АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Розділ V Нелегка подорож

Читайте также:
  1. III. Організація роботи з підготовки та направлення структурними підрозділами органів ДПС запитів на встановлення місцезнаходження платника податків
  2. IV. Дії підрозділів податкової міліції при отриманні запитів на встановлення місцезнаходження платника податків
  3. V. Запишіть 2 приклади вчинення замаху на злочини, передбачені статтями розділу ІІІ Особливої частини КК України (складіть фабули).
  4. Алфавіт, слова, ідентифікатори, роздільники, лексеми
  5. БУДУЩЕЕ – ПЕРЕД ВАМИ СТОИТ НЕЛЕГКАЯ ЗАДАЧА. В ОДИНОЧКУ ВЫ С НЕЙ НЕ СПРАВИТЕСЬ.
  6. Бухгалтерія - це самостійний структурний підрозділю апарату управління (служба, відділ), який веде бухгалтерський облік діяльності бюджетної установи.
  7. Взаємовідносини з іншими підрозділами
  8. Взаємодія спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та інших державних органів.
  9. Ви любете подорожувати?
  10. Виголошенню промови. Основу цього розділу складають з'ясування умов спілкування,
  11. Видача зброї та боєприпасів у підрозділах.
  12. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ РОЗДІЛУ «ОХОРОНА ПРАЦІ»

Арнатур і Монблек мовчки рушили поволі дальше. В них настрій сильно підупав, вже не було такого бойового залпу як на початку їхньої подорожі. Вони почали дійсно переживати чи вистачить їм харчів до кінця їхньої подорожі. В цей день більше ніхто на них не нападав, але це не заспокоїло гондорських воїнів. До кінця дня, коли вже почало смеркати вони зробили привал.

- Краще нам не розпалювати вогонь, щоб не привернути увагу,- сказав Арнатур.

- І що нам прийдеться їсти холодні харчі в наступні дні нашої подорожі? – нахмурено спитав Монблек,- так, перспектива не дуже.

- І ше нам прийдется вартувати по черзі по чотири години, - проігнорувавши слова Монблека промовив Арнатур.

- Гаразд, але ти перший чатуєш.

Тож скромно повечерявши вяленим м’ясом і сухарями, Арнатур з Монблеком розбили лагер і готувались до сну. Монблек, втомлений дорогою майже зразу заснув. Арнатур стояв на варті. Він уважно прислухався чи ніхто до них не підкрадається. Ні ніяких підозріливих звуків не було, хоча Арнатур був весь напружений і мов та кішка ловив кожен звук. Через чотири години Арнатур збудив Монблека. Монблек незадоволений став бурчавши шось собі під ніс і змінив Арнатура. Довго не зміг заснути Арнатур. А коли нарешті він заснув йому снився дивний сон. Ось він стоїть посеред гір, а з боку від нього стоїть Монблек і шось до нього гукає, але Арнатур не розібрав шо він гукає. Його голос був приглушений так ніби він гукав із під землі. І тут раптом його підняло шось в повітря. Арнатур побачив шо його підняв величезний орел і а=Арнатур не міг видертись із під його кігтів. І ось орел підняв його висок в небо зропув півкруг в повітрі і раптово скинув Арнатура вниз. Арнатур почав кричати. Він різко падав вниз прямо на скелі і ось коли він вже мав розбитись об каміння Арнатур різко збудився в холоднім поту.

На наступний ранок вони знову рушили в дорогу. Вони просувались повільно і обережно. Монблек весь час був чимось незадоволений. Арнатур старався на це не зважати. Він обдумував шо міг означати його сон. І знову їхня подорож була одноманітною. За цілий день на них ніхто не нападав. Так само і як і на третій день їхнього шляху після нападу орків. Денб за днем їхні мішки з провіантом легшали, шо полегшувало подорож коня але не наших героїв. Вони як могли економили свої харчі, але весь час вони відчували легкий голод. Добре шо де не де попадала рослинність якою харчувався кінь і невеликі струмочки в яких вони поїли чвого коня і поповнювали запаси води. Так тривало доти доки на 5й день після нападу вони не дійшли до пустельної місцевості.

По піску було вже тяжче ходити. Арнатур з Монблеком часто чуть не падали. Ноги по щиколотки занурювалсь в пісок. Та ше й сонце шалено палило. Весна 121 року була доволі жаркою і в цей день 22 квітня був особливо жарким як в червні. Гондорські воїни боялись шо скінчится скоро вода якшо вони не знайдуть якесь джерело води. Кінь також страждав і спотикався чуть не на кожному кроці.

- От якби ми були б на конях то ми б вже напевно гостювали в залах Трандуїла і смакували б його чудове вино, - замріяно проговорив Монблек, - а тут і воду навіт не можу нормально попити.

- Головне перейти цю пустельну місцевість, а там вже легше має бути.

- Блін вмираю від спраги.

- Ось візьми, - Арнатур подав йому флягу з водою, - лише один ковток.

Монблек попив води і вернув її Арнатуру. Арнатур теж попив. Води лишилось лише декілька крапель.

- Шо ж нам робити?, - спитав його Монблек, - Невже це кінець? Невже ми загинемо як не від голоду то від спраги в цій пустельній місцевості? Не так я уявляв свою смерть. Я думав шо я її зустріну в бою.

- Ми дійдемо, - відповів Арнатур. Він озирнувся довкола і тут впереді дещо побачив. – ось дивись, далі видніється пагорб а в ньому шось похоже до входу.

- Я нічого не бачу,- відповів Монблек

- Ну придивись попереду нас, рушаймо там і заночуємо.

Коли вже сонце зайшло за обрій вони дійшли до невеличкого пагорбу. Коли вони підійшли вони побачили шо то був не пагорб а шось похоже до барлоги. Вхід до неї закривали масивні двері. Арнатур з Монблеком удвол ледве відкрили ці двері і зайшли в середину. В середині було доволі темно і вони спочатку нічого не бачили. Коли вже їхні очі привикли до темряви вони побачили те шо здивувало їх.

На землі лежали бочки деякі були пустими а деякі з вином. Також були і запаси їжі. Там було бараняче м'ясо, також сир, вялена риба і так далі.

- Нарешті нам в дорозі почало везти,- промовив Монблек.

- Інтересно хто туж живе, хазяїн цього дому пішов звідти недавно. Видно ше огризки їжі.

- Нам треба поповнити наші запаси, думаю він сильно не обідиться якшог ми візьмемо трохи їжі і вина. А вино треба спробувати.

Монблек взяв бочку з винов і влив його у великий кувшин. Зорбивши пару ковтків Монблек промовимв, - А не погане вино. Попробуй Арнатуре. Монблек зробив пару глоткыв а потым ы Арнатур також попробува це вино. Вони були голодними тож шводко опяніли. А так навіть не замітили як пролетів час.

- Як я вже говорив, нарешті шось хороше трапилось з нами по дорозі, - сказав Монблек, - Арнатуре гк… ти мій накращий друг… там де ти там і я ти ж це знаєш? – Монблек вже добряче набрався і ледве вимовляв слова, - Та я за тебе любого, - Монблек підвівся за ноги, - я любому горло переріжу за тебе.

Арнатур на відміну від Монблека не був настільки п’яний. Він чув дивні звуки, шо лунали із двору. Ніби ходив там, тільки кроки були якимось тяжкими.

- Ти чуєш?,- промовив Арнатур

- Чую шо?,- спитав Монблек.

І тут раптом їхній кінь дико заіржав. Арнатур з Монблеком швидко вибігли на двір. І тільки но хамітили як їхній кінь урвався і шалено поскакав в темряву. Арнатур і з Монблеком спробували його наздогнати та даремно. І тут вони раптом одночасно відчули чийсь погляд за спиною. Крім того вони чули важке дихання позаду себе. Вони повільно обернулись. Монблек від побаченого враз отверезів.

Позаду них стояв величезний і розлючений троль. Він замахнувся рукою щоб приглушити їх але Арнатур вчасно відреагував і і впав разом з Монблеком на землю. Троль мав з собою велику дубину. Він знову замахнувся нею та арнатур різко відскочив від удару. Монблек ж ледве встиг прекотитися і ту ця дубина вгрузла в землю. Арнатур скористався моментом і вскочив з криком на спину троля і почав завдавати по ньому удари своїм мечем. Але троль зхопив його рукої і швирнув в сторону свого лігва. Арнатур з гуркутом проваллився в середину, лишивши позаду себе в горі велику диру. Тут Монблек підвівся витягнув з піхов свого меча і прокричав: - Ну давай іди сюда, потворний громило, - троль обернувся і побіг на Монблека. Він почав розмахувати своєю важкою палицею направо і на ліво але Монблеку вдавалося відмахуватись від ударів. Але йому було все важце це робити, хміль в голові давав своє і тут Монблек споткнувся і попав під удар троля. Монблек грохнувся на землю приглушений. Голова його шуміла а перед очима все розпливалося. Троль підійшов до нього. Монблек лежав накраз біля входу в жилище троля. І ось троль замахнався своєу дубиною шоб добити Монблека як тут в повтрі просвистіля стріла і впялась прямо в око троля. Троль заричав оглушливим ревом від болі. Арнатур різко вибіг від жилища відкинув свій лук в бік, з розгону пілскочив і в повітрі завдав могутнього ударом мечем по шиї. Зрубавши голову троля одним ударом. Тіло троля впало на коліна а потім повалилось в бік. Арнатур допоміг Монблеку підвестися. – Ось випий води.- сказав Арнатур і подав Монблеку флягу з водою. Монблек зробив пару ковтків і здається вже почав відходити від удару троля. – Моя голова, - простогнав Монблек, - вона розколюється - ех накаркав я. так ось хто був хазяїном цього дому.

- Так, надіюсь він був одиночкою, і зараз не зявиться раптово його брат чи ше хтось. – Арнатур почистив меч від крові і запхав назад в піхви. Треба знайти нашого коня.

- В тій темряві ми ніког не знайдем, нам треба відпочити, поспати а вже в ранці зайнятись пошуками коня.

Тож Арнатур з Монблеком віднесли подалі тіло троля і його голову. А коли вернулись війшли в середину. Монблек ліг спати сперший так як він більше постраждав а Арнатур пішов на варту. Перший раз після їхньої подорожі вони спали не на відкритому небі а в хоть якісь хижині. Більше цієї ночі до них ніхто не навідувався.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)