Виконання. Виконавчі документи

У разі видачі виконавчого листа про конфіскацію майна на виконання вироку у кримінальній справі у ньому має бути за­значено, яку саме частину майна конфіскують, або перерахо вано те майно, що конфіскують.

Відповідно до положень законодавства про третейський суд, цивільного процесуального та господарського процесуаль­ного законодавства для того, щоб виконати рішення третейсь­кого суду у примусовому порядку, необхідним є отримання відповідного виконавчого документа у суді (виконавчого листа чи наказу господарського суду). Однак у зв'язку із змінами до Закону¹ рішення третейського суду визнано виконавчим доку­ментом.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду Ук­раїни, оскільки законодавством передбачено порядок виконан­ня рішень третейського суду, п. 16 Положення про третейсь­кий суд (щодо вирішення господарських спорів), що передба­чає необхідність звернення до арбітражних органів (нині — господарського суду) із заявою про видачу наказу на примусо­ве виконання рішення третейського суду, не повинен застосо­вуватись, а у видачі наказу господарського суду на примусове виконання такого рішення слід відмовляти з посиланням на чинне законодавство (п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного (господарського) суду України "Про виконання рішень третей­ських судів" від 17 лютого 1997 р. № 02-5/57 ²).

Такий стан правового регулювання цих відносин зумовив потребу офіційного тлумачення положень щодо виконання рі­шень третейських судів. Відповідно до рішення Конституцій­ного Суду України від 24 лютого 2004 р. у справі про вико­нання рішень третейських судів вказано, що рішення третейсь­ких судів водночас є виконавчими документами, на підставі яких за заявою стягувача або його представника про примусо­ве виконання рішення державні виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів держав­ної виконавчої служби мають забезпечити примусове виконан­ня рішень цих судів, якщо інше не передбачено законом.

Закон України "Про третейські суди" передбачає необхід­ність отримання виконавчого документа і встановлює порядок

¹ Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження. Закон України від 28 листопада 2002 р. // ВВР. — 2003. — № 5. — Ст. 46.

² Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду раїни. — 1997. — № 2.

тримання у разі, якщо його виконання потребує вчинен-^Й0Г° -й органами державної влади, органами місцевого само- ^т Звання та їх службовими особами (ст. 55), що передбачає ^ВРконання рішення третейського суду у примусовому порядку ами ДВС. Тому рішення третейського суду вже не визна­вся виконавчим документом і для примусового виконання виконання вимагає отримання виконавчого листа.

Ухвали, постанови судів у випадках, передбачених зако­ном.

у такому разі виконавчим документом є акти суду, в яких

не виписуються виконавчі листи загального територіального чи військового суду. На нашу думку, необхідно наділити ви­конавчою силою ухвали суду про забезпечення доказів у разі потреби витребування та огляду доказу (ст. 36 ЦПК, ст. 133

ЦПК 2004 р.).

Про вжиття запобіжних заходів суд постановляє ухвалу, в якій зазначає обрані запобіжні заходи, підстави їх обрання, по­рядок і спосіб їх виконання, розмір застави, якщо таку призна­чено. Копії ухвали надсилаються заявникові та особі, щодо якої має бути вжито запобіжні заходи, негайно після її поста-новлення (ст. 62⁴ ЦПК).

Накази господарських судів.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому рекомен­дованим чи цінним листом після набрання судовим рішенням законної сили.

У разі повного або часткового задоволення первісного і зу­стрічного позовів накази про стягнення грошових сум вида­ються окремо з кожного позову.

Якщо судове рішення прийнято на користь кількох позива­чів або проти кількох відповідачів, або якщо виконання мало бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначен­ням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за певним наказом (ст. 116 ГПК).

У наказі господарського суду має бути зазначено: ') найменування господарського суду, номер справи, дату

прийняття рішення, дату видачі наказу та строк його дії; -) Резолютивну частину рішення;

> найменування стягувача і боржника, їх адреси, найменуван­ня і номери рахунків у банках.

Поиск по сайту: