Підприємництво: історичні умови виникнення, економічна сутність та зміст

Тема 2. Підприємство як суб’єкт господарювання

Підприємництво: історичні умови виникнення, економічна сутність та зміст

Теорії фірми

Економічна сутність підприємства та правові основи його діяльності в Україні

Класифікація та структури підприємств

Підприємництво: історичні умови виникнення, економічна сутність та зміст

Підприємництво входить до складу основних економічних інститутів ринкового механізму координації господарської діяльності безпосередніх економічних суб’єктів. Отже і виникнення та розвиток цього елементу економічних відносин можливі за умов утвердження ринку, спочатку, як єдиної безальтернативної форми господарського механізму, а, надалі, – як стрижневої структурної складової господарського механізму економічної сфери буття суспільства. Це, у свою чергу, передбачає утвердження товарного господарства як основної форми організації економічної сфери, приватної капіталістичної власності як домінуючої форми у системі відносин власності, а також підприємства (фірми) як автономної виробничої господарської структури, що є альтернативною будь-яким видам господарств, заснованих на натуральному способі виробництва, і зокрема фільваркового феодального господарства. За таких обставин підприємництво як економічний інститут виникає і утверджується на протязі XVI – XVIII ст.. н.е.

Починаючи з XVII ст. н.е. підприємництво стає об’єктом уваги і дослідження з боку економічної науки. При цьому слід наголосити, що згаданий ринковий інститут унаслідок еволюції економічної сфери буття зазнає також певних змін, які призводять до постійного розширення особливостей та поглиблення змісту цього економічного явища.

На етапі виокремлення підприємництва як самостійного економічного явища його суть ідентифікувалась з особливостями діяльності нового типу господарника – капіталіста.

Зокрема, попередник класичної політичної економії англійський учений і банкір Р. Кантільон виділяв такі особливості господарської поведінки капіталіста-підприємця:

· вміння передбачати розвиток економічної ситуації;

· прагнення отримання доходу;

· готовність до втрат.

На підставі такої характеристики дослідник визначив підприємництво як особливу економічну функцію, основною рисою якої є ризик.

А. Сміт, засновник класичної політичної економії, доповнив згадану концепцію положеннями про те, що підприємець обов’язково є власником засобів виробництва, а також організатором господарської діяльності підприємства.

Послідовник Сміта Ж.Б. Сей дав значний поштовх розвитку теорії підприємництва увівши положення про:

· підприємницький хист як четвертий фактор виробництва;

· надприбуток унаслідок підприємницької діяльності як вид первинного доходу – підприємницький дохід;

· специфіку діяльності підприємця як уміння визначати оптимальну комбінацію факторів виробництва у процесі виготовлення економічних благ.

Представник сучасного напрямку економічної думки (неолібералізму) Й. Шумпетер завершив концептуальні засади теорії підприємництва такими положеннями:

· підприємницька діяльність відокремлюється від “капіталу-власності” і зосереджується на “капіталі-функції”;

· управління та організація діяльності фірми з боку підприємця має творчий інноваційний характер.

На сучасний момент у науковій економічній літературі спостерігається різноманіття у визначенні поняття підприємництва. Але слід зауважити, що у своїй більшості ці формулювання збігаються стосовно визначення мети, мотиву, характеру підприємницької діяльності як засобу досягнення мети і реалізації мотиву.

На нашу думку, під підприємництвом слід розуміти особливий ринковий інститут, що визначає інноваційний характер господарської діяльності, направлений на забезпечення можливості отримання надприбутку (економічного прибутку) шляхом упровадження якісних змін у технології і організації процесу виробництва, а також продажу економічних благ й підвищення рівня їх споживчої вартості.

Стратегічна мета (місія) підприємництва – розширення економічних можливостей суспільства щодо динамічного підвищення рівня задоволення власних потреб.

Економічна мотивація підприємництва – отримання надприбутку, або підприємницького доходу.

Соціальна мотивація підприємництва – набуття особливого соціального статусу як соціально-економічної еліти суспільства.

Особистісна мотивація підприємництва – самореалізація та самоповага.