально суворим рівнем ізоляції і постійним наглядом за засудженим для досягнення мети його каяття.

Примусові заходи медичного характеру — це примусове лікування засуджених, які мають хворобу, що становить небезпеку для інших осіб, та не пройшли повного курсу лікування.

Прогресивна система відбування покарання — це особливий порядок виконання покарання (зміна умов відбування засудженими покарання залежно від його поведінки), що передбачає певну системну сукупність правил, завданням яких є досягнення основних цілей покарання.

Режим у виправних і виховних колоніях — це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.

Принципи кримінально-виконавчого права — це основні ідеї, керівні положення, які визначають стратегію та напрямки розвитку інститутів і норм цієї галузі права, забезпечують системність правового регулювання суспільних відносин, що виникають при виконанні покарань.

Ресоціалізація — свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Рівень безпеки виправної колонії - загальний критерій класифікації виправних колоній за їх видами в залежності від ступеня суворості вимог по утриманню різних категорії засуджених до позбавлення волі. (ВК -мінімального, середнього, максимального рівня безпеки)

Розпорядок дня — це час підйому, туалету, фізичної зарядки, приймання їжі, розводу на роботу, перебування на виробництві, перевірки наявності засуджених, проведення загальноосвітнього та професійно-технічного навчання (у виховних колоніях), виховних, культурно-масових та спортивно-оздоровчих заходів тощо. Розпорядок дня установи передбачає порядок та час роботи всіх відділів, служб, об'єктів та дільниць установи, у тому числі ДІЗО, ПКТ, медичної частини, їдальні, перукарні, лазні-пральні, крамниці. Соціально-виховна робота — це цілеспрямована діяльність персоналу органів і установ виконання покарань та

ї інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.

Слідчий ізолятор - установа, яка згідно пюЗюстю18 КВК України виконує функції виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправної колонії середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування.

Соціальна адаптація — комплекс правових, економічних, організаційних, соціально-психологічних та інших заходів, які здійснюються щодо звільнених осіб з метою пристосування до умов соціального середовища, захисту їх прав і законних інтересів.

Соціальний патронаж - комплекс заходів державної підтримки та допомоги звільненим особам, які здійснюються з метою сприяння цим особам у працевлаштуванні, професійній переорієнтації та перепідготовці, створення належних житлово-побутових умов, запобігання впливу на них криміногенних факторів.

Структурні дільниці виправних і виховних колоній - ізольовані одна від одної, в межах виправної колонії, або району її розташування, дільниці, у яких тримаються різні категорії засуджених для більш цілеспрямованого та ефективного застосування до них основних засобів виправлення і ресоціалізації.

Суб'єктивне право засудженого — це закріплена в законі і гарантована державою реальна можливість поведінки засудженого або користування ним соціальними благами, що забезпечується юридичними обов'язками посадових осіб органів та установ які виконують кримінальні покарання, або інших суб'єктів які беруть участь в кримінально-виконавчих правовідносинах.

Територіальні органи управління Департаменту —управління (відділи) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономної Республіки Крим, областях, місті Києві та Київській області.

Тривалі побачення — це побачення строком до трьох діб з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачи, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти.

V. Контрольні питання до заліку (екзамену) з дисципліни „Кримінально-виконавче право України"

1. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення
волі.

2. Види і завдання органів і установ кримінально-виконавчої системи
України.

3. Види кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

4. Види, структура і джерела норм кримінально-виконавчого права
України.

5. Державний контроль і прокурорський нагляд за дотриманням
кримінально-виконавчого законодавства.

6. Забезпечення безпеки персоналу органів і установ кримінально-
виконавчої системи України.

7. Заміна не відбутої частини покарання більш м'яким.

8. Заходи забезпечення режиму в місцях позбавлення волі.

9. Звільнення від відбування кримінального покарання в порядку амністії.
10.Звільнення від відбування кримінального покарання в порядку помилування.

11.Звільнення від покарання за хворобою. 12.Історія, етапи і фактори розвитку кримінально-виконавчого законодавства України.

13.Конституція України — як правова база і джерело розвитку
кримінально-виконавчого права.

14.Кримінальна і дисциплінарна відповідальність засуджених до
позбавлення волі на певний строк.

15.Організація загальноосвітнього навчання засуджених.

16.Організація і основні форми виховної роботи з засудженими.

17.Організація матеріально-побутового забезпечення засуджених.

18.Організація медико-санітарного забезпечення засуджених.

19.Організація праці засуджених до позбавлення волі.

20.Організація професійно-технічного навчання засуджених.

21.Основи управління і фінансування кримінально-виконавчої системи

України.

22.Основні засоби виправлення засуджених до позбавлення волі.

23.Основні напрямки взаємодії органів і установ, виконуючих кримінальне покарання з іншими органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю.

24. Особливості виконання кримінальних покарань у відношенні неповнолітніх, засуджених до позбавлення волі.

25.Особливості виконання кримінального покарання у виді довічного

позбавлення волі.

26.Особливості виконання кримінального покарання у виді позбавлення волі на певний строк у відношенні жінок, хворих, інвалідів та осіб похилого віку.

27.Особливості виконання кримінального покарання у виді позбавлення волі у відношенні засуджених, які утримуються в слідчих ізоляторах.

28.Підготовка і порядок звільнення засуджених від відбування покарання.

29.Підстави звільнення засуджених від відбування кримінального

покарання.

30. Поняття і види класифікації засуджених до позбавлення волі.

31. Поняття і основні вимоги режиму в установах по виконанню покарань.

З2.Поняття кримінально-виконавчого права, його предмет, метод і місце в системі права України.

33.Поняття правового положення засуджених.

34.Порядок і умови виконання виправних робіт.

З5.Порядок і умови виконання громадських робіт.

З6.Порядок і умови виконання кримінального покарання у виді арешту.

37.Порядок і умови виконання кримінального покарання у виді

конфіскації майна.

З8. Порядок і умови

обмеження волі.

З9. Порядок і умови

позбавлення військового,

кваліфікаційного класу.

40.Порядок і умови виконання кримінального покарання

позбавлення права обіймати певні посади або займатися

діяльністю.

41.Порядок і умови виконання кримінального покарання у виді службових

обмежень для військовослужбовців.

42.Порядок і умови виконання кримінального покарання у виді тримання

в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

43.Порядок і умови виконання штрафу.

44.Права, обов'язки і законні інтереси засуджених.

45. Правове положення персоналу органів і установ кримінально-виконавчої системи України.

46.Правові наслідки відбування кримінального покарання.

47.Примусове лікування засуджених, позбавлених волі.

48.Принципи кримінально-виконавчого права.

49.Реалізація принципу гуманізму у діяльності органів і установ

кримінально-виконавчої системи України.

50.Реалізація принципу демократизму у діяльності органів і установ

кримінально-виконавчої системи України.

51.Реалізація принципу диференціації і індивідуалізації у діяльності

виправних установ.

52.Реалізація принципу професійної етики у діяльності органів і установ

кримінально-виконавчої системи України.

53.Реалізація принципу рівноправності засуджених до позбавлення волі у

діяльності виправних установ.

54.Розподіл засуджених по видам виправних установ.

55.Роль і завдання соціально-психологічної служби в установах

кримінально-виконавчої системи.

56.Система кримінально-виконавчого законодавства України.

57.Системи виконання кримінальних покарань закордонних країн.

58.Соціальна адаптація звільнених від відбування покарання.

59.Умовно-дострокове звільнення від відбування кримінального

покарання.

60.Участь громадськості у виправленні та вихованні засуджених.

Поиск по сайту: