Розділ XII. що особа, яка хоча і діє в чужих інтересах, але від власного імені, не є представником

ЯОБОВ 'ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ПОСЛУГ

що особа, яка хоча і діє в чужих інтересах, але від власного імені, не є представником. Це пояснюється тим, що у відносинах представниц­тва представник своїми діями безпосередньо створює права та обо­в'язки для іншої особи, а комісіонер є самостійним учасником право­відносин і набуває прав та обов'язків для себе. Найбільше, про що може йтися за таких обставин, є так зване опосередковане представ­ництво. Треба, однак, зазначити, що термін «опосередковане пред­ставництво» має умовний характер і відноситься до випадків, коли особа по суті нікого не представляє, бо діє власноруч. Деякі риси представницької природи відносин тут виявляються лише в тому, що особа діє в інтересах іншої та за її рахунок. Проте для виникнення представництва в повному розумінні цього слова (прямого представ­ництва) цього недостатньо.

Договір комісії є консенсуальним та двостороннім. Він вважаєть­ся укладеним із моменту, коли сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК).

Предметом договору комісії є надання посередницької послуги, яка полягає у вчиненні комісіонером одного або кількох правочинів в інтересах комітента та за його рахунок (ст. 1011 ЦК). Комісіонер здійснює виключно юридичні дії. У цьому полягає відмінність дого­вору комісії від інших договорів про надання юридичних послуг. Так, за агентським договором та договором про управління майном агент та управитель здійснюють не тільки юридичні, а й фактичні дії (ч. 2 ст. 1038 ЦК, ч. 1 ст. 297 ГК). За договором доручення повірений здійснює тільки юридичні дії, але у порівнянні з комісіонером, його повноваження є більш широкими: повірений здійснює не тільки пра-вочини, а й інші дії юридичного характеру (приймає виконання дого­вору, видає довіреності в порядку передоручення, у разі спору пред­ставляє інтересі довірителя в суді тощо).

Комітент визначає зміст доручення, яке він надає комісіонерові. З урахуванням сутності договору комісії це насамперед може бути ку­півля або продаж певного товару. Якщо має місце саме такий договір, комітент може визначити асортимент товару, його кількість, якість, ціну тощо. Відповідно до ч. З ст. 1012 ЦК істотними умовами догово­ру комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. ЦК не містить обмежень щодо ціни майна, за яку воно буде продано комісіонером, тому сторо­ни визначають її вільно за взаємною домовленістю. Комітент може визначити територію, у межах якої комісіонер має здійснювати вико­нання зобов'язання (наприклад, надати комісіонерові виключне право представляти його інтереси з реалізації певного майна (обладнання, продуктів харчування, аудіо-відео- апаратури тощо) на конкретно ви­значеній території («договірна територія»). Таким чином, комітент за­дає певні параметри, у межах яких належить діяти комісіонерові. Ра­зом із тим для забезпечення інтересів комісіонера, який діє як підприємець, комітент може бути зобов'язаний утримуватися від

укладення договору комісії з іншими особами (ч. 2 ст. 1012 ЦК). Так обмеження можуть стосуватися певного виду товарів, їх асортимент} території здійснення доручення тощо. Це зменшує можливість виник _нення конкуренції у тій сфері, де діє комісіонер, і дає йому змог більш результативно виконувати доручення комітента.

Договір комісії має відплатний характер. Комітент повинен ви платити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у до говорі комісії (ст. 1013 ЦК). Як правило, розмір оплати визначаєтьс: у певному відсотку до загальної ціни договору комісії. Разом із ти» сторони можуть і не визначати ці положення в договорі. У такому ви падку оплата буде проводитися після виконання договору, виходячі із звичайних цін за відповідні посередницькі послуги. Таким чином невизначення в договорі умов, які стосуються оплати дій комісіоне ра, не змінює загального характеру цього договору: він завжди ма< відплатний характер. Визначення розміру оплати за договором комі сії здійснюється сторонами.

Для забезпечення інтересів комітента комісіонер може поручитис? за виконання правочину третьою особою, яка буде майбутньою сто роною договору. Така спеціальна запорука комісіонера- делькредері (делькредере, італ. del credere - від довіри) покладає на нього додат­кові зобов'язання: у разі невиконання або неналежного виконаній договору третьою особою комітент має право звернутися з відповід­ними вимогами до комісіонера. Делькредере підвищує захист інтере­сів комітента і в той же час покладає на комісіонера додаткові обо­в'язки щодо виконання договору третьою особою. У зв'язку з цим, якщо комісіонер поручився за виконання правочину, він має право на додаткову плату. Розмір останньої за делькредере визначається за до­мовленістю сторін.

Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку (ч. 1 ст. 1012 ЦК). У зв'язку з тим, що комісія не є різ­новидом відносин прямого представництва й комісіонер діє від власно­го імені, його відносини з контрагентами за договором не потребують пред'явлення довіреності. Тому питання щодо співвідношення строку дії довіреності та договору, які актуальні для договору доручення, в да­ному випадку не мають значення. Строк дії договору комісії, якщо він є визначеним, встановлюється тільки у самому договорі.

ЦК не містить спеціальних норм щодо форми договору комісії. Це означає поширення на цей договір загальних правил, які визначають форму правочинів (статті 205-209 ЦК).

Поиск по сайту: