АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Читайте также:
  1. XVIII ст., з одного боку, - століття, в якому Україна втратила політичну автономію, а з іншого, відбувся розквіт української культури, яка йшла в ногу з Європою.
  2. А) Органічна частина культури суспільства й особистості.
  3. Б) субкультуризм
  4. Б. Зерно основної культури, мікроорганізми, шкідники хлібних запасів, повітря
  5. Братства та їх роль в обороні української культури від асиміляції у ХVІ – першій половині ХVІІ ст.
  6. Братства та їх роль в розвитку української культури 16- початок 17 ст.
  7. Братства та їх роль в розвитку української культури.
  8. Видатки на розвиток фізичної культури та спорту
  9. Види і функції соціальних інститутів
  10. Види культури
  11. Види носіїв субкультури
  12. Види, форми і функції культури

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Кафедра теорії і методики фізичного виховання

ЛЕКЦІЯ

Тема: Рухові дії як предмет навчання.

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ІІ КУРСУ П/С ФАКУЛЬТЕТУ

Виконавець:

Ст. викладач Євтушова Л. Ф.

Л ь в і в - 2001

План.

 

1. Особливості навчання руховій дії.

2. Рухове вміння та навичка.

3. Закономірності і механізми формування рухових вмінь та навичок.

4. Перенос навичок.

 

І. Педагогічні вимоги до навчання діють і у фізичному вихованні як педагогічному явищі. Але тільки у фізичному вихованні предметом навчання є рухові дії як засіб фізичного і психологічного удосконалення людини. Цим і визначаються особливості процесу навчання.

Найбільш специфічним і головним у процесі фізичного виховання є активна рухова діяльність учнів. Через неї відбувається удосконалення фізичних і психічних функцій людини. Разом з тим учні отримують спеціальні знання з фізичного виховання.

Навчання у фізичному вихованні є організований процес передачі і засвоєння системи спеціальних знань і рухових дій, спрямованих на фізичний і психічний розвиток людини.

В процесі навчання руховій дії формується рухова навичка, а разом з нею відбувається розвиток рухових якостей: сили, витривалсті, гнучкості та інших.

В процесі навчання руховим діям вирішуються у комплексі три види задач: навчання, оздоровлення, виховання.

 

ІІ. Однією із сторін фізичного виховання є навчання. У навчанні розрізняють діяльність учнів і вчителя. Вчитель навчає, учень навчається. Успіху у навчанні можливо досягнути тоді, коли дії учня керовані свідомою метою засвоїти певні знання, уміння, навички, форми поведінки та види діяльності. Діяльність учителя полягає в організації процесу навчання, керуванні ним. Без розумного, цілеспрямованого керівництва вчителя й активної, свідомої участі учня не може бути позитивного результату процесу навчання.

У фізичому вихованні навчання характерезується як організований процес передачі і засвоєння систем спеціальних знань і рухових дій, спрямованих на фізичне і психічне вдосконалення людини.

Формування рухових дій є однією з ведучих завдань фізичного виховання, спирається на відповідні закономірності. Для їх подальшого вивчення познайомимося з основними поняттями і термінами.

Р у х як моторна функція організму є зміною положення тіла або його частин. Елементарний рух є складовою рухової дій. З допомогою зв'язаних між собою елементарних рухів здійснюється рухова дія. Наприклад, певна система рухів ніг, рук, тулуба, голови дозволяє учню виконати дію у вигляді стрибка.

Таким чином руховою дією називають цілеспрямований ряд рухів для вирішення конкретного рухового завдання.

Нагадаємо, що фізичною вправою називаються рухові дії, які спрямовані на вирішення завдань фізичного виховання і підпорядкоані його закономірностям.

Згідно теорії управління засвоєнням знань кожна дія являє собою єдність трьох частин - орієнтовної, виховної і контрольно-корекційної. Орієнтовна частина виконує функції програми дій, на основі якої здійснюється виконавча частина; паралельно з виконанням здійснюється контроль: результати дій співставляються з завданням програми і оцінюються просуванням до мети. Якщо виявляється неузгодженість між орієнтовною і виконавчою частиною дій, то в останню відносяться корекції, якщо ці частини дій узгоджені, але просування до менш незадовільне, то коректується орієнтовна частина (мал. 1). Навчання найбільш ефективне, якщо вчитель керує формуванням орієнтовної частини дій.

 

 

 


Рис. 1 Дія як єдність орієнтовної, виконавчої і контрольно-корекційної частини.

 

 

Рухові уміння і навички - це певні функціональні утворення, які виникають у процесі і в результаті засвоєння рухових дій.

Рухове вміння - це такий рівень володіня руховою дією, який характерезується необхідністю детального свідомого контролю за діями, невисокою швидкістю виконання, нестабільністю та неекономічністю рухів, нестійкістю до дій збиваючих факторів, наявністю зайвих рухів.

Характерні риси рухового вміння:

> зосереджується увага на руховій дії;

> поправки і зміни до техніки виконання рухової дії не дозволяють формувати постійну систему рухів і зафіксовувати її в пам’яті;

> велике напруження і нестійкість до різних несприятливих факторів (втома, емоційний стан, перерва у повторенні рухових дій).

Рухова навичка - це такий ступінь володіння технікою дій, який характерезується мінімальною участю свідомості при контролі за дією (дія виконується автоматизовано), високою швидкістю, стабільністю, стійкістю до збиваючих факторів, міцністю запам'ятовування.

Характерні риси рухової навички:

> можлитвість переключати увагу на інші об’єкти рухової діяльності;

> злиття окремих фаз і частин техніки у єдине ціле;

> стійкість рухової дії (стабільність, варіативність, стандартизація, індивідуалізація).

Навичка зберігається у пам’яті тривалий час, або назавжди.

 

ІІ. Як вже зазначалось вище, формування рухової дії спираються на цілий ряд закономірностей. Далі зупинимося на них більш детально.

Навчання починється з формування навчальної мотивації учня. Якщо учень не відчуває потреби в оволодінні предметом навчання, то навчання буде малоефективним.

Безпосереднє оволодіння руховою дією починається з формування знання про суть рухового завдання і шлях його розв'язання. Знання це формується на основі спостереження зразка і коментаря, який супроводжує показ. Вчитель повинен звенути увагу учня власне на ті елементи рухової дії, від яких залежить успішність його виконання. Це не тільки особливості рухової дії, але і особливості умов рухового завдання: жорсткість опори, властивості снарядів, поведінка партнера чи суперника і т. ін. Об'єкти, що вимагають концентрації уваги при виконанні дій, називають основними опорними точками (ООТ), а їх сукупність, яка складає програму дії, називають орієнтовною основою дій (ООД).

ООД повноцінна тільки в цьому випадку, коли вона містить необхідну і достатню інформацію. Критерій необхідності і достатності передбачає формування у я в и про рухову дію по кожній з ООТ. Уява повинна включати зоровий образ рухового завдання і спосіб його розв'язання, оснований на спостереження, логічний образ, оснований на пояснення; кінестезичний образ способу розв'язання оснований на раніше сформованих уявленнях (накопичений руховий досвід) або на відчуттях, які виникають в спробах розв'язати рухове завдання.

Коли на кожній ООТ сформовані необхідні знання і повноцінні уявлення стає можливим практичне виконання дій в цілому на повній ООД.

Особливості формування дій від знань і уяви до умінь і навичок приведені на рис. 2.

Перші спроби виконуються повільно, учень детально контролює всі рухи, шукає адекватного способу виконання рухової дії в цілому. Перші спроби, як правило, виконуються з підвищеним напруженням і зайвими рухами, вимушеними і зайвими рухами, вимушеними затримками між окремими операціями, скуто і сповільнено.

 

 

 

 


Рис. 2 Перехід знання в уяву, вміння, навичку

 

Це обумовлено відсутністю міцних зв'язків між ними. У цей період на виконання рухової дії негативно впливають різноманітні несприятливі фактори: умови виконання, тривалі перерви між вправляннями та ін. Рухові уміння мають велику дидиктичну цінність, оскільки їх формування вимагає від учня активної участі в навчальному процесі, привчає аналізувати сутність поставлених завдань, умови виконання, керувати власною розумовою, відчуттєвою і руховою діяльністю. У ряді випадків матеріал шкільної програми засвоюється саме на рівні вміння. Багаторазове систематичне повторення рухової дії призводить до того, що вміння переходить у рухову навичку. Всі операції,які входять до складу рухової дії відпрацьовуються, стають звичними, а зв'язки між ними міцними.

Характерні ознаки навички: автоматизація рухів, варіативність навички, стабільність. Сформовані і достатньо закріплені в практичній діяльності навички не зникають навіть при тривалих перервах у їх застосуванні.

 

ІІІ. Розглядаючи механізми і закономірності формування рухових умінь і навичок, не можна обминути явище, яке отримало назву "перенос навички". Незважаючи на те, що конкретні механізми їх переносу вивчені далеко не в усіх випадках і недостатньо детально, однак достеменно відомо, що будь-яке рухове вміння або навичка формуються не на порожньому місці, а завжди включають в себе ті, або інші компоненти інших, раніше сформованих умінь і навичок, які певним чином впливають на становлення і прояв нового вміння або навички. Наприклад, володіння навичкою метання малого м'яча значно полегшує навчання метання гранати, а згодом і метання списа. В наведеному прикладі діє так званий "позитивний перенос".

"Позитивний перенос" навичок - це така взаємодія навичок, при якій раніше сформована навичка полегшує формування наступної навички. Ймовірність позитивного переносу тим більша, чим значніша стійкість змістовної основи і головних ланок рухової дії. Виходячи з цього, навчальний матеріал потрібно добирати і послідовно розподіляти вивчення рухових дій з урахуванням їх змістовної основи.

Перенос навички може мати і негативний характер.

"Негативний перенос" навичок - це така взаємодія навичок, при якій раніше сформована навичка ускладнює вивчення наступної навички. Наприклал, навичка подолання перешкоди стрибком заважає засвоїти техніку бар'єрного бігу та ін. Своєрідним різновидом є перехресний (симетричний) перенос навички. Це явище - при якому сформована навичка в одну сторону (або однією рукою, ногою) має вплив на формування аналогічної навички, але в іншу сторону (або іншою рукою, ногою).

 

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)