АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Склад бюджетного законодавства

Читайте также:
  1. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства
  2. Адміністративне правопорушення, його склад.
  3. Амплітуди складових ряду Фур’є періодичної послідовності прямокутних імпульсів
  4. Амплітуди спектральних складових відгуку НЕ
  5. Аналитический учет материалов на складе и в бухгалтерии.
  6. Аналіз складу злочину крадіжка (ст.185 ККУ).
  7. Аналіз та оцінка екологічної складової регіональної системи
  8. Б) Кадровий склад
  9. Безсполучникові складні речення
  10. Безсполучникові складні речення.
  11. Боковую язычно-надгортанную складку – plicae glossoepiglotticae lateralis
  12. Будова складових частин скребкових конвеєрів

Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є (ст. 4 БКУ):

Конституція України;

2) Бюджетний кодекс України (Цим Кодексом визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.);

3) закон про Державний бюджет України;

4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені статтею 1 цього Кодексу (наприклад «Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом за бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань»;(закони виставлені в чіткій ієрархії, тобто пположення закону про державний бюджет не можуть суперечити Бюджетному кодексу України. Увага: невказні постанови Верховної ради України)

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), висловлено такі правові позиції Суду: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини).

У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що "зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).

В Рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 (справа за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України) висловлена така позиція:

1. В аспекті конституційного подання положення ст.1, ч.1, 3 ст. 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями ст. 3, ч.1 ст.17, ч. 3 ст. 22, ст.46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

2. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

3. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 частини першої цієї статті; Наприклад:

«Про затвердження Порядку здійснення місцевих запозичень» від 24 лютого 2003 р. № 207 від 16 лютого 2011 р. N 110

«Про економію державних коштів» від 22 жовтня 2008 р. N943;

«Про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду бюджету» від 29 березня 2002 р. № 415;

“Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» від 7 березня 2007 р. № 408

«Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28 лютого 2002 р. № 228;

“Про затвердження Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів» від 15 грудня 2010 р. N 1132

«Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ» від 3 серпня 2011 р. № 845

«Питання проведення Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами державного фінансового аудиту» від 25 березня 2006 р. N 361;

«Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» вiд 09.10.2006 № 1404;

«Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій» від 6 лютого 2012 р. N 106

 

Проблеми щодо актів Кабінету Міністрів України:

1) не вказані розпорядження Кабінету Міністрів України. Проте, вони насправді регулюють бюджетні відносини. Дивись, наприклад:

«Питання оптимізації кількості бюджетних програм» від 6 квітня 2011 р. № 292-р

«Про схвалення Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі» від 14 вересня 2002 р. N 538-р

„Про схвалення Концепції реформування місцевих бюджетів” від 23 травня 2007 р. № 308-р;

Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів” від 31 травня 2006 р. № 296-р;

„Про перелік видатків державного бюджету на потреби оборони” від 13 вересня 2001 р. № 419-р;

Деякі питання ефективного використання приміщень бюджетних установ та органів виконавчої влади» від 8 липня 2009 р. № 787-р

«Окремі питання казначейського обслуговування бюджетних установ» вiд 14.04.2009 № 417-р

6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання БК Укрїни, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 4 БК Ураїни;

Проблема: невключені центральні органи, що не належать до виконавчої влади, зокрема, Рахункова палата України. Проте такі є, див.: Постанова Рахункової палати „Про затвердження Стандарту Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів” вiд 27.12.2004 № 28-6)

7) рішення про місцевий бюджет

8) рішення:

- органів Автономної Республіки Крим,

- місцевих державних адміністрацій,

- органів місцевого самоврядування,

прийняті відповідно до БК України, нормативно-правових актів, передбачених пунктами 3, 4, 5, 6 і 7 ч. 1 ст. 4 БКУ.

Особливості бюджетного законодавства:

1) Стаття 74 Конституції України: «Референдум не допускається щодо законопроектів з питань … бюджету …»

2) Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми БКУ. (ч.2 ст. 4 БКУ);

3) Бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно БКУ та законом про Державний бюджет України. (ч. 2 ст. 4 БКУ)

4) Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України (ч. 2 ст. 4 БКУ);

5) Якщо на ратифікацію подається міжнародний договір України, виконання якого потребує прийняття нових або внесення змін до чинних законів України, що регулюють бюджетні відносини, проекти таких законів подаються на розгляд Верховної Ради України разом з проектом закону про ратифікацію і приймаються одночасно (ч.3 ст. 4 БКУ);

6) Розгляд законопроектів щодо їх впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини, здійснюється за особливою процедурою, визначеною статтею 27 БКУ (ч.3 ст. 27 БКУ: Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим)

5) Стаття 41 БКУ регулює здійснення бюджетних призначень в разі несвоєчасного прийняття закону про Державний бюджет України, а ст. 79 – рішень про місцеві бюджети;

6) Закон про державний бюджет має містити лише положення, визначені в Основах бюджетної політики на наступний бюджетний рік (ст.33 Б.КУ) і положення, що визначаються в проекті Закону про Державний бюджет (ст. 38 БКУ);

7) рішення про місцевий бюджет затверджуються рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України (ч.2 ст. 77 БКУ);

8) Перелік питань, що визначаються рішенням про місцевий бюджет визначений в ч. 2 ст. 76 БКУ.

9) Окрім ст. 4 БКУ ряд інших статей та Прикінцеві положення БКУ визначають коло нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини або мають бути обов’язково прийняті, а також суб’єктів їх прийняття.

В ст. 96 Конституції України встановлено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а з особливих обставин - на інший період, тобто бюджетний період в Україні збігається з календарним роком.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (п. 24 ч. 1 ст. 2 БКУ).

У законі про Державний бюджет України видатки та кредитування за головними розпорядниками коштів державного бюджету мають бути деталізовані:

за програмною класифікацією видатків та кредитування державного бюджету,

за групами функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету та

окремими категоріями економічної класифікації видатків бюджету і

класифікації кредитування бюджету. (ч. 2 ст. 40 БКУ)

Законом про Державний бюджет України визначаються (ч.1 ст. 40 БКУ):

1) загальна сума доходів, видатків та кредитування державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);

2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) державного бюджету у відповідному бюджетному періоді і державного боргу на кінець відповідного бюджетного періоду, граничний обсяг надання державних гарантій, а також повноваження щодо цих гарантій відповідно до статті 17 БКУ;

3) доходи державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку);

4) фінансування державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку);

5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету за бюджетною класифікацією з обов'язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку, включаючи розподіл видатків на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями (у додатках до закону);

6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до закону);

7) розмір оборотного залишку коштів державного бюджету;

8) розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період;

9) розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів), із зазначенням кредиторів, загальних обсягів кредитів (позик) та обсягів їх залучення у відповідному бюджетному періоді в розрізі бюджетних програм (у додатку до закону);

11) додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.
Рішення про місцевий бюджет - рішення про місцевий бюджет - нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду (п.45 ч.1 ст.2 БКУ);

Рішенням про місцевий бюджет визначаються (Ст. 76 ч. 2 БКУ):

1) загальна сума доходів, видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);

2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді і місцевого боргу на кінець наступного бюджетного періоду; граничний обсяг надання місцевих гарантій, а також повноваження щодо надання таких гарантій з урахуванням положень статті 17 цього Кодексу;

3) доходи місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення)

4) фінансування місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення);

5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів місцевого бюджету за бюджетною класифікацією з обов'язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку (у додатках до рішення);

6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до рішення);

7) розмір оборотного залишку коштів місцевого бюджету;

8) додаткові положення, що регламентують процес виконання місцевого бюджету.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.009 сек.)