Поняття та ознаки права

Поняття та ознаки права

Функції права

Джерела права

Систематизація нормативно-правових актів

5. Система права

Поняття та ознаки права

В юридичній науці право розглядають як загально - соціальне явище і як волевиявлення держави.

Норми права встановлюються суспільством і забезпечуються ним. Сьогодні суспільство забезпечує норми права в залежності від своєї особливої форми організації якою є держава. Норми права можуть існувати у формі правового звичаю, нормативного акту, правового договору чи судового і адміністративного прецеденту і є загальнообов’язковими до виконання всіма членами суспільства.

Норми юридичного права забезпечуються засобами переконання та державного примусу. Ці норми розмежовують юридичні обов’язки і суб’єктивні права членів суспільства.

Норми юридичного права використовуються державою для керування і виражають волю влади.

Як загальносоціальне явище право виникає разом з виникненням людини і перших людських колективів. Воно характеризується певною свободою та обґрунтованістю поведінки людей, тобто відповідними особливостями суб’єктів суспільного життя. З такої точки зору право поділяють на: права людини, права нації, права народу і право людства.

Юридичне право пов’язане з виникненням держави. Адже держава не може існувати без права. Право проявляє себе як загальний обов’язковий порядок, що панує над волею кожної людини. Правове регулювання – це проголошення державою вимог до людини у формі правових приписів, з одного боку, та виконання особою цих вимог (правових обов’язків) – з другого.

Отже, юридичне право – це свобода та обґрунтованість поведінки людей, що задекларована державою відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права.

Розрізняють поняття „природне право” та „позитивне право”.

Природне право – це сукупність норм, які випливають із самої природи буття людини.

Позитивне право – це система норм, які встановлені державою і можуть в будь-який час змінюватися за її волею. Юридичне (позитивне) право у свою чергу поділяють на об’єктивне і суб’єктивне.

Об’єктивне право – це система всіх правових норм, що діють в державі, це право, що діє в державі як загальна об’єктивна закономірність необхідності регулювання суспільних відносин людей.

Суб’єктивне право – це міра можливої поведінки особи.

Таким чином, характерними ознаками правових норм (права) в його позитивному (юридичному) розумінні є:

- право встановлюється або санкціонується державою (тобто офіційно схвалюється державою чи населенням в ході референдуму);

- право є загальнообов’язковим, воно є єдиною системою приписів, обов’язкових для всього населення, яке проживає на території певної держави;

- право – це система норм, приписів, що певним чином підпорядковуються та взаємодіють;

- право має загальний характер - це означає, що право регулює поведінку не якоїсь конкретної особи, а будь-кого, хто вступає у ті відносини, що ним регулюються;

- норми права є формально визначеними, тобто вони чітко формулюють правила поведінки, які закріплені в конкретних нормативно-правових актах та інших джерелах права;

- право охороняється державою - це означає, що у випадках, коли певні правові норми не виконуються добровільно, держава застосовує примус.

Отже, право – це особливий вид соціальних норм, система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, що встановлюються, гарантуються державою з метою упорядкування суспільних відносин.

Поиск по сайту: