Матеріал для вчителя

У лексичному складі сучасної української мови при­близно 10% запозичених слів. Слова, запозичені з інших мов, відповідно пристосувалися і продовжують присто­совуватись до законів української фонетики, орфографії.

Частина іншомовних слів потрапила в лексичний склад української мови дуже давно, і вони настільки призвичаїлися в ньому, що практично не відрізняють­ся від власне українських.

Запозичення слів властиве усім мовам світу і є озна­кою життєздатності певної мови. Різноманітні зв’язки українського народу з різними народами Сходу і Захо­ду, потреба називати нові поняття, що є в інших на­родів, загальний розвиток науки і культури зумовлю­ють появу слів з інших мов.

Найдавнішими є слова, запозичені з грецької мови — назви предметів (парус, баня, миска), назви рослин і тварин (лавр, мак, м’ята, кит, крокодил), власні імена (Андрій, Василь, Олександр, Софія, Олена). Але основ­на частина — це слова-терміни: історія, математика, фізика, аналіз, ідея, клімат, грам, метр, фонетика, те­атр, сцена, мелодія.

Слова латинського походження, за винятком дея­ких найдавніших запозичень (коляда, фортуна) і влас­них імен (Марко, Павло, Юлія), найчастіше пов’язані з наукою і технікою (аргумент, мотор), медициною (апендицит, туберкульоз), навчанням (конспект, лек­ція, студент).

Давніми запозиченнями здебільшого є слова, засвоєні з тюркських та інших східних мов: амбар, балик, ка­вун, лапша, сарай, халва, халат, чабан.

Українська мова засвоїла також певну кількість слів з німецької мови: шайба, солдат, фартух, танець.

З середини XVIII ст. починається помітний вплив французької мови. Це назви, пов’язані з мистецтвом, технікою, військовою справою, побутом: політика, сю­жет, шосе, пальто, пудра, шик.

Англійські запозичення з’являються з XIX_ст. Вони стосуються техніки, політики, спорту, мореплавства: тунель, бокс, футбол, ром.

Музична та деяка інша термінологія запозичена з італійської мови: акорд, дует, нетто, аварія, бензин.

Слова іншомовного походження часто відрізняють­ся від незапозичених своєю формою. Вони, як прави­ло:

а) можуть починатися на а та е: адреса, етап;

б) в основах мають збіги голосних: ідея, радіо;

в) мають звук [ф]: фабрика, фініш, графік; можуть не відмінюватись: кенгуру, кіно, таксі;

г) виступають з невластивими для української мови префіксами анти-, інтер-, кок-; суфіксами -изм, -ист, -ація: кооперація.

Написання деяких слів іншомовного походження не викликає особливих труднощів, бо вони вимовляються й пишуться відповідно до орфоепічних і орфографіч­них норм української мови. Але є багато іншомовних слів, які не підпорядковуються загальним правилам української орфографії, а мають свої правописні особ­ливості.

2. З-поміж слів виберіть слова іншомовного по­ходження. Обґрунтуйте свій вибір.

Дієта, комісія, школа, будинок, місто, журі, дез­інфекція, мозаїка, ін’єкція, ательє.

Поиск по сайту: