Розвиток художніх ремесел в Італії в епоху Відродження

Епоха Відродження була часом блискучого розквіту італійського прикладного мистецтва. Високого рівня досягли художні ремесла в провідних містах пізнього середньовіччя. Вже у цей період отримує широкого розвитку праця майстрів по золоту і сріблу, скульпторів і різьблярів по дереву, граверів по міді і по дереву, зброярів.

В Італії в епоху Відродження прикладне мистецтво знаходилось під сильним впливом живопису і скульптури. Зобразальні тенденції, варьювання реальних форм,у різноманітних комбінаціях і поєднаннях пронизують прикладне мистецтво майже у всіх його видах. Життєрадісна святковість побутового начиння, меблів, одягу, широке вторгнення реалістичних зображальних мотивів у декор, часте звернення до античних форм та зображувальних мотивів знаходились в гармонійному поєднанні із загальним характером культури Ренесансу.

Традиції середньовічного уявлення про мистецтво як про високе ремесло і про ремесло - як про мистецтво, заставляло багатьох видатних художників цієї епохи звертатися у галузь прикладного мистецтва. Вони пропонували свої малюнки для шпалери, працювати в техніці майоліки, із захопленням займатися ювелірною справою, накидати маленькі живописні панелі для господарських нужд.

Взаємопроникнення зображальних і прикладних мистецтв Італії 14 15ст.багато в чому було пов’язане з цією спільністю середовища, яке об’єднувало і майстрів художнього ремесла і власне художників. І пізніше у 16 ст., коли відбулось соціальне і естетичне їх розмежування, цей зв’язок зберігся. Художники відчували себе досить вільно в галузі прикладного мистецтва. Прикладом цього можуть бути лоджії Рафаеля, які прикрашені не лише сюжетними зображеннями але й прекрасними арабесками

В інтер’єрах церков і будинках простих городян Італії усім видам прикладного мистецтва було відведено велике місце. Меблі прикрашались прекрасним різьбленням, стільці, столи, шафи покривались рельєфом, ритмічні композиції і самі сюжети якого відображали по - своєму сюжетні і композиційні рішення „великих мистецтв” - архітектури і скульптури.

Розвиток дерев’яного різьблення в Італії 14 - 16 ст. просліджується по прикрашенню спеціальних господарських ларів - кассоне. Вони були обов’язковою приналежністю кожного заможного будинку. На стінах кассоне вправні різчики по дереву розміщували великі композиції, на яких зображували святкову ходу, сцени битв; вони покривали їх символічними фігурами, гербами хазяїв будинку, надаючи їм іноді схожість з античними саркофагами.

Кассоне 14 - 15 ст. прикрашались живописними вставками із зображенням жанрових сцен; неглибокий рельєф нерідко золотився, іноді зображення набиралось із різних кусочків дерева різноманітних відтінків (так звана інтарсія). У 16 ст.графічний плоский рельєф замінюється глибоким різьбленням, створюючи ефект горельєфа.. Кассоне нерідко ставиться на ніжки. Його обрамляли в складну різьблену раму і складний узорчастий „карниз”, як, наприклад, лар із будинку Строцці 1513 року. Це свого роду твір пластичного мистецтва, призначення і конструкція якого замасковані пишним декором. Такими ж своєрідними виробами були дерев’яні рами для туалетних дзеркал і картин того часу.

Поиск по сайту: