ТЕМА 1.2. ЗАГАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

1. Виробництво поділяється на основне, допоміжне. Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг, груп однорідних виробів, типових представників виробів, напівфабрикатів. Витрати підприємства, пов’язані з операційною діяльністю, можуть бути різними, тому їх класифікують за низкою ознак.

1. Одноелементні складаються з одного елементу витрат. За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні й комплексні.

Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати.

Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат, їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішнього економічного управління (витрати на утримання й експлуатацію устаткування, загально-виробничі, загальногосподарські витрати, втрати від браку та ін.

2. Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат в грошовому виразі за їх видами (це групування дозволяє відповісти на питання, що витрачено на даний об’єкт).

До елементів витрат відносять: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизаційні відрахування; інші витрати.

Статті калькуляції формують економічні витрати для визначення одиниці собівартості продукції –– за комплексними статтями. При цьому один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції.

За калькуляційними статтями в промисловості витрати групуються так:

Сировина та матеріали. Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби.

Паливо й енергія на технологічні цілі. Зворотні відходи (вираховуються).

Основна заробітна плата. Додаткова заробітна плата.

Відрахування на соціальне страхування. Витрати на підготовку і освоєння виробництва. Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв та інші спеціальні витрати. Витрати на утримання і експлуатацію устаткування.

Загальновиробничі витрати. Загальногосподарські витрати.

Втрати від браку. Інші виробничі витрати. Попутна продукція (вираховується).

Позавиробничі (комерційні) витрати.

3. За способом обчислення на окремі різновиди продукції витрати поділяються на прямі й непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю. Прямі витрати можуть бути безпосередньо включені до собівартості Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони зв'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому: зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, машин. До них належать витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції (загальновиробничі), що включаються до виробничої собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі. Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, методів нормування й обліку. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі витрат підвищує точність обчислення собівартості одиниці продукції, зміцнює економічні основи управління.

4. На підставі зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні. Постійні - витрати, абсолютна величина яких із зміною обсягу випуску продукції істотно не змінюється. Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції, їхня загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції (зрозуміло, у певних межах). До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які хоч і змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва, але не істотно, їх називають умовно-постійними.
Змінні витрати — це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції, тобто абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується обсягу випуску продукції. У свою чергу, їх можна розділити на пропорційні та непропорційні.

Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу
виробництва. Для них коефіцієнт пропорційності kп = 1. До пропорційних належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну зарплату робітників.

Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають у більшій мірі, ніж обсяг виробництва, kп > 1. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати та ін. Дегресуючі витрати зростають повільніше, ніж обсяг виробництва, kп< 1. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, на ремонт, на інструменти тощо.

Поділ витрат на змінні (пропорційні) та постійні уможливлює визначення їхньоїзагальної суми за певний період за формулою

С= Сзв * N + Cпв
де С — загальні (сукупні) витрати; Сзв— змінні витрати на одиницю продукції; N— обсяг виробництва продукції у натуральному виразі; Спв— постійні витрати за даний період.

5. Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких переодичність менша ніж місяць.

Довгострокові пов’язані з виконанням довгострокового договору.

Одноразові –витрати, які здійснюються 1раз (з переодичністю більш ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Поточні витрати чинників виробництва бувають циклічними та безперервними.

6. Продуктивні – передбачені технологією та організіцією виробництва.

7. Непродуктивні – не обов’язкові, що виникають у результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології, тощо.

9. Основні витрати – безпосередньо пов’язані зі здійсненням технологічного процесу. До них належать витрати на сировину та матеріали, паливо та енергію на технологічні потреби, заробітна плата основних робочих, витрати на утримання та експлуатацію устаткування.

10. Накладні – пов’язані з організацією, обслуговуванням та управлінням виробництвом. До них належать ззагальногосподарські та загальновиробничи витрати.

11. Маржинальні (граничні) витрати — це витрати на виробни­цтво додаткової одиниці продукції. Характерною особливістю їх є те, що вони знижуються в розрахунку на одиницю продукції зі збільшенням обсягів виробництва.

12. Середні витрати характеризують собою середній розмір ви­трат на виготовлення одиниці продукції, виконаної роботи чи на­даної послуги.

Запровадження в практику роботи вітчизняних підприємств і організацій запропонованої класифікації витрат дасть змогу істо­тно покращити групування виробничих затрат та пристосувати його до потреб ринкової економіки.

Підставою для формування витрат підприємства є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація про витрати підприємства з первинних документів переноситься до облікових регістрів.

Поиск по сайту: