Рекомендації щодо проведення Першого заняття в ДНЗ

У духовному і політичному житті кожного народу є події й роки, які

назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. В історії України чимало подій, що перед усім світом продемонстрували прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя. Як свідчить історія, із тисяч народів і народностей світу лише 200 виросли в нації – створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти, серед них – Україна.

Українська держава зможе розвиватися далі лише за умови, що вона буде знати своє минуле і при цьому пам’ятати, що саме історична свідомість є вищою духовною цінністю будь-якої нації.

Події останніх років, коли Україна ціною життя Героїв Небесної Сотні,

зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність, дають підстави стверджувати, що переважна більшість громадян України, серед яких є і діти, і молодь, виявили високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію. Тому одним із найважливіших завдань педагогів є продовження роботи з формування у дітей та молоді громадянських якостей, розуміння приналежності до Українського народу.

Особливого значення в системі патріотичного виховання дітей у

навчальних закладах міста приділяється проведенню Першого уроку, Першого заняття, які за змістом та формами роботи є заходом громадянського становлення особистості.

Під час заходу мають бути реалізовані такі завдання:

- розвиток у дітей відчуття належності до місця народження та проживання (малої батьківщини – назва села, селища міста, мікрорайону);

- збагачення уявлення про рідну країну, її столицю, державні символи (Герб, Гімн, Прапор);

- виховання громадянських почуттів та інтересу до подій у країні;

- виховання миролюбності, толерантності.

Додаток.

Примірний конспект заняття з дітьми старшого дошкільного віку.

Тема. НАЦІОНАЛЬНІ ТА ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ

Програмовий зміст: дати поняття про державні та національні симво­ли; ознайомити з історією України, виховувати гордість за історичне мину­ле своєї Батьківщини.

ХІД ЗАНЯТТЯ

- Сьогодні ми з вами ознайомимось зі скарбами нашого народу.

Але ці скарби незвичайні: їх відчувають люди серцем і душею, а ми з вами побачимо сьогодні їх.

Спробуємо з вами вирушити в цікаву і незвичайну мандрівку. В мандрів­ку, в якій ми ознайомимося з народними і державними символами України. І в ході подорожі будемо збирати скарби, якими багата наша Україна ось в цю чарівну торбинку.

- Перша зупинка, яку ми зробимо, буде називатися «Без верби і кали­ни – нема України». Чому вона так називається, ви зрозумієте зараз. Про вербу, скромну нашу вербу, написано в народі немало. Чим заслужило шану це дерево? Український звичай – висаджувати вербу на городі та біля став­ків. Вона оберігала джерельця та річки від замулювання. У народі кажуть. «Там, де живе верба, – жили й річки».

З верби робили ясла для худоби, плели кошики. Гілкою верби вітають зі святом вербної неділі. Ось скільки цікавого пов’язано з вербою – сим­волом України. (Зображення верби помістити у торбинку).

Де в нашому місті (селі, селищі, мікрорайоні) ви бачили вербу?

Як називається наше місто (селі, селищі, мікрорайоні)?

Як називається вулиця на якій ви живете?

А зараз відгадайте загадку:

У віночку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. (Калина.)

- Так, це калина. Здавна говорили: «Посади калину – будеш мати долю щасливу».

- Діти, помилуйтеся червоною калиною. Ягідки яскраво-червоні, пламеніють, як жар. На що схожа? Розкажіть віршик про калину.

Діти декламують вірші.

Ось калина над річкою

Віти стелить на воді,

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко одів?

Червонясте, променисте

Розцвітає, як вогні,

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонько, і мені!

- А знаєте, діти, чому кущ назвали калиною? Послухайте легенду. Калинка – це ім’я ук­раїнської дівчинки. Ішла вона якось повз городи, луги, і натрапила на кри­ницю. Задивилася Калинонька на свою красу, замилувалася. А з криниці – голос: «Не дивись довго у воду, калиною станеш». Не послухалася дівчинка та й зачерпнула води... І перетворилася на калину – прекрасний кущ. За­шуміла листям, потягнулася своїми гілочками до людей, до сонця, до хмар, до вітру: «Поверніть мені дівочу красу», але ніхто її слухати не хотів. Минав час. Пролітав мимо журавель, задивився на калину – сумну та самотню – накинув на неї чарівне намисто і стала вона ще кращою. Так і стоїть вона до цього часу гарним кущиком – калиною.

Про калину складено багато легенд, віршів, прислів’їв. А які ви знає­те прислів’я?

Діти називають прислів’я.

- Без верби і калини – нема України.

- Любиш Україну – посади калину.

- Дівчинка у вінку – мов калина у цвіту.

- У народі цінують калину за її цілющі властивості. З ягід варять кисіль, джем, варення. Тому й садили калину біля осель, а особливо біля криниць, щоб вода в криниці була прохолодною і смачною.

Існувало повір’я, що калину нівечити не можна, бо ганьба вкриє голо­ву кривдника. Дітям, щоб не рвали цвіту калини, казали. «Не ламай кали­ну, бо накличеш біду»!

А де ви бачили калину?

Ось, діти, ми й ознайомилися з народними символами України – вер­бою і калиною, – але подорож наша ще не закінчилась.

Так, які рослини є символом України? (Верба і калина).

(Зображення калини помістити у торбинку).

Наступна наша зупинка «І на тім рушникові».

- Багато символів має наша Україна: це й різноманітні вишиванки, й ук­раїнські барвисті костюми, й вишиті сорочки, й українські віночки.

Важливе місце в житті українського народу займає рушник. Не було жодної хати без вишитого рушника. Ним прикрашали стіни, вкривали хліб, витирали руки. Хліб-сіль на вишиваному рушнику – ознака гостин­ності українського народу. Без рушника не святкували ні народження ди­тини, ні весілля. Коли син вирушав у дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. А дочок матері навчали вишивати рушники ще змалечку. Рушник цінується в народі.

Із червоної нитки і білого льону,

Як до рідної пісні, усяк із нас звик.

В будень день і у свято,

В Карпатах, за Доном,

Наш народ давно Вигадав диво-рушник.

(Зображення рушника помістити у торбинку).

- Наступна наша зупинка буде грою.

Поиск по сайту: