Апам'ятовуючі пристрої комп'ютера. Поняття внутрішньої та зовнішньої пам'яті

Внутрішня пам'ять

Пам'ять комп'ютера — це пристрій, призначений для зберігання інформації.

Всю пам'ять комп'ютера можна розділити на внутрішню та зовнішню.

Внутрішня пам'ять виготовляється у вигляді мікросхем, її призначення — забезпе­чення роботи комп'ютера. Користувач не може зберігати власну інформацію у внутрішній пам'яті.

До внутрішньої пам'яті належать: оперативна пам'ять, постійний запам'ятовуючий пристрій та кеш-пам'ять.

У оперативній пам'яті (RAM від англ. Random Access Memory — пам'ять з довільним доступом) зберігаються програми і дані, з якими працює процесор у поточний момент. Ця па­м'ять працює порівняно швидко, звідси походить і назва — оперативна. Оперативна пам'ять є тимчасовою — всі дані, що містяться у комірках оперативної пам'яті, зберігаються тільки упродовж того часу, поки комп'ютер включений. При виключенні комп'ютера вміст пам'яті зникає. Сучасні комп'ютери мають оперативну пам'ять обсягом від 16 Мб до 1Гб і більше.

Постійний запам'ятовуючий пристрій (ПЗП, англ. ROM від Read Only Memory — пам'ять тільки для читання) призначається для постійного збереження інформації, яка запи­сується один раз у заводських умовах. Користувач не має доступу до комірок постійної па­м'яті і не може змінити її вміст. Саме у ПЗП містяться перші команди для процесора, за яки­ми той починає роботу.

До складу ПЗП входить комплект програм під назвою BIOS (Basic Input-Output System — базова система введення-виведення), який ще називають напівпостійним за­пам'ятовуючим пристроєм. Вміст пам'яті BIOS підтримується спеціальним акумулято­ром. BIOS містить установки поточної конфігурації комп'ютера: наявність та типи деяких пристроїв, поточний час тощо. Користувач має доступ до BIOS та може змінювати його уста­новки.

Кеш-пам'ять має ті ж самі функції, що й оперативна, та призначається для тимчасового зберігання саме тих програм і даних, які найчастіше використовуються. Час доступу до вмісту кеш-пам'яті у декілька разів менший, ніж до вмісту оперативної пам'яті. Сучасні комп'ютери мають кеш-пам'ять обсягом від 128 Кб до 1Гб і більше.

Зовнішня пам'ять

Зовнішня пам'ять призначена для тривалого зберігання інформації і даних. Інфор­мація в зовнішній пам'яті зберігається при виключеному комп'ютері. Пристрої зовнішньої пам'яті характеризуються такими показниками: обсяг пам'яті, час доступу до інформації, тобто швидкість запису та зчитування даних, надійність збереження інформації.

Пристрої зовнішньої пам'яті називаються накопичувачами. Накопичувані складаються з двох частин:

• носій — це пристрій, на якому зберігається інформація;

• привод — це пристрій, призначений для зчитування інформації з носія та, інколи, запису інформації на носій.

Нині існує два основних види накопичувачів: накопичувачі на магнітній стрічці та ди­скові накопичувачі.

Накопичувачі на магнітній стрічці влаштовані таким чином, що прочитати інфор­мацію з комірки пам'яті стрічки можна тільки після зчитування інформації з попередніх комі­рок. Цей спосіб зчитування інформації називається поступовим доступом. Дискові нако­пичувачі мають довільний доступ, тобто зчитувати з них інформацію можна в будь-якому порядку. Майже всі сучасні накопичувачі є саме дисковими накопичувачами.

У дискових накопичувачах інформація записується на концентричні кільця, які назива­ються доріжками. Радіуси, проведені з центра диска, розділяють доріжки на сектори. Кожна доріжка має свій номер (починаючи з 0), всі сектори, розміщені на різних доріжках між двома су­сідніми радіусами, мають однаковий номер. Всі сектори розраховані на запис однакового обсягу інформації (звичайно 512 байтів). Запис та зчитування інформації на дискових накопичувачах ви­конується посекторно, тобто інформація передається відразу з цілого сектора.

Накопичувач на жорсткому магнітному диску (НЖМД) або вінчестер, призначе­ний для постійного збереження інформації, яка використовується при роботі з комп'ютером. Носій вінчестера — це кілька твердих круглих пластин, які закріплюються на одному стер-

жні й розташовуються у герметичному корпусі. Корпус вмонтовується в системний блок. Привод вінчестера також розташований в цьому ж корпусі. Найбільш поширена ємність сучасних вінчестерів коливається в межах від 1,2 Гб до 100 Гб. Швидкість запису та зчиту­вання інформації з вінчестера у тисячі разів вища, ніж з гнучких дисків. Час життя вінчес­тера при інтенсивному використанні, як правило, становить 4-5 років.

Накопичувач на гнучких магнітних дисках (НГМД) призначається для перенесення невеликих обсягів інформації між різними комп'ютерами. Привід НГМД називається дисково­дом і вмонтовується в системний блок. Носієм НГМД є гнучкий диск (floppy disk) або скорочено дискета. Звичайно використовуються дискети розміром 3,5 дюйма (3,5"= 89 мм), інформація в них записується на одну пластину з магнітним покриттям. Гнучкі магнітні диски можуть мати позначення DS, DD або HD: DS (від англ. double sided) — двостороння дискета із записом на обох поверхнях, DD — (від англ. double density) — дискета з подвійною щільністю запису; HD — (від англ. high density) — дискета з високою щільністю запису. Стандартна ємність дискет 3,5"—1,44 Мб та 2,88 Мб. Час життя дискети при інтенсивному використанні звичайно не більше року.

Стример записує інформацію великими блоками, безперервним потоком (звідси і назва: англ. stream — потік). Головною його перевагою є можливість швидкого та надійного зберігання великих обсягів інформації. Касети для стримера випускаються місткістю від 60 Мб до 4Гб.

Накопичувачі на лазерних (оптичних) дисках (НЛД) призначені для тривалого зберігання інформації середнього обсягу. Носій НЛД (його часто називають компакт-диском) має вигляд платівки діаметром приблизно 12 сантиметрів. Звичайні компакт-диски можуть зберігати до 650 Мб інформації. Швидкість запису та зчитування інформації з компакт-дисків значно вища, ніж з гнучких дисків, але нижча, ніж з вінчестерів. Вважається, що компакт-диски мають високу надійність збереження інформації.

Існують такі різновиди компакт-дисків: CD-ROM, CD-R та CD-RW. Для кожного виду компакт-дисків існує відповідний привод.

CD-ROM (від Compact Disk-Read Only Memory — компакт-диск-пам'ять тільки для читання). Інформація на такі диски записується за допомогою спеціальної заводської апара­тури та не може змінюватись.

CD-R (Compact Disk Recordable — компакт-диск для запису). Інформацію можна запи­сати лише один раз.

CD-RW (Compact Disk—Rewritable — компакт-диск, який можна перезапису вати). Ін­формацію можна записати багато разів (до 1000).

Цифрові диски DVD (Digital Versatile Disk — цифровий диск) призначені для збері­гання великих обсягів інформації (до 17 Гб). DVD по суті є вдосконаленням CD-ROM.

Поиск по сайту: