|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Тема 4 : ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ (ОСУ)
1. Тип ОСУ. 2. Основи проектування ОСУ.
1. Для відображення структури взаємозв’язків основних рівнів і підрозділів організації, їх підпорядкованості на практиці використовуються схеми організаційної структури управління. Теорія та практика менеджменту опрацювала декілька принципів побудови структури управління, які можна звести до наступних основних типів: . лінійна організаційна структура . функціональна . лінійно-функціональна . дивізіональна . матрична 1. ЛІНІЙНА ОСУ Являє собою систему управління, у якій кожний підлеглий має лише одного керівника і в кожному підрозділі виконується увесь комплекс робіт, пов’язаних з його управлінням. /див.рис.4.15.(13)/ Переваги: . чіткість та простота взаємодії (відсутність суперечливих вказівок) . відповідальність кожного за своє завдання . оперативність підготовки та здійснення оперативних рішень . чіткий контроль . економічність (за умови невеликого розміру організації) Недоліки: . необхідність високої кваліфікації керівників . значні витрати часу для проходження інформації поміж рівнями управління . зростання кількості рівнів управління при збільшенні розмірів організації. Різновидом лінійної ОСУ є ЛІНІЙНО-ШТАБНА ОСУ. - для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого входять спеціалісти із різних сфер діяльності. - штабні спеціалісти не можуть давати вказівки безпосередньо виконавцям (підлеглим лінійного керівника) - їх повноваження стосуються порад та рекомендацій вищим керівникам та видачі вказівок за його дорученням /див.рис.14./ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНА ОСУ Для виконання певних функцій управління створюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов’язкові для них рішення. Тобто функціональні керівники в межах своєї сфери діяльності здійснюють керівництво виконавцями. Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців, а отже, і зменшує кількість рівнів управління. До обов’язків вищого керівництва входить регулювання відносин поміж функціональними керівниками. /див.рис.15./ Переваги: - сец.діяльність функціональних керівників - скорочення часу на проходження інформації - розвантаження вищого керівництва Недоліки: - можливість отримання суперечливих вказівок - складність контролю - порушення принципу одноначальства 3. ЛІНІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОСУ Із схеми видно: функціональні керівники мають право безпосередньо впливати на виконавців. При цьому аби усунути можливість отримання виконавцями суперечливих вказівок: а) вводиться пріоритет вказівок лінійного керівника або б) функціональному керівнику передається певна частина повноважень (влада) або в) функціональному керівнику передається лише право рекомендації. /див.рис.16./ Переваги: - поєднання переваг лінійної і функціональної ОСУ Недоліки: - складність регулювання відносин поміж лінійними та функціональними керівниками - чинить опір здійсненню змін. Лінійно-функціональна ОСУ ефективна при вирішенні задач, що постійно повторюються, забезпечуючи максимальну стабільність організації. Ефективна для масового виробництва з усталеним стабільним асортиментом продукції при незначних змінах в технології. 4. ДИВІЗІОНАЛЬНА ОСУ /див.рис.17./ Групування видів діяльності за дивізіонально-організаційною структурою здійснюється із застосуванням принципу поділу праці за цілями. Це означає, що навколо певного виробництва формується організаційна єдність з автономією у здійсненні своєї повсякденної операційної діяльності. Перехід до дивізіонально-організаційної структури означає подальший розподіл управлінської праці, який відбувається у децентралізації оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам… (фінансова діяльність, розробка сратегії), що сконцентровані на вищому рівні управління у штаб-квартирі компанії. Переваги: 1. невтручання в оперативну діяльність виробничих підрозділів 2. можливість вищого керівництва сконцентруватися на стратегії 3. підвищується якість рішень, що приймаються (завдяки наближенню до місця виникнення проблеми) 4. внутрішньо-фірмова конкуренція Недоліки: 1. дублювання функцій управління на рівні підрозділів 2. збільшення витрат на утримання апарату управління Сфера застосування: Дивізіонально-організаційна структура відповідає умовам динамічного середовища та організаціям з великою кількістю виробництв, життєвий цикл яких відносно довгий. /див……./ 5. МАТРИЧНА ОСУ /див.рис.18(4.17)/ Матрична структура з’явилася у відповідь на підвищення ступеню динамічності середовища функціонування фірми. Особливістю структур у такому типі середовища має бути високий ступінь адаптивності. Це можна забезпечити за рахунок тимчасового характеру функціонування структурних одиниць. В матричній ОСУ функціонують не лише постійно діючи підрозділи. Тут також формуються проектні групи, як тимчасові колективи. Співробітники проектних груп залишаються членами своїх функціональних підрозділів та повертаються в них після розформування своєї проектної групи. Переваги: 1. цей тип ОСУ допомогає досягти високого ступеню адаптації до зовнішнього середовища 2. наявність гарних механізмів координації поміж багатьма складними та взаємопов’язаними проектами Недоліки: 1. обмежена сфера застосування 2. виникнення конфліктів на грунті боротьби за владу поміж функціональними керівниками та керівниками проектів.
2. Вибір типу організаційної структури /основи проектування ОСУ/ Вибір типу організаційної структури підприємства може здійснюватись за допомогою використання наступних методів: 1) метод аналогії – полягає у використанні організаційних форм, які виправдали себе в організаціях з подібними організаційними характеристиками (середовище, стратегія, технологія, розмір, вік) по відношенню до проектуємої організації. 2) метод структуризації цілей – передбачає опрацювання системи цілей організації, включаючи їх кількісне та якісне формулювання і подальший аналіз організаційних структур з точки зору їх відповідності системі цілей. 3) метод організаційного моделювання – заснований на розробці різних варіантів можливих орг.структур для конкретних об’єктівуправління з наступною їх оцінкою по виконанню цих критеріїв для данного об’єкту. При цьому критерієм ефективності при порівнянні різних варіантів орг. структури виступає можливість найбільш повного і стійкого досягнення кінцевих цілей системи управління при відносно менших затратах на її функціонування.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.) |