Особливості формування ринку праці в Україні

Перехідний період до ринкової економіки призводить до зростання чисельності безробітних у країнах, що обрали такий шлях розвитку. В Україні кожного року, за прогнозами Державного центру зайнятості, в цей період кількість безробітних зростатиме приблизно на одну третину порівняно з минулим роком. Саме тому ще на початку 1991 р. в Україні було прийнято Закон «Про зайнятість населення». Згідно з цим законом на території України створено державні служби зайнятості населення.

Основними функціями служби зайнятості є

-аналіз і прогнозування попиту й пропозиції на робочу силу, -

-інформування населення й державних органів управління про

становище ринку праці;

-консультування громадян та роботодавців стосовно можливості отримання роботи;

- організація професійної підготовки і перепідготовки, реєстрація та статистичний облік безробітних;

-підготовка програм зайнятості тощо.

У складі державної служби зайнятості створено інспекцію, яка наглядає за дотриманням законодавства про зайнятість державними, громадськими органами, підприємствами, установами, іншими роботодавцями та надає їм методичну і практичну допомогу.

Ринок праці в Україні формується під час перебудови всього механізму господарювання, інвестиційної політики, роздержавлення й приватизації власності, землі, демократизації суспільства.

Для цього періоду характерні такі соціальні тенденції:

-зменшення чисельності працюючих у суспільному секторі виробництва та зростання нерегламентованої зайнятості;

•зменшення чисельності працюючих у промисловості, будівництві, в галузях, що виробляють товари народного споживання, та надання послуг населенню, в сільському господарстві;

•зростання офіційного й прихованого безробіття, вимушена неповна зайнятість населення, відпустки без збереження
заробітної плати, неповний робочий день, тиждень тощо;

•подальша диференціація безробіття, утворення регіонів з підвищеним рівнем зареєстрованого безробіття;

•зростання кількості населення, що переходить на самозабезпечення продуктами харчування;

•збільшення чисельності працюючих і питомої ваги виробленої продукції в приватному секторі економіки.

З метою створення соціально-економічних і організаційних умов для зменшення рівня безробіття, регулювання ринку праці та соціального захисту

безробітних Кабінет Міністрів України в 1996 р. схвалив Програму зайнятості населення на 1997—2000 рр. та заходи щодо її реалізації.

Програму зайнятості населення спрямовано на виконання середньострокових завдань розвитку ринку праці в Україні, реалізацію державної політики зайнятості населення. Проте ця програма, як і деякі інші програми, які не було фінансово забезпечено, лишилася невиконаною.

Сьогодні центри зайнятості не задовольняють потреби безробітних. Спостерігається невідповідність між реальними вакансіями та претендентами на них. Попит є тільки на вузькопрофільних досвідчених фахівців та малокваліфікованих працівників з низькою оплатою.

Методи роботи зі звільненим населенням, а саме: працвлаштування, перепідготовка, тимчасові громадські роботи — вже не спрацьовують.

На державному, обласному й районному рівнях і далі застосовують переважно ті самі методи вирішення проблеми зайнятості населення, що і протягом багатьох років, тому і вони не відповідають вимогам сучасного стану ринку праці.

Для поліпшення ситуації на ринку праці України треба:

•відродити й піднести економіку промислових підприємств, агропромислового комплексу та на їх базі відроджувати соціальні питання;

•змінити систему допомоги безробітним. На сьогодні немає можливості забезпечити всіх бажаючих роботою, тому варто навчати людей адаптуватися до реальних умов життя, організовувати власний бізнес відповідно до вимог ринку;

•здійснювати гнучку, реалістичну політику на державному
рівні, а центрам зайнятості вишукувати можливості працевлаштування населення з урахуванням особливостей кожного регіону;

• надавати організаційну й фінансову підтримку тим підприємствам, які створюють нові робочі місця та розвивають місцеву інфраструктуру, сприяють розвитку малого й середнього бізнесу;

• з метою стимулювання підприємницької діяльності й зайнятості населення варто звільнити підприємців-початківців від оподаткування на два-три роки;

• вдосконалити механізм заповнення вакантних місць, створення додаткових, зокрема для інвалідів та інших незахищених верств населення (учнів, студентів, дітей багатодітних сімей, пенсіонерів) — на вакантні місця й сезонні роботи;

• фонду сприяння зайнятості направляти підприємствам працівників тільки на замовлення, а не таких, в яких немає потреби;

• треба чітко визначити законодавче і дотримуватися виконання вимог, правил улаштування людей, що повернулися з місць позбавлення волі. Недотримання цього положення сприяє тому, що значна частина цих людей повертається туди знову.

Поиск по сайту: