Резервування як метод управління ризиками фінансових установ

Для забезпечення відшкодування можливих втрат фінансових уста­нов, що виникають в процесі надання фінансових послуг внаслідок дії чинників ризику, створюються відповідні резерви.

Банківські установи формують обов'язкові резерви за усіма залуче­ними коштами, за винятком кредитів, одержаних від інших банків, іноземних інвестицій, одержаних від міжнародних фінансових органі­зацій та коштів, що залучені на умовах субординованого боргу. Норматив резервування встановлюється Національним банком України і є єдиним для всіх банків України.

Формування та зберігання банками коштів обов'язкових резервів здійснюється в національній грошовій одиниці на кореспондентському або окремому рахунку банку в Національному банку. За залишками коштів, що формують обов'язкові резерви, проценти не нараховуються.

Обов'язкове резервування коштів банків використовується Національним банком України як монетарний інструмент для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком.

Залежно від стану грошово-кредитного ринку і прогнозу його подаль­шого розвитку Національним банком України приймаються рішення щодо:

1)величини нормативів обов'язкового резервування:

2)складу зобов'язань банку, щодо яких встановлюються нормативи обов'язкового резервування;

3)звітного періоду резервування;

4)обсягу обов'язкових резервів, який повинен постійно зберігатися в НБУ.

Поряд з обов'язковими резервами, що розміщуються в НБУ, банківські установи здійснюють формування резервів на покриття можливих втрат за ризиковими активами. З цією метою активи банківських установ поділяються на групи залежно від ступеня ризику, що є притаманним для них. Для кожної із груп активів встановлюється коефіцієнт ризику від 0 до 1. Як правило, поділ здійснюють на п'ять груп активів з коефі­цієнтами ризику 0; 0,05; 0,2; 0,5 та 1. Нульовий коефіцієнт є характерним для без ризикових активів, 1 - для активів з максимальним ступенем ризику.

За більшістю видів активів банківськими установами створюються відповідні резерви для покриття можливих втрат. Такі резерви є необхід­ними для підвищення стабільності і надійності банківської системи, захисту інтересів клієнтів і є обов'язковими для банківських установ. Особливо важливим є формування резервів за кредитами, які займають переважне місце в активних операціях банків.

Резерви за кредитами створюються з метою відшкодування можливих втрат банку за основним боргом без передбачених процентних доходів та комісій. Використовуються такі резерви на погашення безнадійної заборгованості позичальників.

Загальний розмір резервування визначається виходячи із суми заборгованості за усіма наданими кредитами, класифікованими за ступенем ризику. Для визначення розміру резервування за кредитами банківськими установами враховуються такі чинники:

1) фінансовий стан позичальників;

2) перспективи реалізації позичальниками господарської діяльності або одержання доходів;

3) стан погашення позичальниками заборгованості за наданими кредитами;

4) середньозважена оцінка ступеня ризику за кредитами банку.

На основі класифікації позичальників та стану погашення ними заборгованості кредити поділяються на стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

Стандартні кредити являють фінансові операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить один відсоток чистого кредитного ризику.

Кредити під контролем це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним (5 % чистого кредитного ризику), але може збільшитись внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації.

Субстандартні кредити являють операції, за якими кредитний ризик є значним, що становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, та надалі може збільшуватись. За такими кредитами є ймовірність несвоєчасного погашення позичальником заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

Сумнівні кредити – це кредитні операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника банку в повній сумі є під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.

Безнадійні кредити – операції, ймовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними. За кожною із зазначених груп кредитів банківськими установами здійснюється формування резервів, виходячи із сум фактичної заборгова­ності та встановлених рівнів резервування. При визначенні розміру резерву сума заборгованості за кожним позичальником зменшується на вартість застави, що надана ним в забезпечення кредиту, а також на вартість гарантій та порук.

Сформовані резерви за кредитами підлягають постійному перегляду, виходячи з фактичного розміру заборгованості та проведених пози­чальниками розрахунків за кредитними операціями.

Поряд з формуванням резервів на покриття збитків за кредитними операціями банківські установи формують резерви за іншими видами активних операцій (банківських послуг), зокрема резерви під заборго­ваність інших банків, під дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку; за вкладеннями в цінні папери тощо.

Таблиця 3.

Поиск по сайту: