 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Загальна характеристика світового розвитку в 1914-1939рр
| Економічна сфера | Суспільна сфера | Політична сфера |
| - Завершення формування індустріального суспільства у країнах Європи та Америки. - Незважаючи на появу нових галузей промисловості (хімічної, нафтопереробної, електротехнічної тощо), триває екстенсивний розвиток економіки. - Активна економічна експансія провідних держав, формування світового ринку. - Зміна держав-лідерів: місце Великої Британії посідають США. - Становлення систем державного регулювання економіки. | - Формування середнього класу, зацікавленого у стабільній внутрішній політиці. - Найчисленніша соціальна група - наймані робітники. - Покращення життєвого рівня і соціального статусу робітників. - Активна урбанізація; у провідних країнах чисельність міського населення перевищує чисельність сільського. - Боротьба за права жінок: у більшості європейських країн та США, а подекуди й в Азії вони набули виборчих прав | - Боротьба ліберальної демократії, комунізму та фашизму (нацизму). - Розгортання революційного руху, провідною силою якого стали масові робітничі партії. - Утвердження різних тоталітарних систем. - Частина країн пішла реформаторським шляхом, затверджуючи громадянські та соціальні права і свободи |
Перша світова війна загострила всі соціальні проблеми. В одних країнах вони вибухнули революціями, в інших правлячі еліти віддали перевагу проведенню досить глибоких політичних і соціальних реформ.
Основною рушійною силою революцій стали масові робітничі партії. Соціальні революції охопили території Російської і Австро-Угорської імперій, Німеччини. Значні соціальні виступи відбулись у Болгарії та Італії. Спочатку в ході революцій формувалося прагнення створити демократичні республіки з більш справедливим соціальним устроєм. У той самий час зневіра в існуючих органах влади і відсутність політичного досвіду породили прагнення створити систему прямого народовладдя у формі рад. Але ці спроби обернулись для радянських республік обмеженнями, а згодом і ліквідацією демократичних інститутів влади, установленням жорстких диктатур (диктатура пролетаріату в радянській Росії). Спроби побудувати соціально справедливе (соціалістичне, комуністичне) суспільство обернулися встановленням тоталітарної системи радянського зразка.
Разом із поглибленням революційних процесів наростала і хвиля контрреволюції, яка в більшості випадків призводила до втрати демократичних завоювань перших днів революцій: установлення авторитарних режимів (Угорщина та ін.) або домінування консервативних сил у подальші роки (Німеччина, Фінляндія та ін.). У країнах, де вдалось уникнути революцій (Англія, Франція, Скандинавські країни та ін.), були проведені реформи в напрямі подальшого розвитку ліберальної демократії: розширення виборчих прав, розвиток інститутів громадянського суспільства, розширення системи соціального захисту тощо. Повоєнне загострення соціальної і політичної боротьби, криза існуючих інститутів влади викликали і нове політичне явище - фашизм. Прибічники цих політичних ідей теж запропонували свої рецепти подальшого розвитку суспільства, але з повним запереченням демократії і насадженням тоталітарної системи фашистського типу.
Таким чином, після Першої світової війни людству відкрилися три основні перспективи подальшого розвитку:
- Розвиток ліберальної демократії,
- Будівництво соціалізму (комунізму),
- Фашизм.
Зміст розвитку світу в 1920-1930-ті рр. полягав у боротьбі цих напрямів.
На стан політичного життя у міжвоєнний період значно впливали національно-визвольні рухи. Методи, якими людство намагалося розв'язати національні проблеми в 1920-1930-ті рр. (від масового знищення народів до спроб знайти порозуміння), засвідчили, що єдиний шлях розв'язання національних проблем - або надання права на самовизначення, або врахування інтересів національних меншин і створення такої системи міжнаціональних відносин, яка забезпечувала б вільний розвиток усіх народів без утрати їхньої національної ідентичності.
2. Періодизація світового розвитку 1914-1939рр.
І період. 1914-1918рр. - період Першої світової війни.
- У результаті економічних і військово-політичних суперечностей між двома блоками - Антантою (Росія, Велика Британія, Франція) і Троїстим союзом (Австро-Угорщина, Німеччина, Італія) - у війну було втягнуто 34 держави. Підсумком війни став розпад імперій: Німецької, Російської, Австро-Угорської, Османської.
- Версальський мирний договір 1919р. визнав винуватицею війни Німеччину. Суперечності, що лежали в основі договору, стали передумовами для початку нової війни.
ІІ період. 1918-1923рр. - повоєнна нестабільність.
- У цей час зміцнилися позиції США. У Росії до влади прийшли більшовики. - У Німеччині, Угорщині, Фінляндії відбулися революції. Крайні ліві партії у цих країнах хотіли встановити диктатуру пролетаріату, як у Росії, але зазнали поразки.
- Активний антиколоніальний рух послабив позиції Великої Британії та Франції.
- У 1920-1921рр. настала економічна криза, наслідком якої стало падіння рівня життя, активізація крайніх правих сил (в Італії до влади прийшли фашисти). Інші західні країни, де були сильні демократичні традиції, обрали шлях реформ (Велика Британія, Франція).
Поиск по сайту: