ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЧИННИКИ НЕБЕЗПЕК

Науково – технічний прогрес та пов’язані з ним механізація і автоматизація, впровадження інформаційних технологій, застосування нових матеріалів, збільшення швидкості машин, потужності установок, використання більш ефективних джерел енергії, приносить в сучасний процес життєдіяльності низку переваг та зручностей, робить працю більш продуктивною та з меншими фізичними навантаженнями. В той же час виникають нові небезпеки, які за своїм впливом та наслідками значно переважають попередні.

Це обумовлено:

- впровадженням принципово нових технологій та видів техніки, розвитком атомної енергетики, освоєнням космічного простору та ін.;

- зростанням споживання всіх видів енергії та природних ресурсів.;

- глобальними змінами навколишнього середовища(«парниковий» ефект, озонові діри, кислотні дощі);

- збільшенням концентрації та виникненням нових забруднювачів навколишнього середовища(природного і виробничого), зокрема високотоксичних хімічних сполук, мутагенних і канцерогенних органічних речовин та ін.;

- посиленням інформаційного тиску на психіку людини, що спричинює значну кількість психічних розладів;

- поява нових захворювань(наркоманії, СНІДу та ін.);

- посиленням військового протистояння в локальних та міжнародних конфліктах, поширенням тероризму, загостренням криміногенної обстановки.

Серед джерел небезпеки виділяють три групи чинників:

· природні

· техногенні

· соціальні

Група чинників небезпеки, що належать до природної сфери(екологічних чинників) характеризує несприятливий вплив на людину та на всі живі організми природного середовища. До дії групи відносять кліматичні, ґрунтові, геоморфологічні, біотичні чинники.

Кліматичні чинники небезпеки залежать від надходження сонячної радіації до поверхні Землі, переміщенням повітряних мас, коливання атмосферного тиску, розподіл тепла та вологи, які викликають різкі похолодання та настання спеки, проливні дощі, бурі, урагани, шторми та ін.

Ґрунтові чинники визначаються особливостями різних типів ґрунтів, можливостями виникнення ерозії, зсувів, обвалів, утворення ярів. Руйнування ґрунтів може створити загрозу для сільського господарства, шляхів сполучення, водопостачання, житлових та виробничих споруд тощо.

Геоморфологічні чинники небезпеки викликані особливостями будови геологічних структур надр Землі, рельєфом, схильністю до землетрусів, вулканічної діяльності та ін.

Біотичні чинники небезпеки враховують вплив на людину рослин, тварин, вірусів, мікробів. До них можна віднести загрозу здоров’ю та життю людини з боку живих звірів, птахів, отруйних рослин та тварин, перенесення інфекцій комахами та хворими тваринами, а також опосередкований вплив живих організмів, наприклад, через хімічні виділення (екскременти) та залишки тварин, що не розклалися до кінця.

До чинників у техногенній сфері відносяться технічні, санітарно - гігієнічні організаційні психофізіологічні.

Технічні чинники небезпеки визначаються рівнем надійності та ступенем ергономічності устаткування, застосуванням його в конструкції захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування, досконалістю технологічних процесів, правильною послідовністю виконуваних операцій тощо.

Санітарно – гігієнічні чинники небезпеки виникають при підвищеному вмісті в повітрі робочих зон шкідливих речовин, недостатньому чи нераціональному освітленні, підвищеному рівні шуму, вібрації, незадовільних мікрокліматичних умовах, наявності різноманітних випромінювань вище недоступних значень, порушенні правил особистої гігієни та ін.

Організаційні чинники небезпеки характеризують структуру виробничих взаємозв’язків, систему правил, норм, інструкцій, стандартів стосовно виконання робіт, планово – попереджувального ремонту обладнання, механізмів та інструменту за призначенням тощо.

Психофізіологічні чинники небезпеки визначаються втомою працівника через надмірну важкість і напруженість роботи, монотонну працю, хворобливий стан людини, її обмеженість, неуважність, недосвідченість, невідповідністю психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі.

До чинників небезпеки в соціальній сфері відносяться державно – правові, Етно – соціальні, інформаційні, психологічні.

Державно – правові чинники небезпеки обумовлені відсутністю або ж недостатньою проробкою законодавчо – правової бази, загальнообов’язкових норм поведінки, що встановлені чи санкціоновані державою, а також слабкою державною гарантією охорони правопорядку. Це призводить до зростання протиправних дій, тероризму, злочинності та криміналізації суспільства, виступ окремих верств суспільства на захист своїх прав.

Етно – соціальні чинники небезпеки залежать від особливостей побуту, звичаїв, культури, релігії, етнічної спільності людей, що історично склалися. Недостатня увага, утиски, обмеження у проживанні і діяльності окремих народностей, націй можуть сприяти виникненню міжнаціональних конфліктів, що становлять небезпеку не лише для життя окремих людей, але й цілості держави.

Інформаційні чинники небезпеки визначаються надмірним інформаційним тиском на суспільство, психологічними закономірностями створення, передачі та сприйняття інформації, а також ефектами, що виникають у суспільстві в результаті її розповсюдження. Цей чинник небезпеки почав проявлятись особливо сильно останнім часом, коли засоби масової інформації високого рівня розвитку.

Психологічні чинники небезпеки проявляються в порушенні правил поведінки і діяльності людей, а також їх психологічних характеристиках. Поява психічно неврівноважених людей, маніяків, терористів, сект, антисоціальних угрупувань створює небезпеку для нормальної життєдіяльності суспільства.

Перераховані вище чинники підтверджують об’єктивні умови існування широкого спектру небезпек, різноманітних за походженням та сферою прояву. Теперішній час характеризується розвитком прогресу наростання небезпек.

Поиск по сайту: