Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид
таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони,
економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки
та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди
національній безпеці України та які визнані у порядку,
встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають
охороні державою;

віднесення інформації до державної таємниці - процедура
прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про
віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до
державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом
обгрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці
України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї
інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю,
та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього;

гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної
інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації;

державний експерт з питань таємниць - посадова особа,
уповноважена здійснювати відповідно до вимог цього Закону
віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони,
економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки
та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації
та її розсекречування;

допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина
на доступ до секретної інформації;

доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою
особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною
інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною
таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та
провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією
посадовою особою відповідно до її службових повноважень;

засекречування матеріальних носіїв інформації - введення у
встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та
доступ до конкретної секретної інформації шляхом надання
відповідного грифу секретності документам, виробам або іншим
матеріальним носіям цієї інформації;

Звід відомостей, що становлять державну таємницю, - акт, в
якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних
експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у
визначених цим Законом сферах;

категорія режиму секретності - категорія, яка характеризує
важливість та обсяги відомостей, що становлять державну таємницю,
які зосереджені в державних органах, органах місцевого
самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях;

криптографічний захист секретної інформації - вид захисту, що
реалізується шляхом перетворення інформації з використанням
спеціальних даних (ключових даних) з метою приховування (або
відновлення) змісту інформації, підтвердження її справжності,
цілісності, авторства тощо;

матеріальні носії секретної інформації - матеріальні об'єкти,
в тому числі фізичні поля, в яких відомості, що становлять
державну таємницю, відображені у вигляді текстів, знаків,
символів, образів, сигналів, технічних рішень, процесів тощо;

охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових,
інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових
заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної
інформації та втратам її матеріальних носіїв;

режим секретності - встановлений згідно з вимогами цього
Закону та інших виданих відповідно до нього нормативно-правових
актів єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці;

розсекречування матеріальних носіїв секретної інформації -
зняття в установленому законодавством порядку обмежень на
поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом
скасування раніше наданого грифу секретності документам, виробам
або іншим матеріальним носіям цієї інформації;

спеціальна експертиза щодо наявності умов для провадження
діяльності, пов'язаної з державною таємницею, - експертиза, що
проводиться з метою визначення в державних органах, органах
місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і
організаціях наявності умов, передбачених цим Законом, для
провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;

ступінь секретності ("особливої важливості", "цілком таємно",
"таємно") - категорія, яка характеризує важливість секретної
інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони
державою;

технічний захист секретної інформації - вид захисту,
спрямований на забезпечення інженерно-технічними заходами
конфіденційності, цілісності та унеможливлення блокування
інформації.

Стаття 2. Законодавство України про державну таємницю

Відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються
Конституцією України (254к/96-ВР), Законом України "Про
інформацію" (2657-12), цим Законом, міжнародними договорами,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та
іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на органи законодавчої,
виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші
державні органи, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду
міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого
самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм
власності, об'єднання громадян (далі - державні органи, органи
місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації),
що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, громадян
України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому
порядку наданий доступ до державної таємниці.

Передані Україні відомості, що становлять таємницю іноземної
держави чи міжнародної організації, охороняються в порядку,
передбаченому цим Законом. У разі, якщо міжнародним договором,
згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,
установлено інші, ніж передбачені цим Законом, правила охорони
таємниці іноземної держави чи міжнародної організації, то
застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 4. Державна політика щодо державної таємниці

Державну політику щодо державної таємниці як складову засад
внутрішньої та зовнішньої політики визначає Верховна Рада України.

Стаття 5. Компетенція державних органів, органів
місцевого самоврядування та їх посадових осіб у
сфері охорони державної таємниці

Президент України, забезпечуючи національну безпеку, видає
укази та розпорядження з питань охорони державної таємниці,
віднесених цим Законом та іншими законами до його повноважень.

Рада національної безпеки і оборони України координує та
контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони
державної таємниці.

Кабінет Міністрів України спрямовує та координує роботу
міністерств, інших органів виконавчої влади щодо забезпечення
здійснення державної політики у сфері охорони державної таємниці.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування
здійснюють державну політику у сфері охорони державної таємниці в
межах своїх повноважень, передбачених законом.

Спеціально уповноваженим державним органом у сфері
забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог
режиму секретності в державних органах, органах місцевого
самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях,
діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на
керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.

Стаття 6. Здійснення права власності на секретну інформацію
та її матеріальні носії

Власник секретної інформації або її матеріальних носіїв
здійснює своє право власності з урахуванням обмежень, установлених
в інтересах національної безпеки України відповідно до цього
Закону.

Якщо обмеження права власності на секретну інформацію або її
матеріальні носії завдають шкоди їх власнику, відшкодування
здійснюється за рахунок держави у порядку та розмірах, що
визначаються у договорі між власником такої інформації або її
матеріальних носіїв і державним органом (органами), якому
державним експертом з питань таємниць надається право приймати
рішення щодо суб'єктів, які матимуть доступ до цієї інформації та
її матеріальних носіїв. Зазначеним договором також визначаються
порядок та умови охорони державної таємниці, включаючи режим
секретності під час користування і розпорядження секретною
інформацією та її матеріальними носіями, обумовлюється згода
власника цієї інформації та її матеріальних носіїв на здійснення
права власності з урахуванням обмежень, встановлених відповідно до
цього Закону, взяття власником на себе зобов'язання щодо
збереження державної таємниці та ознайомлення його з мірою
відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Якщо власник секретної інформації або її матеріальних носіїв
відмовляється від укладення договору чи порушує його, за рішенням
суду ця інформація або її матеріальні носії можуть бути вилучені у
власність держави за умови попереднього і повного відшкодування
власникові їх вартості.

Стаття 7. Фінансування витрат на здійснення діяльності,
пов'язаної з державною таємницею

Фінансування витрат на здійснення діяльності, пов'язаної з
державною таємницею, в бюджетних установах і організаціях
здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету
Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Кошти на
зазначені витрати передбачаються у відповідних бюджетах окремим
рядком. Зазначені витрати інших установ і організацій, а також
підприємств відносяться до валових витрат виробника продукції,
виготовлення якої пов'язано з державною таємницею.

Витрати на здійснення заходів щодо віднесення інформації до
державної таємниці, засекречування, розсекречування та охорони
матеріальних носіїв такої інформації, її криптографічного та
технічного захисту, інші витрати, пов'язані з державною таємницею,
на недержавних підприємствах, в установах, організаціях
фінансуються на підставі договору з замовником робіт, пов'язаних з
державною таємницею.

Підприємствам, установам і організаціям, які провадять
діяльність, пов'язану з державною таємницею, можуть надаватися
податкові та інші пільги в порядку, встановленому законом.

Поиск по сайту: