Правове забезпечення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

Важливою гарантією прав власників землі та землекористу­вачів є відшкодування заподіяних їм збитків у порядку та на умовах, які передбачені нормами гл. 24 ЗК. Вони, як і норми про захист земельних прав, також мають свої конституційні підстави, які засновані на ст. 66 Конституції, згідно з якою кожен зобов'язаний відшкодовувати завдані ним збитки. У загально-юридичному розумінні заподіяні збитки є поширеною цивільно-правовою категорією. Так, відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі зни­щенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушено­го права (реальні збитки); доходи, які особа могла 6 реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було пору­шене (упущена вигода).

Оскільки у земельному законодавстві відсутнє визначення збитків, доводиться використовувати цивільно-правове розу­міння. Проте у чинному ЗК визначені підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Згідно зі ст. 156 ЗК власникам землі та землекористувачам відшкодо­вуються збитки, заподіяні внаслідок: вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогоспо­дарським виробництвом; тимчасового зайняття сільськогоспо­дарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лі­сових земель та чагарників; приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для викорис­тання стан; неодержання доходів за час тимчасового невико­ристання земельної ділянки.

У наведеній земельно-правовій нормі міститься перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекорис­тувачам, включаючи орендарів земельних ділянок. Більшість підстав та порядок відшкодування збитків передбачено ЗК. Так, перелік підстав вилучення або викупу земельних ділянок та порядок їх здійснення встановлений ст.ст. 146-151; тимчасове зайняття земель для інших видів використання, наприклад, зайняття земель для проведення розвідувальних робіт, передба­чено ст. 97, тимчасове зайняття земель у порядку користування земельним сервітутом закріплено у нормах гл. 16, а наслідки тимчасового самовільного зайняття земельних ділянок - ст. 212; встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок врегульовано гл. 18; погіршення якості земель оцінюється за даними державного земельного кадастру, зокрема стан якості ґрунтів - оцінюється у порядку бонітування відповідно до ст. 199; приведення земель у стан, непридатний для вико­ристання, наприклад, доведення до техногенно забрудненого, деградованого або малопродуктивного стану, закріплено у гла­вах 27-28, неодержанні власником землі або землекористува­чем доходи за час тимчасового невикористання ними земель­ної ділянки внаслідок як правомірних, так і протиправних дій державних органів, органів місцевого самоврядування, юридич­них або фізичних осіб, відшкодовуються за правилами від­шкодування втраченої вигоди.

Згідно з ч. З ст. 22 ЦК збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкоду­вання у меншому або більшому розмірі. Однак у наведеній цивільно-правовій нормі не відрізняється шкода, заподіяна вин­ними протиправними діями та шкода, завдана правомірними діями. Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає від­шкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Такі ви­падки передбачені ст. 156 ЗК, але перелічені у ній підстави відшкодування збитків можна віднести як до правомірних, так і протиправних дій або бездіяльності. Так, вилучення або викуп земельної ділянки є правомірними діями, але все ж покладає обов'язки відшкодування збитків власникам землі та земле­користувачам.

Відшкодування правомірно завданої шкоди передбачається саме земельним законодавством. Відшкодування ж протиправно завданої шкоди передбачено не тільки земельним, а й цивільним, трудовим, екологічним законодавством та іншими галузями. Власникам землі та землекористувачам мають відшкодовуватися будь-які збитки, якщо інше не передбачено чинним законодав­ством. Тому перелік підстав відшкодування збитків, передба­чений у наведеній земельно-правовій нормі не є вичерпним.

Такий висновок підтверджується фактами відшкодування екологічної шкоди, заподіяної землевласникам та землекорис­тувачам. Ця шкода має свої особливості, що визначені природо­охоронним законодавством. Вона може мати місце у разі забруд­нення земель, погіршення їх якості, порушення природного стану конкретної земельної ділянки тощо. Земельно-правова шкода не завжди є екологічною, наприклад, шкода, заподіяна власнику землі чи землекористувачу вилученням або викупом земельної ділянки не є екологічною шкодою. У таких випадках не відбувається погіршення якості земельної ділянки.

Треба відзначити, що відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, запо­діяна внаслідок порушення законодавства про охорону навко­лишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення. Екологічна шкода підлягає стягненню неза­лежно від сплати збору за забруднення природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, наприклад, за розмі­щення відходів на земельній ділянці. Збитки, понесені земле­власниками та землекористувачами внаслідок виконання угоди про розподіл продукції, підлягають відшкодуванню в порядку, визначеному ч. 2 ст. 29 Закону "Про угоди про розподіл про­дукції". При цьому згідно з ч. 5 ст. 68 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідаль­ності не звільняє винних від компенсації екологічної шкоди.

Згідно зі ст. 212, а також ст.ст. 90, 95 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного ко­ристування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Слід також зазначити, що була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963 Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Згідно з п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодову­ється відповідно до ст.ст. 211, 212 ЗК та ст.ст. 22, 623, 1166, 1 172, 1 192 ЦК особами, що її заподіяли. Крім цього, Законом України від 11 січня 2007 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки" передбачена кримі­нальна відповідальність за самовільне зайняття земельних ді­лянок, у зв'язку з чим КК доповнений ст. 197-1 - самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.

Відповідно до п. 16 зазначеної постанови Пленуму Вер­ховного Суду України вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної само­вільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 156 ЗК та ст. 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насад­жень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забруд­ненням сільськогосподарських та інших земель, а також іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з ураху­ванням витрат на відновлення родючості землі та не одержаних доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержа­ти при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зай­нятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням серед­ньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землеко­ристувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, від­шкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість на­сіння, обробітку землі тощо).

Слід також звернути увагу на те, що, відповідно до п. 17 Постанови відшкодування землевласникам та землекористува­чам неекологічної шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, розмір відшкодування шкоди, заподіяної гро­мадянином, зменшується у випадку, коли груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізич­ною особою, залежно від установленого ним матеріального становища цієї особи з обов'язковим наведенням мотивів прий­нятого рішення, крім випадків, коли шкоду завдано вчиненням злочину.

При розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної псуванням чи забрудненням землі, судам слід з'ясовувати наяв­ність у відповідача можливості провести роботи по відновленню її попередньої якості. Якщо така можливість є, суд може відпо­відно до ст. 1192 ЦК з урахуванням вимог позивача зобов'яза­ти відповідача відшкодувати шкоду в натурі, встановивши для цього відповідний строк.

При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки її відшкодовує володілець цього джерела згідно зі ст. 1187 ЦК.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам треба відрізняти від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Відповідно до ч. 4 ст. 207 ЗК вони підлягають компенсації незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Зазначені види відшкодування відрізняються не тільки за своїм змістом, а й за суб'єктами, яким вони відшкодовуються. У першому випадку збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам, а у другому - втрати відшкодовуються місцевим радам.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про роз­міри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуван­ню", відшкодування таких втрат не є видом правової відпові­дальності. Вони, як правило застосовуються за правомірні дії, та за своєю природою є економічним заходом.

Відповідно до п. З Методики розмір шкоди не включає ви­трати на: знесення будинків, будівель і споруд, які самочинно збудовані чи будуються на самовільно зайнятих земельних ділянках чи на земельних ділянках, не відведених в установле­ному порядку на цю мету; приведення земельних ділянок у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням; проведення рекультивації порушених земель. Таким чином, за вимогами ЗК місцевим радам компенсуються втрати сільськогосподарського та лісогосподарського вироб­ництва, які нанесені внаслідок того, що земельна ділянка не використовується для виробництва сільськогосподарської або лісогосподарської продукції.

На це звертається увага і в п. 13 постанови Пленуму Верхов­ного Суду України "Про практику застосування судами земель­ного законодавства при розгляді цивільних справ". Зокрема, у ній зазначено, що на підставі ст.ст. 207-209 ЗК втрати сільсько- та лісогосподарського виробництва, заподіяні вилученням (викупом) сільськогосподарських і лісових угідь для використан­ня їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського й лісового господарства, обмеженням прав власників чи землекористува­чів або погіршенням якості земель внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, підприємств, установ і орга­нізацій, не належать до збитків, на відшкодування яких мають право власники земельних ділянок та землекористувачі, і від­шкодовуються разом із відшкодуванням збитків власникам землі й землекористувачам уряду АРК, обласним Київській та Севастопольскій міським радам.

Поиск по сайту: