АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Діагностика екзокринної недостатності підшлункової залози

Читайте также:
  1. Або одноклітинні залози, серозні, потові, молочні залози.
  2. БАКТЕРІОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ
  3. ВИЯВЛЕННЯ ТА ДІАГНОСТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ
  4. Діагностика і особливості перебігу гострої хірургічної патології
  5. Діагностика класу
  6. Діагностика отруєнь
  7. Діагностика середовища
  8. Діагностика та обслуговування комп'ютера.
  9. Діагностика туберкульозу та встановлення випадку захворювання
  10. Діагностика школи
  11. Механізми розвитку екзокринної недостатності підшлункової залози.

1. Визначення вмісту панкреатичних ферментів у крові та в сечі;
2. Копрологічне дослідження;

3. Дослідження вмісту панкреатичних ферментів у дуоденальному секреті: (базальна, при стимуляції секретином, 0,5% розчином соляної кислоти, панкреозиміном (1 од/кг)) дозволяє визначити типи панкреатичної секреції на подразники:

нормосекреторна відповідь (підвищення активності ферментів, обсягу секрету і рівня бікарбонатів);

гіперсекреторний тип секреції (надлишкове підвищення концентрації ферментів при нормальному або підвищеному обсязі секрету і рівня бікарбонатів) характерний для неважких запально-дистрофічних змін підшлункової залози, пов'язаних з гіперфункцією ацинарної тканини;

гіпосекреторний тип секреції (нормальний або ↓ обсяг соку і рівня бікарбонатів при зниженій активності ферментів) свідчить про якісну недостатності панкреатичної секреції, характерний при розвитку фіброзу підшлункової залози;

обтураційній тип секреції (↓ обсягу соку при нормальному вмісті ферментів і бікарбонатів) характерний для обтурації протоки - папіліт, дуоденіт, спазм сфінктера Одді, холедохолітіаз.

4. Кількісне визначення жиру в калі (ліпідограма калу).

5. Визначення еластази-1 в калі.

Діапазон нормальних значень тесту Е1:

У нормі активність еластази-1 в калі у дітей старше 1 місяця і дорослих становить більше 200 мкг/г калу;

100-200 мкг/г калу - помірна ступінь екзокринної недостатності підшлункової залози;

показник <100 мкг/г калу говорить про важкий ступені панкреатичної недостатності.

6. Функціональні методи оцінки ендокринної функції підшлункової залози:

визначення рівня цукру крові натще;

глюкозотолерантний тест (визначення резервних можливостей інсулярного апарату).

7. Ультразвукове дослідження підшлункової залози.
8. Рентгенологічний метод діагностики.
9. Ендоскопічна ретроградна панкеатохолангіографія.

10. Комп'ютерна томографія і магнітнорезонансна холангіопанкреатографія.

11. Ендокринна функція підшлункової залози.

Визначення рівня С-пептиду. Нормальний рівень: 0,5-3,2 нг/мл;

низький рівень С-пептиду слід очікувати при зниженій секреції інсуліну (інсулінзалежний діабет);

підвищення показника спостерігається при збільшенні активності бета-клітин, що спостерігається при інсуліномі, а також на фоні прийому препаратів: даназол, хлорохін, етинілестрадіол, пероральні контрацептиви.

Корекція екзокринної недостатності підшлункової залози.

Лікування панкреатичної недостатності, насамперед, спрямоване на ліквідацію порушень розщеплення жирів, білків і вуглеводів і включає призначення спеціальної висококалорійної дієти і замісну терапію ферментами.

 

Класифікація препаратів, що містять панкреатичні ферменти:
1. Препарати, що містять панкреатин: панкреатин, мезим-форте, пангрол, панкреон, фестал Н, креон 10000, креон 25000, панцитрат 10000.

Ці ферменти містять ліпазу, амілазу, протеази. Сировиною для приготування цих препаратів служить підшлункова залоза свиней, великої рогатої худоби. Препарати, що містять панкреатичні ферменти у вигляді мікрогранул або мікротаблеток, можуть застосовуватися як постійно, в якості замісної терапії, так і одноразово, при харчовому навантаженні. Доза підбирається індивідуально і залежить від ступеня вираженості клініко-лабораторних показників екзокринної функції підшлункової залози. Про достатність дози судять за клінічними (нормалізація частоти і характеру випорожнень) і лабораторними показниками (зникнення стеатореї і креатореї в копрограммі, нормалізації тригліцеридів у ліпідограмі калу.

NB! Препарати на основі панкреатину не впливають на функцію шлунку, печінки, моторику біліарної системи та кишечника, але можуть знижувати панкреатичну секрецію.
2. Препарати, що містять панкреатин і жовчогінний засіб: панкурмен.
3. Препарати, що містять панкреатин, компоненти жовчі, геміцелюлозу: панкрал, панстал, дигестал, мензим, фестал, ензистал, кадистал, котазим-форте.

Препарати цієї групи рідко використовуються в дитячій практиці, оскільки вони містять компоненти жовчі, сприяють посиленню діареї у хворих з панкреатичною недостатністю.
4. Препарати, що містять панкреатин і екстракт рисового грибка: комбіцин і комбіцин-форте.
5. Комбіновані ферменти: панзинорм. Препарат показаний при зовнішньосекреторній недостатності підшлункової залози у поєднанні з секреторною недостатністю шлунка.

Для корекції екзокринної недостатності підшлункової залози можуть використовуватися ферментні препарати, які готуються з рослинної сировини: ораза, солізим, сомілаза, нігедаза. Ферменти на основі рослинної сировини можуть використовуватися для корекції екзокринної недостатності підшлункової залози, особливо в тих випадках, коли пацієнт не переносить панкреатичних ензимів (алергія до свинини, яловичини).

Прості ферменти (бетаїн, абомін, ацідін, пепсі діл, пепсин) не відносяться до групи панкреатичних ферментів.

Оптимізація терапії ферментними препаратами.
Доза ферментного препарату підбирається індивідуально протягом першого тижня лікування, залежно від вираженості екзокринної недостатності підшлункової залози. Дозу ферментного препарату доцільно розраховувати по ліпазі і починати з невеликої (1000 ОД ліпази на кг маси). У разі відсутності ефекту, доза препарату поступово збільшується під контролем копрологічних досліджень. При важкій екзокринної недостатності підшлункової залози ми використовуємо 4000-5000 ОД на кг маси по ліпазі. Тривалість терапії визначається індивідуально. Прийом ферментів припиняють у разі зникнення клінічних і копрологічних ознак мальдигестії і мальабсорбції (порушення перетравлення та всмоктування).

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)