Розвиток сільськогосподарської мікробіології

На сучасному етапі розвитку мікробіологія має вже стільки теоретичних та практичних досягнень, що наука в інтересах подальшого розвитку розділилася на кілька самостійних дисциплін, в тому числі самостійною наукою стала і сільськогосподарська мікробіологія.

В розвитку сільськогосподарської мікробіології величезне значення мали праці видатних вітчизняних вчених мікробіологів: С.М. Виноградський, В.Л. Омелянський, В.С. Буткевич, С.П. Костичев та інші.

В 1866 p. M.C. Вороніним були відкриті бульбочкові бактерії. Він вказував, що в бульбочках, які містяться на коренях люпину та вільхи, є мікроскопічні паличко видні тільця, що самостійно рухаються. Серед них є і роздуті, що галузяться.

У 1880 році Ф.М. Каменський вияив співіснування рослин з мікоризними грибами. При вивчені анатомічної будови безхлорофільних вищих рослин він помітив, що всі верхівки коренів покриті товстим шаром грибного міцелію, що має важливе значення і для рослин.

Крім мікоризних грибів, в період з 1882 по 1885 роки П.А. Костичев детально дослідив інші грунтові гриби.

Ці дослідження певною мірою підготували ґрунт для подальших досліджень С. М. Виноградського.

Роботи Виноградського створили нову епоху в розвитку грунтової мікробіології. Дослідження з сіркобактеріями (1887), а потім із залізобактеріями (1888), та з нітрифікуючими мікроорганізмами (1890) дали значні наукові результати. Йому вдалося отримати чисті культури нітрифікуючи мікроорганізмів і довести, що вони здатні рости на середовищах, що не мають органічних речовин і синтезувати складові частини свого тіла за рахунок вуглецю вугільної кислоти. Необхідну для цього процесу енергію отримують при окисленні аміаку до азотистої кислоти або при окисленні азотної кислоти в азотну (1 і 2 фази нітрифікації). Цей процес синтезу органічних речовин з вуглекислоти та води отримав назву хемосинтезу.

Інша група робіт С.М. Виноградського присвячена вільноживучим азот фіксуючим мікроорганізмам. У 1894 р. виділений ним новий вид вільноживучих азотфіксуючих бактерій було названо на честь Л.Пастера (Clostridium pasteurianum).

Через сім років після виділення цієї бактерії Бейєрінку вдалося виділити аеробний фіксатор атмосферного азоту – азотобактер. Присутність цих бактерій у грунті пояснило збільшення азоту у грунті, що спостерігалося агрономами.

Дещо пізніше були вивчені процеси перетворення органічних азотовмісних речовин у грунті.

Буткевич В.С. довів, що накопичення аміаку при розкладі органічних азотовмісних речовин тісно пов’язано з наявністю в середовищі вуглеводів. Він детально дослідив розклад відмерлих білкових решток у грунті в анаеробних умовах при дії мікроорганізмів до виділення аміаку – амоніфікацію.

В цей же період більш детально було вивчено перетворення клітковини у грунті. Ці дослідження були цікавими тим, що клітковина є досить стійкою речовиною. Л. Попову та В.Л. Омелянському вдалося довести, що в грунті є мікрофлора, що руйнує клітковину в анаеробних умовах. Крім целюлозоруйнівних мікроорганізмів Омелянський дослідив також фізіологію та поширення азот фіксуючих мікроорганізмів. Видав книгу «Основи мікробіології»

В.Р. Вільямс (1863 – 1939) вивчав роль мікроорганізмів у створенні структури грунту.

Поиск по сайту: