Правова база діяльності фінансових установ в Україні

В сучасних умовах ринок фінансових послуг України включає велику кількість фінансових установ, які надають більше 500 видів різних послуг. Для регулювання діяльності фінансових установ на ринку потрібна досконала правова база.

В усіх країнах, в т.ч. і в Україні, регулювання діяльності фінансового ринку і ринку фінансових послуг, як його сегмента, здійснюється трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою і судовою. Взагалі елементами державного регулювання (про що було уже сказано) є: законодавчі та підзаконні акти; органи державного управління, що забезпечують пряме втручання у діяльність ринку; непряме втручання держави.

Законодавчою базою регулювання фінансового ринку в Україні є:

1. Конституція України – вища юридична сила, яка визначає права законодавчої, виконавчої і судової влади у сфері функціонування фінансового ринку та його сегментів.

2. Укази президента щодо регулювання фінансового ринку.

3. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів, міністерств та інших

органів виконавчої влади, що стосуються окремих напрямів регулювання.

4. Конституційний Суд України – вирішує всі питання про відповідність

законів та інших актів щодо Конституції України.

5. Договори та угоди, що укладаються між учасниками ринку у зв’язку з

наданням фінансових послуг, пов’язаних з емісією, обігом цінних паперів та іншими послугами.

6. Закони України, що регулюють ринок фінансових послуг, прийняті Верховною Радою України:

- Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» (2006) – визначає поняття цінних паперів, їх види; регулює діяльність щодо емісії та обігу цінних паперів, визначає правовий статус і організаційні засади фондових бірж.

- Закон України «Про господарські товариства» (1991) – визначає поняття і види акціонерних товариств, правила їх створення та діяльності; права і обов’язки учасників і засновників.

- Декрет КМУ «Про довірчі товариства» (1993) – визначає поняття довірчого товариства як інституційного інвестора, особливості створення і діяльності.

- Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку України» (1995) – визначає головну мету та основні принципи функціонування і розвитку фондового ринку України.

- Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (1996) – визначає напрямки державного регулювання ринку цінних паперів в Україні.

- Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (1997) – визначає правові основи обігу цінних паперів у депозитарній системі та правила електронного обігу.

- Закон України «Про лізинг» (1997) – визначає сутність лізингу, його види та послуги.

- Закон України «Про банки і банківську діяльність» (2000) – визначає види банківської діяльності, встановлює порядок випуску, продажу, зберігання цінних паперів та управління ними банком.

- Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (2001) – визначає види інвестиційних компаній, порядок їх реорганізації, створення та види діяльності.

- Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (2001) – визначає мету, шляхи та органи регулювання ринку фінансових послуг.

- Закон України «Про обіг векселів в Україні» (2001) – визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійснення операцій з векселями відповідно до Женевської конвенції 1930 року.

- Закон України «Про попередження і протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом» (2002) характеризує систему фінансового моніторингу та інші закони, що регулюють діяльність всіх сегментів фінансового ринку.

Контрольні питання

1. Мета і форми державного регулювання РФП.

1. Шляхи державного регулювання діяльності фінансових установ.

2. Міжнародні стандарти регулювання ринку фінансових послуг.

3. Що є правовою базою діяльності фінансових установ в Україні?

4. Назвати суб’єкти державного фінансового моніторингу.

5. Із яких рівнів складається система фінансового моніторингу?

6. Переваги та недоліки державного нагляду за ринком фінансових послуг.

7. Який державний орган здійснює регулювання РФП в Україні?

8. Пропозиції щодо розбудови РФП в Україні.

Література: 1; 2; 8 – 20; 22, с. 178 – 182; 26, с. 78 – 137; 40, с. 531 – 579.

Поиск по сайту: