Аналіз та оцінка рівня соціального розвитку регіонів України

Цілісність функціонування регіону як територіально і функціональ­но взаємозв'язаної соціо-еколого-економічної системи забезпечується єдністю її основних підсистем: соціальної, екологічної та економічної.

Взаємозв'язок природних і суспільних компонентів навколишнього се­редовища виявляється не тільки у впливі суспільних компонентів на природне середовище, але й у впливі природних факторів на суспільні чинники, на культуру, що розуміється в широкому значенні слова як су­купність матеріальних і духовних творінь. Будь-яка стратегія зі зміни ситуації і переходу до стійкого розвитку буде малоефективною, якщо вона спочатку не забезпечує вирішення комплексу соціальних про­блем і в першу чергу таких, як. зростання чисельності населення, поліпшення його здоров'я і добробуту тощо. Іншими словами, розвиток повинен відбуватися з урахуванням довготривалих інтересів населення. Соціальна складова не є домінуючою в представленій концептуальній моделі стійкого розвитку регіону, проте вона не може бути проігнорова­на і розглядається з погляду її впливу на економічну та екологічну скла­дові при забезпеченні стійкого розвитку регіонів України.Різка зміна політико-економічних умов, спад виробництва та інші особливості економіки перехідного періоду, відсутність законодавчої і інституційної бази та дієвих механізмів, що забезпечують підтримку еко­логічної рівноваги, істотно відобразилися на показниках соціального розвитку, на якості і рівні життя населення.

В умовах перехідного періоду важливим завданням регіональної політики, яка спрямована на стійкий розвиток всієї країни, є недопу­щення значного дисбалансу та вираженої диференціації регіонів країни за рівнем соціального розвитку. Для дослідження стійкості соціальної підсистеми аналіз та оцінювання проводили за напрямками:

- характеристика демографічної ситуації;

- стан трудових ресурсів;

- рівень комфортності проживання населення;

- рівень соціальної справедливості;

- рівень забезпеченості населення соціальною інфраструктурою;

- стан здоров'я населення;

- рівень девіантного навантаження;

- рівень освіти населення.

За частковими таксономічними індексами визначили інтегральну оцінку рівня соціального розвитку регіонів.

Досліджуючи демографічну ситуацію, слід зазначити, що населення всіх областей України щороку скорочується. Так, на 1 січня 2007 року порівняно

і І990 роком чисельність населення України скоротилась на 10%. Най­вищі показники скорочення мають Чернігівська — на 18,5%, Луганська - на 16,9%, Сумська - на 15,4%, Кіровоградська — на 15,1%, Житомирська та Донецька —на 14,3%, Черкаська —на 13,3%області. Більш благополуч­ною є ситуація у Закарпатській, Рівненській, Волинській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях, у яких кількість населення за аналізований період зменшилась відповідно на: 1,1%, 1,6%, 2,4%, 3,2%, 3,4%. Така значна диференціація цих груп регіонів пояс­нюється різницею у рівні скорочення народжуваності на 25,7% та збільшенні рівня смертності на 30,7% для першої групи та на 20,1 % і 13,7% відповідно для другої групи. До природного скорочення населення, а отже, до незадовільного демографічного стану призводить перевищення росту смертності над ростом народжуваності. При цьому варто зазначити, що найбільший рівень народжуваності спостерігається в Рівненській, Закар­патській, Волинській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях, най­менший — у Чернігівській, Кіровоградській, Сумській, Донецькій і Харківській областях (додаток Б. 1). Щодо рівня смертності, то найбільшим він є в Чернігівській, Сумській, Житомирській, Полтавській і Черкаській областях, а найменшим — у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Львівській і Рівненській областях (додаток Б.1). Високий рівень дитячої смертності спостерігається в Кіровоградській, Чернівецькій, Луганській, Хмельницькій, Житомирській та Одеській областях. Скоро­чення рівня народжуваності в країні на 35,2% та підвищення рівня смерт­ності на 24,2% і як наслідок скорочення очікуваної тривалості життя на 1,4% за останні 15 років пов'язано з деформацією статево-віко­вої структури, зі зниженням рівня життя переважної більшості населення (зростанням рівня безробіття, зменшенням сукупного сімейного доходу, негативною екологічною ситуацією, критичним станом сфери охорони здоров'я, зменшенням обсягів пільгового житлового будівництва для мо­лодих сімей та ін.). Важливою передумовою стійкого розвитку є чисельність та стан трудових ресурсів, якими володіє кожний регіон. Отже, рівень забезпеченості трудовими ресурсами безпосередньо впливає на ринок праці. Ко­ефіцієнт економічної активності населення визначає потенційну готовність працездатного населення до праці і вказує на переважання в питомій вазі населення у працездатному віці, виражений у відсотках і становить в країні 62,2%. Найвище значення цей показний має в групі регіонів, зокрема в м.Києві (65,9%), м. Севастополі (64%), Херсонській (63,9), Чернігівській та Житомирській (63,7%), Закарпатській (63,5) об­ластях; найнижче - в Тернопільській (56,3%), Івано-Франківській (56,1%), Одеській (59,3%) областях. Низький рівень по­казників другої групи зумовлений високим рівнем непродуктивних еле­ментів населення: дітьми, особами похилого віку, інвалідами. Уявлення про комфортність проживання у регіонах України вважаємо за доцільне дослідити на основі розрахунку таксономічного індексу.

Таким чином, розрахунок цього індексу свідчить про те, що наймен­ший рівень комфортності проживання спостерігається у Волинській та Миколаївській (0,07), Херсонській (0,08), Закарпатській і Рівненській (0,11), Кіровоградській та Чернігівській (0,14) областях при середньо-українському значенні індексу - 0,22. Загалом же амплітуда коливань територіальної неоднорідності у рівнях комфортності проживання на­селення сягає 6,5 раза, що значно вище від відхилень за іншими показ­никами.

Дослідження рівня соціальної справедливості регіонів України, яке охопило такі сторони фінансового забезпечення, як наявні доходи населення, середня заробітна плата працівників, витрати насе­лення на одну особу, індекс споживчих цін, рівень грошових витрат за окремими групами, частка населення, що проживає за межею бідності, показало, що найвищим цей показник є у Донецькій області — 0,54. Знач­но вищим від середньоукраїнського (0,28) виявився також рівень соціаль­ної справедливості в Одеській (0,52), Запорізькій (0,51), Полтавській (0,45), Київській (0,41) областях. Найнижчим же рівень соціальної спра­ведливості зі значенням 0,02 (що майже в 14 разів нижче від середньоук­раїнського) спостерігається в Дніпропетровській області.

Найбільший негативний вплив на цей показник справляють різні тем­ни зростання таких основоутворюючих показників, як доходи та витра­ти населення.

Поиск по сайту: