ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ БЕЗПРИТУЛЬНИХ ТВАРИН

БО “Дім Сірка”

-2013-

Протягом усієї історії людство намагається регулювати поголів`я безпритульних тварин. Донедавна механізмами вирішення проблеми залишались відстріл або відлов з наступним забиттям. Ряд дослідників за кордоном, а протягом останніх років і в нашій країні, встановили, що вказані методи біологічно недоцільні, економічно невигідні та шкідливі з точки зору санітарно-епідеміологічних умов.

В наш час в багатьох країнах світу розроблена і з успіхом застосовується програма під назвою “ В ідлов, п еревірка, в акцинація, c терилізація, в изволення” (ВПВСВ). При цьому проводиться відлов і стерилізація жіночих особин з поверненням тварин на колишнє місце проживання.

Усіх безпритульних собак відловити і знищити одночасно неможливо. А часткові заходи призводять до запуску біологічного механізму, який полягає в наступному:

· зазвичай у приплоді співвідношення самців і самиць складає 1,5-2: 1, при відлові та відстрілі збільшується кількість самиць, що народжуються. Таким чином, їх стає стільки ж, скільки й самців, що прискорює відновлення популяції;

· в середньому у приплоді собак народжується близько 5 цуценят, а виживає лише 2-3. При відлові та відстрілі «звільняються» території та зменшується кормова конкуренція, що в свою чергу стає причиною тому, що виживає майже все потомство.

Іншими словами, приблизно за рік-півтора популяція відновлює свою чисельність і необхідно знову проводити заходи по знищенню.

За умови застосування програми ВПВСВ усі стерилізовані собаки підлягають вакцинації проти сказу, що сприяє поліпшенню епізоотичної ситуації.

Крім того, відстріл та відлов з наступним знищенням антигуманні і провокують негативне відношення безпритульних тварин до людини, підвищення їх агресивності, що призводить до збільшення кількості покусаних людей. Стерилізовані ж тварини більш спокійні і соціально орієнтовані.

Існує три категорії безпритульних тварин:

1. Істинно безпритульні,

2. Умовно безпритульні,

3. Загублені або покинуті.

Перші живуть сім`ями, споживають харчові рештки на звалищах і випадково здобутим кормом, іноді їх підгодовують люди.

Другі за різними даними складають переважну більшість безпритульних тварин, вони живуть на автомобільних стоянках, ринках, поблизу лікарень, шкіл, дитячих садків і т.п., їх годують люди, які працюють на цих об`єктах.

Треті являють собою найбільш небезпечну категорію безпритульних тварин, тому що вони не пристосовані до безпритульного життя, часто вони агресивні по відношенню до людей.

Програма ВПВСВ передбачає організацію бригад відлову і пунктів перетримки. Бригади відлову забезпечуються різними пристосуваннями для відлову тварин. В пунктах перетримки тварини знаходяться деякий час перед стерилізацією і до зняття швів; загублені тварини залишаються там, доки не знайдуться хазяїни або їм не знайдуть нових власників.

Кількість пунктів перетримки і кількість тварин, яких необхідно стерилізувати, залежить від розмірів населеного пункту і кількості безпритульних у ньому. Для підрахунку поголів`я безпритульних тварин застосовують різні методики, які основані на використанні статистичних програм.

В пунктах перетримки частину пійманих тварин вимушено знищують: агресивних, безнадійно хворих та заражених зооантропонозами. Усі виловлені тварини повинні бути перевірені на туберкульоз, бруцельоз, дерматомікози, гельмінтози тощо, а також обов`язково вакциновані від сказу. Вакцинація від інших інфекцій можлива за наявності фінансових можливостей.

Впровадження методу стерилізації стримується як об`єктивними, так і суб`єктивними факторами. На першому етапі необхідні достатньо великі фінансові витрати, пов`язані з організацією пунктів перетримки і бригад вилову тварин. Щодо суб`єктивних причин, то тут найчастіше заважає розповсюдженню програми ВПВСВ бездіяльність деяких держслужбовців, дискредитація данного методу шахраями, відсутність у спеціалістів даних про ефективність методу стерилізації для контролю поголів`я безпритульних тварин в населених пунктах та ін.

Поиск по сайту: