АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Сутність і особливості стратегії підприємства

Читайте также:
  1. IV. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ УЧНІВ
  2. V. Особливості обліку деяких запасів
  3. V. Характерологічні особливості
  4. VIII. Особливості проходження служби військовослужбовцями, щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство або справа розглядається судом чи вирок суду набрав законної сили
  5. VІIІ. Приведення нормативно-правової бази у відповідність із завданнями Стратегії
  6. Адміністративно-правові відносини, їх структура, особливості та види.
  7. Аналіз документів: поняття, види, особливості застосування
  8. Аналіз рентабельності діяльності підприємства.
  9. Аналіз ритмічності роботи підприємства.
  10. Аналіз та оцінка маркетингових можливостей підприємства. Використання матриці Ансоффа.
  11. Анатомо – фізіологічні особливості дитячого організму та характерні патологічні стани в різні вікові періоди.
  12. Анатомо-фізіологічні особливості доношеної новонародженої дитини

Запозичення категорії «стратегія» з військового лексикону пояснюється тим, що підприємства в розвинених країнах опини­лися в умовах, близьких до «воєнних дій» наприкінці 1950-х ро­ків, пов'язаних із насиченням ринку, зростанням конкуренції, ко­ли, щоб вижити треба було боротися. «Воєнні дії» потребували теоретичного забезпечення. Відтоді теорія та практика управлін­ня просунулися далеко вперед.

Тепер досить багато місця в економічній літературі займає пи­тання відносно сполучення або розділення підходів до визначен­ня «стратегії як процесу» та «стратегії як результату» (кінце­вого орієнтиру). У першому випадку для визначення стратегії потрібно відповісти на такі запитання:

 

1. «Хто ми є?», «Де ми перебуваємо?» («вихідне» для органі­зації положення А);

«Куди ми йдемо?» або «Якими ми бажаємо бути?» («кінцеве», бажане для організації положення Б);

«Коли і як ми досягнемо наших цілей?»» тобто як можна перейти з положення А у положення Б.

Визначення «стратегії як результату» пов'язано з ототож­ненням мети та стратегії і зумовлено необхідністю встановлення конкретних орієнтирів для здійснення стратегічної діяльності. У цьому контексті розрізняють такі підходи.

Найчастіше стратегію ототожнюють з позицією на ринках, із заходами, що дають змогу зміцнити конкурентну позицію та збіль­шити частку на «своїх ринках», вести боротьбу за завоювання нових ринків та ін. За більш широким визначенням стратегіяце конкретизована у певних показниках позиція в середовищі, яку займає підприємство, це — своєрідний погляд на внутрішнє і зовнішнє середовище і спроба знайти шляхи ефективного пристосування до зовнішніх, неконтрольованих фірмою факторів за допо­могою проведення необхідних змін елементів та їхніх комбінацій внутрішнього середовища.

Стратегія — це довгостроковий курс розвитку фірми, спосіб досягнення цілей, який вона визначає для себе і альтернативних ва­ріантів керуючись власними міркуваннями в межах своєї політики.

Стратегія розглядається як зразок, до якого прагне наблизитись організація (підприємство). Найчастіше за зразок беруть процвітаючу фірму, аналізують її позитивні сторони діяльності й намагаються скористатися її досвідом.

стратегія:

♦ дає визначення основних напрямків і шляхів досягнення ці­
лей зміцнення, зростання та забезпечення виживання організації
в довгостроковій перспективі на основі концентрації зусиль на
певних пріоритетах;

♦ є способом встановлення взаємодії фірми із зовнішнім середовищем;

♦ формується на основі дуже узагальненої, неповної та недос­татньо точної інформації;

♦ постійно уточнюється в процесі діяльності, чому має сприя­ти добре налагоджений зворотний зв'язок;

♦ є фактором стабілізації відносин в організації;

♦ дає змогу налагодити ефективну мотивацію, облік, контроль, та аналіз, виступаючи як стандарт, котрий визначає успішний розвиток і дає змогу оцінити досягнуті результати.

 

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)