Оцінка вартості прав на об’єкти права інтелектуальної власності

3.5.1. Послідовність оцінки

Визначення вартості (ціни) прав на ОІВ є одним із необхідних, відповідальних і складних етапів їх комерціалізації.

Послідовність оцінки ОІВ складається з таких етапів:

1. Ідентифікація ОІВ;

2. Визначення мети (цілі) оцінки;

3. Вибір бази оцінки;

4. Вибір підходу до оцінки;

5. Вибір методу оцінки;

6. Розрахунок вартості ОІВ;

7. Оформлення звіту (акту) про оцінку.

(1) Приступаючи до оцінки, необхідно визначитись, що саме є об’єктом оцінки: це права на винахід, технологія, торговельна марка, комерційна таємниця чи все заразом?

Необхідно впевнитись у тому, що ОІВ існує у матеріальній формі, а також що є охоронний документ на певний об’єкт права інтелектуальної власності, який засвідчує правомірність володіння майновими правами стосовно цього об’єкта.

Якщо майнові права на ОІВ вичерпані або перестали діяти достроково, наприклад, у разі несплати річних зборів за підтримку чинності патенту або свідоцтва, то право інтелектуальної власності, а разом з ним й об’єкт оцінки, зникають.

(2) Наступним кроком є визначення мети оцінки. Оцінка вартості прав на об’єкт права інтелектуальної власності найчастіше здійснюється з метою визначення:

- оподатковуваної бази майна фірми;

- вартості інтелектуальної (промислової) власності, яка вноситься до статутного капіталу підприємства;

- вартості виняткових прав, що передаються на основі договору про передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності або ліцензійного договору на право використання такого об’єкта;

- розміру компенсації, яку необхідно виплатити згідно з чинним законодавством правовласнику інтелектуальної власності за порушення його виключних (майнових прав).

(3) Необхідність оцінки вартості інтелектуальної власності виникає також:

- у разі внесення її до інноваційних, інвестиційних проектів;

- у разі розширення ринків збуту;

- у разі страхування;

- передачі інтелектуальної власності в заставу з метою отримання кредитів;

- визначення збитку, завданого неправомірним використанням об’єкта права інтелектуальної власності;

- у разі банкрутства підприємства в процесі його ліквідації з метою задоволення позовів кредиторів.

При цьому розрахунки вартості (ціни) об’єкта інтелектуальної власності, здійснені для одних цілей, не використовуються для інших.

(4) У залежності від об’єкта права інтелектуальної власності та мети оцінки вибирають підхід до оцінки. Існує три підходи:

- витратний;

- порівняльний;

- дохідний.

Визначення вартості прав на ОІВ при використанні витратного підходу ґрунтується на розрахунку витрат на відновлення ОІВ в поточних цінах за вирахуванням морального зносу (амортизації). Цей підхід є єдиним придатним, коли ОІВ не призначений для отримання прибутку або коли з тих чи інших причин вартість неможливо визначати двома іншими підходами.

Найбільш прийнятним у сучасних умовах є дохідний підхід. В основі дохідного підходу лежить принцип очікування, тобто вартість прав на ОІВ визначається величиною майбутньої користі, яку отримає їх власник. При цьому майбутні грошові потоки, що генеруються ОІВ, перераховуються у сьогоднішню вартість.

Сутність порівняльного підходу полягає в тому, що вартість прав на ОІВ визначається шляхом співставлення цін недавніх продажів прав на подібні ОІВ. Це найбільш надійний підхід до оцінки. Але в Україні поки що з низки причин (відсутній розвинений ринок ОІВ, недоступні бази даних про результати продажу ОІВ тощо) цей підхід практично не використовується.

(5), (6), (7) У рамках кожного підходу існує кілька методів, що дозволяють розраховувати вартість прав на ОІВ у грошових одиницях. Розрахунок вартості прав є досить складним завданням, тому цю роботу доцільно виконувати за договором з професійним оцінювачем прав на об’єкти права інтелектуальної власності, сертифікати яким на право оціночної діяльності видає Фонд державного майна України.

Поиск по сайту: