ЗАГАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ ОБРОБКИ ШКУР

Шкурою називають шкіру тварин з волосяним покривом. Шку­ра становить 6 — 7 % від маси тварини.

За будовою, хімічним складом і властивостями шкуро-хутрова сировина істотно відрізняється залежно від виду тварин, їх статі і віку.

Шкура містить значну кількість вологи — 64-73 %; жирів для шкур ДРХ— 30 %, свиней — 20 %, ВРХ — 1,5 %; білків (колагену, еластину, ретикуліну і незначної кількості альбумінів і глобулі­нів) — 16-22 %. На частку колагену припадає до 90 % усіх білків шкури. Крім того, в шкурі є невелика кількість мінеральних речо­вин, вуглеводів і ферментів.

До шкуро-хутрової сировини належить сировина шкіряна (шкури ВРХ, коней і свиней), овчини не вичинені шубні та хутрові, щетина-шпарка, волос кінський та великої рога­тої худоби.

Залежно від видових і віко­вих особливостей та маси шку­ро-хутрову сировину поділяють на дрібну та велику.

До дрібної шкіряної сирови­ни належать шкури молодняку ВРХ і ДРХ:

♦ склизок — шкури ненаро­джених або мертвонароджених телят;

♦ опойок — шкури телят мо­лочників;

♦ виросток — шкури молодняку ВРХ, що споживає корми, масою до 10 кг;

♦овчина шерстяна (довжина шерсті понад 6 см);

♦овчина напівшерстяна (довжина шерсті 2,5 - 6,0 см);

♦овчина голяк (довжина шерсті до 2,5 см)

Велику шкіряну сировину поділяють за масою і видом тварини. До цієї сировини належать шкури молодняку та дорослих тварин ВРХ масою понад 10 кг, а саме:

♦ шкури молодняку масою 10 - 13 кг;

♦ ялівки — шкури корів легкі, середні та важкі, масою відпові­дно 13 - 17, 17 - 25 і понад 25 кг;

♦ бичини — шкури кастрованих биків;

♦ бугаїни — шкури некастрованих биків, які поділяють на легкі та важкі, масою відповідно 17 - 25 та понад 25 кг.

До шкур свиней належать шкури поросят масою 0,75 - 1,5 кг; дорослих тварин — легкі, середні та важкі, масою відповідно 1,5 — 4,0, 4,0 - 7,0 понад 7,0 кг. Крупони свиней, що містять частину шкури, знятої з огузка, спини, боків та шиї, розрізняють дрібні та великі.

Шкура складається з трьох шарів: епідермісу, який становить 1-2 % товщини шкури, дерми — головний шар шкури, що дося­гає 84 %, і міздрі — підшкірної клітковини.

Товщина та щільність шкури ВРХ визначають якість шкур і залежать від типу сплетення пучків колагенових, еластинових і ретикулінових волокон.

Волосяний покрив шкур ВРХ називають волосом, шкур сви­ней — щетиною, шкур ДРХ — шерстю.

Технологія консервування шкур

Підготовчі операції в процесі консервування шкуро-хутрової сировини передбачають обрядження, видалення навалу, проми­вання, стікання, міздріння, сортування і зважування. Їх слід про­водити для шкур ВРХ – не пізніше ніж через 3 год, для свинячих шкур і овчин 2 год з моменту знімання шкури для забезпечення подальшого якісного консервування шкур. Шкури контурують, відрізаючи частину передніх і задніх лап і лобаш (частину шкури голови). Під час контурування видаляють 8-30 % від маси шкур.

Обрядження – це видаленнязі шкури шматків м’яса, жиру, згустків крові, навалу та інше відповідно вимогам стандарту. Перед видаленням із шкури ВРХ навал пом’якшують. Потім шкури миють у перфорованих барабанах проточною водою не більш 15 хв.

Після миття вологу зі шкур видаляють на машинах, або руками за допомогою шкребків або шкури покладаються для обтікання на козли шерстю до верху. Тривалість обтікання біля 2 годин. Після цього шкури консервують.

Існують слідуючі способи консервування шкур:

– тузлукування;

– консервування урозсіл;

– сухосолений спосіб;

– сушіння;

– кислотно-солевий спосіб.

Тузлукування —це консервування шкур міцним солевим розчином (тузлуком). Для отримання тузлуку на 1л води витрачають біля 315 г солі. При тузлукуванні сіль рівномірно проникає у всі частини шкури, шкура одержується чистою, еластичною та міцною. Тривалість процесу залежить від маси шкури і становить для шкур ВРХ та свиней 12-18 годин, дрібної –4-6 годин.

Консервування урозстіл. При цьому способі шкуру підготовлену для консервування кладуть на стелажі міздрою до верху. Попередньо на стелажі насипають шар солі товщиною 2-5 см. Міздряну поверхню шкури засипають сіллю. На першу шкуру кладуть другу і тд. Складають шкури у штабелі висотою 1,2-2 м, які зверху засипають шаром солі товщиною 1 см. Тривалість засолу важких шкур 6 діб, овчин – 4доби. Температура повітря у приміщеннях для засолу 18-20˚С. Витрата солі становить 35-50% до маси сировини.

При сухо-соленому способі шкури спочатку солять тузлукуванням або у урозстіл не довше 6 годин, а потім сушать. Шкури сушать у сушарках, а влітку під сонцем. Температура повітря у сушарці на початку процесу 20˚С, потім її підвищують до 30˚С. Тривалість сушіння 16-18 годин.

Консервування шкур сушінням (прісносухий спосіб). При цьому способі шкури сушать без попередньої обробки будь-якими консервуючими речовинами. Недолік цього способу консервування полягає в тому, що шкури стають ламкими та крихкими.

Кислотно-сольовий спосіб. При цьому способі обробляють сумішшю кухонної солі (85%), хлористого амонію або сульфату амонію (7,5%), алюмокалієвих квасців (7,5%). Техніка засолу така ж сама, як і при засолі шкур урозстіл. Цим способом можна консервувати шкури, що призначені для виділки шкури, тому що кислотно-сольова суміш дубить шкури.

Далі шкури сортують на ґатунки, враховуючи кількість та розміри вад. Після цього шкіряну сировину зважують та маркують, згортають у тюки не важче 80 кг (в один тюк складають шкури одного виду й ґатунку, законсервовані одним способом). Зберігають шкури у добре провітрюваних приміщеннях, температурою 12-20˚С, відносною вологістю 60-85%.

Поиск по сайту: