Методи оцінювання конкурентоспроможності продукції

Методи оцінювання конкурентоспроможності продукції:

Ø Метод відповідності визначеним показникам;

Ø Метод порівняння з базовим зразком;

Ø Метод експертної оцінки;

Ø Метод сегматичного диференціалу.

Метод відповідності визначеним показникам передбачає застосування показникв, які мають лише два значення: 1 або 0 залежно від відповідності продукції певним вимогам. Показники, що негативно впливають на рівень конкурентоспроможності, зараховуються як (-1). Метод простий, не потребує знання стандартів і відповідно, досить неточний. Тому його використання доцільно для споживацької оцінки під час соціологічних опитувань тощо.

Метод порівняння з базовим зразком передбачає визначення інтегрального показника відносної конкурентоспроможності з урахуванням показників якості, кон’юктури ринку та економічних показників. Об’єктивність оцінки залежить від вибору базового зразка та методології.

Метод експертної оцінки базується на здатності кваліфікованих фахівців-учених і практиків досить точно визначити перспективи розвитку попиту споживачів і ринкової кон’юктури. Метод експертної оцінки вважається найбільш точним, але потребує значних витрат коштів і часу для вибору експертів та організації роботи експертної групи.

Метод семантичного диференціалу передбачає застосування профільного аналізу та побудови профілограми показників конкурентоспроможності досліджуваної продукції за результатами опитування споживачів. Перевага методу – у наочності його результатів.

Комплексний метод оцінки конкурентоспроможності нових товарів враховує функціональні, естетичні та економічні характеристики товару та базується на експертній оцінці конкурентоспроможності. Розраховується збірний параметричний індекс для функціональних показників за формулою:

Р ф = ai gi, (3.1)

де аі – коефіціент вагомості; gi – відносний параметр (показник) якості, який розраховується за формулою:

Р досл.

gi = Р конк. (3.2)

де Р досл. – значення параметру досліджуваного товару; Р конк. – значення параметру конкуруючого товару.

Розрахунок параметричного індексу для економічних показників проводиться за формулою:

Cдосл.

gi = С конк. (3.3)

де С досл. – цінові характеристики досліджуваного товару; С конк. –цінові характеристики конкуруючого товару.

Розрахунок інтегрального показника відносної конкурентоспроможності проводиться за формулою:

Р ф+ Р ест.

К = g ек. (3.4)

ЯкщоК <1, то досліджуваний товар має нижчу конкурентоспроможність порівняно з конкуруючим товаром.

Якщо К >1, то досліджуваний товар має вище конкурентоспроможність порівняно з конкуруючим товаром.

Залежно від завдань дослідження враховуються додаткові фактори: репутація на ринку, престиж споживання, рівень сервісу.

Конкурентоспроможність характеризується 3-ма групами показників:

1) корисність;

2) можливість задовольняти потреби споживачів;

3) конкурентоспроможність пропозиції.

Параметри конкурентоспроможності поділяються на такі групи:

 технічні;

 нормативні;

 економічні.

Оцінка конкурентоспроможності товару здійснюється на основі співставлення даної продукції з відповідною продукцією інших фірм.

Характеристики якості прямо пропорційні показникам конкурентоспроможності.

Інтереси споживача до якості і ціни – протилежні.

Пріоритет факторів при виборі постачальника:

¾ якість;

¾ ціна;

¾ унікальність виробу;

¾ дизайн;

¾ надійність поставок;

¾ зв’язки з експортером;

¾ після продажне обслуговування;

¾ інші міркування пов’язані з товаром;

¾ інші міркування не пов’язані з товаром.

Конкурентоспроможність підприємства може оцінюватись шляхом оптставлення конкретних позицій декількох підприємств на одному і тому ж ринку за такими параметрами:

þ технологія;

þ розподільча здатність обладнання;

þ знання та практичний досвід персоналу;

þ система управління;

þ маркетингова політика;

þ імідж;

þ комунікації;

Поняття конкурентоспроможність ширше понять: „якість продукції послуг

і „технічний рівень продукції.”

Класифікаційна схема показників конкурентоспроможності:

1.показники зовнішнього формування:

a) довгостроковий (тенденції розвитку економіки, тенденції розвитку ринку, науково-технічного процесу, стійкі коливання в структурі споживання);

b) короткострокові (коливання кон’юнктури, несподівана поява або вихід конкурента з ринку, зміни моди)

2.показники якості:

a) ті, що стандартизуються:

¾ показники призначення;

¾ ергономічні показники;

b) регламентовані:

¾ патентно-правові;

¾ безпеки;

¾ екологічність.

3. економічні показники:

a) одноразові (витрати на придбання продукції):

- виплачена вартість виробу;

- витрати на транспортування;

- податки, митні збори;

- витрати на монтаж, передпродажне обслуговування.

b) поточні (витрати на експлуатацію продукції):

- витрати на обслуговування;

- витрати на ремонт;

- витрати на запчастини;

- витрати на паливо, енергію;

- витрати на амортизацію;

- витрати на переробку виробництва.

Рівень конкурентоспроможності пов’язують з відношенням показників конкурентоспроможності нашої продукції і фірм конкурента.

Рівень конкурентоспроможності визначається також:

- зовнішніми характеристиками не обумовленості його властивостями:

 термін постачання;

 якість сервісу;

 реклама;

 зміна співвідношення попиту і пропозиції;

 фінансові умови.

Конкурентоспроможність визначається відношенням корисного ефекту до сумарних, пов’язаних з придбанням і експлуатцією товару:

До = Е: ЦС max, (3.5)

де Е – економічний ефект; ЦС – ціна споживання.

Рівень конкурентоспроможності можна оцінити за допомогою системи одиничних, групових та інтегральних показників.

Одиничний показник відображує відсоткове співвідношення показників одного і того самого параметра порівнюваних товарів.

Груповий показник поєднує одиничні показники та характеризує ступінь задоволення потреби загалом.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару щодо товару –зразка – це чисельна характеристика конкурентоспроможних товарів, що є відношенням групового показника за економічними параметрами:

К = (І н.п. І т.е.п.): І ц.с. (3.6)

де І н.п., І т.е.п. –груповий показник за ппараметрами відповідно нормативними та техніко-економічними; І ц.с.- груповий показник ціни споживання.

Якщо К <1, пропонований товар поступається перед товаром-зразком; якщо К >1, товар має вищу конкурентоспроможність.

Конкурентоспроможність товару характеризується технічними, комерційними, організаційними та економічними параметрами. Кожна характеристика (одиничний показник якості товару) вимірюється у певній (спеціфічній) одиниці, а тому здебільшого показники непорівнянні між собою.

За комерційними умовами конкурентоспроможність визначається такими показниками: рівнем ціни; терміном постачання; умовами оплати; рівнем митних зборів; податків і коштів, витрачених на придбання товарів; мірою відповідальності продавців за виконання зобовязань.

За організаційними умовами придбання та використання товару конкурентоспроможність характеризується такими показниками, як наближення продавців до покупців, доставка продавцями товарів до місць споживання, зручність розрахунків, сервісне обслуговування.

За економічними умовами споживання конкуреноспроможність містить такі показники: енергоємність та економічність у споживанні сировини на одиницю продукції, що випускається; вартість сировини та експлуатаційних матеріалів; безвідходність технологій; надійність, періодичність і витрати на ремонт; чисельність і кваліфікація обслуговуючого персоналу; рівень заробітної плати працівників.

Оцінка конкурентоспроможності методом узагальнення здійснюється з урахуванням зведених витрат:

З = С + Ен, (3.7)

де С –собівартість товару; Ен – нормативний коефіціент ефективності капіталовкладень.

Розбіжності в якості засобів виробництва (і споживчих товарів

Конкурентоспроможність – це пoказник, рівень якого можна розрахувати для себе і конкурента, а потім перемогти. Насамперед, це філософія роботи в умовах ринку, яка орієнтує на розуміння потреб споживачів і тенденцій їх розвитку ринку; знання поведінки і можливостей конкурентів; знання „зовнішнього середовища” і його тенденцій; уміння створити такий товар і так довести його до споживача, щоб він надав перевагу йому перед товаром конкурента; мистецтво здійснювати все це на довгостроковій основі, розрахованій на переспективу.

Конкурентоспроможність продукції розглядається в двох аспектах:

1. ефект у розробника, виробника, споживача від створення, виробництва та споживання (експлуатації) продукції.

2. витрати на досягнення цього ефекту.

Головними складовими ефекту є:

v технічний рівень продукціїї, що розробляється;

v бездефектність її виготовлення;

v ефект у споживача продукції.

Принципи бездефектного виготовлення продукції та здачі її ВТК та замовнику з першого пред'явлення закладені системах БВП (бездефектне виготовлення продукції) та SZD (система нуль дефектів). Кількісною характеристикою ефекту служить коефіціент продукції з першого пред'явлення (К1)

Ефект в експлуатації - Е - може виражатися у вартісних одиницях (наприклад, річний економічний ефект Ег, варт.од.), в натуральних (напр., продуктивність верстату, од. продукції на рік), в умовних одиницях (балах, відсотках та т.ін.).

Витрати у розробника - витрати на науково-дослідні, дослідницько-конструкторські та інші роботи (НДДКР) - передвиробничі витрати Кнддкр.

У виробника – виробничі витрати (наведені витрати Вп).

Вп=В+ЕнК (3.9)

де В - поточні річні витрати - собівартість річного обсягу продукції, варт.од.

К - капітальні вкладення, варт.од.;

Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

У споживача – експлуатаційні витрати Вэ - приведені витрати на придбання та експлуатацію продукції

Вэ=ЕнNЦ (1+Ктм)+И+ЕнК (3.10)

де N - річний обсяг придбаної продукції, нат.од.

Ц - ціна одиниці продукції, варт.од.

Ктм- коефіцієнт транспортно- монтажних витрат;

И - річні експлуатаційні витрати, варт.од.

Кс - супутні капітальні вкладення, варт.од.

Ціна - основний показник конкурентоспроможності продукції - визначається з балансу попиту та пропозиції на дану продукцію (конкурентоспроможна ціна).

Інтегральний показник якості продукції

I=Е/В (3.11)

Значення інтегрального показника оцінюваної продукції 1 порівнюється з тим же базового зразка 1_б - кращого зразка аналогічної продукції конкурентів.

У результаті порівняння визначається рівень конкурентоспроможності

Укс=I/I_б (3.12)

Якщо Укс > 1 оцінювана продукція абсолютно конкуреноспроможна, приймається рішення про вихід з нею на ринок.

Якщо Укс=1 продукція умовно конкурентоспроможна, так як споживачу байдуже, купувати - дану продукцію чи аналогічну продукцію конкурентів. Рішення про вихід на ринок пов'язане з ризиком.

Якщо Укс < 1 продукція неконкурентоспроможна, вихід на ринок виключений, необхідна розробка та реалізація заходів щодо підвищення рівня конкурентоспроможності.

Поиск по сайту: