АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Основні цілі державного регулювання в галузі туризму

Читайте также:
  1. I.4. ОСНОВНІ МОДЕЛІ ЗВЕРТАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
  2. Адаптація. Характеристика адаптацій. Основні концепції адаптаційних пристосувань
  3. Аналіз стану справ у галузі
  4. Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам
  5. Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів
  6. БУДОВА М'ЯЗІВ. ОСНОВНІ ВИДИ СКЕЛЕТНИХ М'ЯЗІВ
  7. В Україні немає свого фільмофонду і державного кіномузею, низький рівень кіноосвіти. Зовсім зникла кінопреса (журнали “Новини кіноекрана”, “Вавилон”).
  8. В) Екзистенціалізм та його основні напрями.
  9. Валютне регулювання
  10. Видатки державного бюджету та їх призначення
  11. Види загальнообов’язкового державного соціального страхування
  12. Види регулювання заробітної плати
    • забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав;
    • безпека туризму, захист прав та законних інтересів туристів, інших суб'єктів турдіяльності та їх об'єднань, прав та законних інтересів власників або користувачів земельних ділянок, будівель та споруд;
    • збереження цілісності турресурсів України, а також їх раціональне використання, охорона культурної спадщини та довкілля, врахування державних і громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

створення сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямів тур діяльності

• Історично склалися так, що в Україні регулюванням туризму постійно займається цілий ряд державних установ:

• за Радянських часів – Українська рада професійних спілок, у складі якої діяла Республіканська рада з туризму, пізніше перейменована на Українську республіканську раду з туризму та екскурсій;

Державний комітет СРСР з іноземного туризму; Бюро міжнародного Молодіжного туризму «Супутник», Міністерства освіти і науки, культури і туризму, оборони та ін., що мали підвідомчі туристські заклади

• Після проголошення в Україні Незалежності подібна структура управління туріндустрією в цілому збереглася, безумовно, маючи певні позитивні сторони.

• В умовах ринкових перетворень рекреаційна сфера вимагає для свого розвитку чималих інвестиційних ресурсів.

• Капіталовкладення різних міністерств і відомств забезпечували значну частину її фінансування.

• В тім, усе очевиднішими ставали недоліки такої організації управління на макрорівні, пов'язані, насамперед, з ігноруванням системного підходу до його здійснення

• Відсутність протягом 1989-1993 рр. структур і важелів державного регулювання туризму, призвела до руйнування важливих складових інфраструктури галузі, погіршення балансу в'їзного та виїзного турпотоків, фактичного розпаду системи соціально орієнтованого внутрішнього туризму.

• У цей період держава втратила майже 80% очікуваних валютних прибутків від обслуговування іноземних туристів

• Першим кроком на шляху виправлення ситуації стало створення у серпні 1993 р. Державного комітету України з туризму, який почав діяти як вищий інституційний орган системи управління вітчизняною сферою туризму, безпосередньо підпорядкованій КМУ, та його ліквідація згідно з Указом Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» № 1573 від 15 грудня 1999 р.

• 16 грудня 2002 р. була створена Всеукраїнська координаційна Рада керівників туристських і суміжних об'єднань як координаційний та представницький орган громадських організацій в Україні.

• Координаційна Рада уповноважена відстоювати і брати активну участь у визначенні основних засад і пріоритетів державної політки в галузі туризму, а також у вирішенні питань розбудови тургалузі відповідно до Указу Президента України «Про підтримку розвитку туризму в Україні» № 127/201, від 2 березня 2001 року

• Логічною спробою подолання розосередженості регулюючого впливу держави на функціонування тургалузі стало створення позавідомчої Національної ради з туризму, на яку додатково покладаються завдання розгляду пропозицій щодо перспективи та напрямів розвитку усіх видів турдіяльності, запровадження системи з управління та розробки заходів; із захисту інтересів держави в цій галузі. Однак обсяг реальних повноважень, якими наділений цей колегіальній орган, досить обмежені і не відповідають його місцю у загально галузевій управлінській ієрархії

• Закон України «Про туризм» констатує, що центральним органом державної виконавчої влади в галузі туризму є Державний комітет України з туризму, повноваження якого визначаються згаданим вище законом та положенням, яке затверджується Кабінет Міністрів України.

• Але в зв'язку з неодноразовою реорганізацією структурних підрозділів Кабміну, Державний комітет України з туризму було реформовано: спочатку в Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму шляхом об'єднання з іншими комітетами


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)