Чому відбулося повернення до громади

Ідея громади (спільноти) останнім часом була висунута як відповідь на проблеми сучасного суспільства й свідчить, на думку вчених, про кризу сучасної держави [7, 8]. Це універсальна й гло­бальна тенденція. Всюди в світі - у капіталістичних країнах Західної Європи й Північної Америки, колишніх комуністичних країнах Європи та Азії, у країнах Тихоокеанського регіону, що бурхливо розвиваються, у менш розвинених країнах Африки, Азії та Латинсь­кої Америки - спостерігаються схожі тенденції, схожі ознаки кризи державності, схожі кроки у децентралізації управління соціальною сферою. Національні держави більше не сприймають як утворення, здатні задовольнити всі потреби своїх громадян. Життя стає індиві-дуалізованішим; найважливіші сторони життєдіяльності людини реалізуються не у великих організаціях, а в малих групах, які най­більше відповідають конкретним потребам цієї людини, зокрема духовним та пізнавальним. Більше того, скрізь у світі вкорінюється переконання, що робота централізованих державних установ відрізняється високим ступенем бюрократизму та низькою ефектив­ністю, а їхнє фінансування не забезпечує належної якості обслугову­вання. Організацію діяльності на рівні громади вважають за прий­нятнішу, ефективнішу та менш обтяжливу для державного бюджету.

Відомо, якщо в людини є можливість вибору, вона воліє, аби допомогу їй надавали вдома й бажано близькі люди. Громада у цьому випадку виконує функцію упорядкування соціальних відно­син та є проміжною ланкою між макросистемою громади в ціло­му та мікросистемою родинної та особистої підтримки.

Громада як рівень соціальної роботи є привабливою й з огля­ду на можливість поєднувати формальні та неформальні види на­дання допомоги. Так, у Великобританії є спеціальний закон, що регулює взаємовідносини у наданні допомоги в громаді, згідно з яким можна залучати недержавні організації до надання послуг, які повинні надавати державні організації (на підставі так званого соціального контракту).

Ще один момент, який впливає на розвиток у світі роботи в громаді, це процес тотальної глобалізації, пов'язаний з техніч­ним прогресом, що, як це не дивно, породило новий тип мислення і потребу в самоідентифікації, відчуття приналежності до якоїсь конкретної групи, якоїсь громади, а не «глобального селища». Ці соціальні та економічні моменти призвели до поступової переорі­єнтації поглядів - від державного соціального догляду до роботи в громаді.

Щодо України, то поштовхом до розвитку роботи в громаді є, очевидно, кілька чинників: погіршення матеріального та психоло­гічного становища соціальне вразливих груп населення, а відтак зростання необхідності в нових соціальних послугах та програ­мах; неспроможність державних, передусім стаціонарних/інтернат­них закладів соціального захисту задовольнити потреби людей, зокрема потребу бути інтегрованим у соціальне середовище; ста­новлення соціальної роботи як професії, поява фахівців, які мають уявлення про можливості та переваги організації роботи за місцем проживання чи в громадах за інтересами.

Поиск по сайту: